Постанова

від 16.09.2009 по справі 4/133-38

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/133-38

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 вересня 2009 р.                                                                                    № 4/133-38  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді              Малетича М.М.,

суддів:                                     Самусенко С.С.,

                                                 Могил С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський ЖБК” на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. у справі №4/133-38 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський ЖБК” про стягнення 1217832,30 грн. заборгованості,

за участю представників:

Позивача: Кравець О.О., довіреність № 15 від 06.03.2009р.,

Відповідача: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” (далі –ТОВ “Євро Лізинг”, Позивач) звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський ЖБК” (далі –ТОВ “Ковельський ЖБК”, Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 217 832,30 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 19.11.2008р. позовну заяву ТОВ “Євро Лізинг” було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 08.12.2008р. Водночас, судом було також витребувано у сторін документи, необхідні для розгляду даної справи.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Відповідач подав на неї апеляційну скаргу, у прийнятті якої, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р., було відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 19.11.2008р.  та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Позивач, посилаючись на безпідставність доводів Відповідача, викладених ним в касаційній скарзі, просить залишити таку без задоволення, а ухвали суду першої та апеляційної інстанцій –без змін.  

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до цих засад, статтею 12 Закону України “Про судоустрій України” передбачено право учасників судового процесу та інших осіб на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

В той же час, згідно ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та законом України “Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, відповідно до ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, також, у випадках, передбачених ГПК України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Тобто, вказані норми не містять виключного переліку ухвал, які можуть бути предметом оскарження, зокрема, апеляційного, однак обмежують такий перелік ухвалами, оскарження яких прямо передбачено ГПК України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Оскільки, статтями 64 та 65 ГПК України, на підставі яких і була прийнята ухвала суду першої інстанції про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду, не передбачена можливість оскарження такої ухвали, то суд апеляційної інстанції, встановивши, що скаржником подано апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає оскарженню, правомірно відмовив у її прийнятті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р., винесену з дотриманням норм процесуального права –без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ковельський ЖБК” залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. у справі № 4/133-38 –без змін.

Головуючий - суддя                                                           Малетич М.М.

Судді                                                                                     Самусенко С.С.

                                                                                              Могил С.К.