Постанова

від 08.09.2009 по справі 16/149-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/149-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р.                                                           Справа № 16/149-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Рябчинського О.Ю. (дов. № б/н від 04.02.2008р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Полісся", м. Шостка, Сумська область (вх. № 1969 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 15.06.09р. по справі № 16/149-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс ДВ", м. Київ

до  Відкритого акціонерного товариства "Полісся", м. Шостка, Сумська область

про стягнення 59441,60 грн., -

встановила:

У травні 2009 року Товариство  з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс ДВ”  (м. Київ) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до  Відкритого акціонерного товариства “Полісся” (м. Шостка, Сумська область) про стягнення 59441,60 грн. боргу по оплаті вартості товару, отриманого відповідачем за договором купівлі-продажу № 455/72 від 20.11.2006р., та суми судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.06.2009р. по справі № 16/149-09 (суддя Мойсеєнко В.М.) позов задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Полісся” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фудсервіс ДВ” 59441,60 грн. боргу, 594,42 грн. витрат по сплаті  держмита та 312,50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального  та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2009р. по справі № 16/149-09 скасувати та прийняти нове рішення. Крім того, відповідач просить задовольнити його клопотання щодо надання можливості ВАТ «Полісся»погашати заборгованість перед позивачем рівними частинами по 4953,48 грн. щомісяця протягом 12 календарних місяців з дня прийняття рішення апеляційного суду.

Позивач у своїх запереченнях по апеляційній скарзі вважає оскаржене рішення господарського суду законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Представник відповідача –заявника апеляційної скарги у судове засідання 08.09.09р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення № 5556540 про вручення 16.07.2009р. уповноваженій особі відповідача копії ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження. Причини неявки ні позивачу ні суду апеляційної інстанції невідомі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі  представника Відкритого акціонерного товариства “Полісся” (м. Шостка, Сумська область) за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який підтримав свою позицію у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом Сумської області, 20.11.2006р. між позивачем та відповідачем у справі укладено  договір купівлі-продажу за № 455/72 (далі - Договір), відповідно до якого позивач  («Продавець») зобов'язувався  передати у власність відповідача («Покупця») товар, а останній в свою чергу зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах пунктів 1.2., 1.3.  даного Договору.

Пунктом 1.3. Договору позивач та відповідач передбачили, що кількість, асортимент і ціна товару вказується в  накладних (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 3.1. Договору позивач повинен був поставити товар не пізніше 10 календарних днів після отримання заявки  відповідача у письмовій формі .

Порядок оплати товару врегульовано розділом 4 Договору, а саме: оплата за товар проводиться шляхом безготівкового переказу коштів на банківський рахунок  Продавця (позивача) на протязі 20-ти банківських днів з моменту отримання товару Покупцем (відповідачем) (пункт 4.2. Договору).

На виконання вказаного  договору позивач поставив відповідачу відповідно до видаткових накладних (а.с. 15-85) товар на суму 957770,30 грн.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару  виконав лише частково, сплативши позивачеві 898 328,70 грн. Заборгованість станом на 07.05.2009р. становить 59441,60 грн.

Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 59441,60 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від  виконання зобов'язання не допускається.

З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення –немає.

В силу  статей 4-2,  4-3,  4-7 Господарського процесуального кодексу України  правосуддя  у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;  судове рішення  ухвалюється  суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно з приписами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному  обсязі  використано свої  повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного  з'ясування  обставин  справи,  пов'язаних  з предметом доказування у даній справі.

Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору № 455/72 від 20.11.2006р.,  в частині повної  оплати вартості отриманого товару, а підставою позову  -  невиконання у повному обсязі відповідачем взятих на  себе зобов'язань щодо його оплати.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків,  визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України  господарський  договір  є   підставою   виникнення   господарських зобов'язань.

В силу  частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів,  договору,   а   за   відсутності конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно  ставляться. До виконання    господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона  повинна  вжити  усіх  заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після  його прийняття  або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно  встановлено, що факт отримання відповідачем товару підтверджується копіями видаткових накладних, наданими позивачем в обґрунтування його вимог. Отримання товару за цими накладними та суму заборгованості в розмірі, заявленому в позові, відповідач не оспорює.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач - ВАТ “Полісся” у якості основного мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що в порушення норм процесуального права, господарський суд 15.06.2009р. розглянув справу без участі його представника, який не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що є підставою для  скасування рішення суду першої інстанції. При цьому заявник апеляційної скарги стверджує, що про дату прийняття рішення він дізнався лише з тексту отриманого ним рішення. Крім того, відповідач вказує на те, що оскільки він не був присутнім у судовому засіданні при розгляді справи по суті, тому фактично був позбавлений судом гарантованої можливості звернутись із клопотанням про розстрочку сплати боргу перед позивачем.

Однак вказані вимоги заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а  наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.

Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

У розумінні вказаної статті не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.

Дані норми господарський суд не порушив, оскільки із матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином були повідомлені про час, день і місце розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 12.05.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2009р. о 10:50 год., а також зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву. Дану ухвалу надіслано службою діловодства відповідачеві належним чином з рекомендованим повідомленням про вручення. В подальшому дане повідомлення разом з відміткою про одержання 15.05.2009р. ухвали про порушення провадження у даній справі уповноваженою особою відповідача, залучено судом до матеріалів справи (а.с. 89).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.05.2009р. розгляд справи відкладено на 15.06.2009р. через неявку представників сторін та знову зобов'язано відповідача надати свої заперечення проти позовних вимог. Дану ухвалу направлено відповідачеві за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі.   Жодних доказів неотримання ухвали про відкладення розгляду справи відповідачем не надано. Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач мав можливість забезпечити явку свого представника при розгляді справи по суті та надати відповідні докази в обґрунтування своєї позиції у справі, що свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін, а наявний в матеріалах справи обсяг доказів визнаний судом достатнім для вирішення справи по суті, підтвердженням чого являються наявні в матеріалах справи документи.

Слід зазначити, що відповідач після отримання ним оскарженого рішення, не був позбавлений гарантованого йому права та можливості звернутись до суду першої інстанції в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України з відповідним клопотанням (заявою) про розстрочку виконання судового рішення у даній справі.

Окрім цього, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач також вказує на те, що поза межами судового розгляду справи він добросовісно сплатив позивачеві більшу частину заборгованості, а її решту не зміг сплатити по причині тяжкого фінансового стану  підприємства та в зв'язку з його неплатоспроможністю. Таке тяжке фінансове становище  його  підприємства відповідач обґрунтовує різким зростанням закупівельних цін на сировину та посилається на несприятливі фінансово-економічні явища в країні. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що сплата позивачу всієї суми заборгованості призведе до неможливості виплачувати в повному обсязі заборгованість по заробітній платі працівникам, а тому зважаючи на зазначені форс-мажорні обставини відповідач просить суд апеляційної інстанції розстрочити сплату суми боргу.

Однак вказані твердження не можуть бути підставами для звільнення відповідача  від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, з огляду на таке.

Статтею 526 Цивільного кодексу України чітко закріплений обов'язок особи виконувати свої зобов'язання належним чином та у відповідності до умов укладеного договору, яке в силу вимог статті 599 цього ж Кодексу та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином, а згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.  Частина друга цієї ж статті визначає, що не вважається випадком, зокрема  відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, положення даної статті встановлюють правила про звільнення від відповідальності боржника, якщо невиконання або неналежне виконання зобов'язання було наслідком дії обставин непереборної сили. Тобто, саме виникнення таких обставин і наслідки їх настання мають місце поза волею сторони.

Отже, цивільний кодекс вказує на обов'язкові імперативні ознаки, які в сукупності визначають обставини непереборної сили, в зв'язку з чим остання завжди тягне за собою неможливість виконання зобов'язання та завжди звільняє від відповідальності за невиконання, або неналежне виконання зобов'язання, якщо не встановлено інше.

При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу  України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Проте заявником апеляційної скарги не доведено ні суду першої ні суду апеляційної інстанції, що саме через певні форс-мажорні обставини, які повинні бути також і підтверджені належним чином, спричинено невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань і це є підставою для звільнення останнього від відповідальності, згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу   України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Однак відповідачем не наведено відповідно до вимог чинного законодавства які саме обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) сторони не могли передбачити та запобігти розумними мірами, а також не могли попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в даному випадку, економічні явища у державі не є обставинами, які б характеризувались одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв'язку та характеру існуючих перешкод, повідомити іншу сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання договору в строк не пізніше трьох днів з моменту їх виникнення. Однак, відповідач такі повідомлення позивачеві не направляв.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте відповідач не надав до матеріалів справи жодних належних доказів, зокрема засвідчених компетентним органом, які б засвідчували форс-мажорні обставини за наявності яких боржник звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язання.

Не наведені відповідачем в апеляційній скарзі і жодні конкретні норми матеріального права, які порушив суд при прийнятті оскарженого рішення, а ті фактичні обставини, що покладені в основу рішення місцевого господарського суду, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

В даному випадку, відповідач в якості головної причини неможливості виконання судового рішення у повному обсязі вказує на те, що у випадку стягнення всієї суми боргу його підприємство  припинить виплату по заробітній платі.

Однак фактично обставини, на які відповідач посилається, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі. Докази неплатоспроможності та відсутності коштів на рахунках підприємства відповідачем не надані.

Більш того, твердження відповідача про тяжкий фінансовий стан його підприємства, що викладені у клопотанні про розстрочення виконання рішення, не є тим винятковим випадком в розумінні статті 121 Господарського процесуального суду України, залежно від обставин якого, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Отже, враховуючи те, що зазначені вище обставини, на які посилається відповідач, не ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим і не є тим винятковим випадком, залежно від обставин якого, господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, і на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, відповідачем не надано у матеріали справи доказів на підтвердження обставин, що зазначені ним у якості підстав для розстрочення виконання рішення, колегія суддів з урахуванням всіх обставин даної справи вважає, що клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.  

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Полісся” (м. Шостка, Сумська область) позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 15 червня 2009 року по справі № 16/149-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтями 525, 526, 599, частиною 2 статті 617, статтею 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 202, частиною 2 статті 218  Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Полісся” (м. Шостка, Сумська область) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 15.06.2009 року по справі                                                  № 16/149-09 залишити без змін.

Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення залишити без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 09 вересня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді