Постанова

від 22.09.2009 по справі 5020-13/208-7/089-13/212-3/059

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-13/208-7/089-13/212-3/059

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 вересня 2009 р.                                                                                    № 5020-13/208-7/089-13/212-3/059  

Вищий  господарський  суд  України в складі колегії

суддів:Чернов Є.В.Данилова Т.Б.Цвігун В.Л.

за участю представників:

Генпрокуратури України Рудак О.В. –прокурор відділу.

розглянув касаційне подання

заступника прокурора м. Севастополя

на постанову

Від 05 травня 2009 року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№ 5020-13/208-7/089-13/212-3/059 господарського суду м. Севастополя

за позовомСевастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в м. Севастополі

доДержавного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство"

провідшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 04.03.2009 (суддя: В.Головко) позов про стягнення шкоди, завданої засміченням земельних ресурсів задоволений.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач протиправною бездіяльністю порушив вимоги ст.ст. 40, 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 46 Закону України "Про охорону земель", ст.ст. 46, 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 17 Закону України "Про відходи" чим заподіяв шкоду, розмір якої розраховано відповідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 521 від 21.04.1998.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 (судді: І.Антонова, О.Котлярова, М.Ткаченко) рішення господарського суду м. Севастополя від 04.03.2009 скасовано. В позові відмовлено.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи не доведено, що відповідач внаслідок самовільного використання земель природно-заповідного фонду допустив влаштування сміттєзвалищ та побутове забруднення території. Саме відповідач є суб'єктом застосування відповідальності до лісопорушників та уповноважений стягувати з них збитки.

Прокурор в касаційному поданні просить постанову апеляційної інстанції скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.

Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з охоронним зобов'язанням від 15.02.91 відповідач здійснює охорону та утримання в належному стані земельної ділянки, та несе обов'язки, передбачені ст.ст. 17, 42 Закону України "Про відходи", ст.ст. 46, 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Шкода є наслідком бездіяльності відповідача. Позивач є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який вправі розраховувати розмір шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону та раціональне використання природних ресурсів.

Розпорядженням В.о. Голови Вищого господарського суду України від 21.08.2009 у зв'язку з відпусткою судді Овечкін В.Е. для перегляду судових рішень у касаційному порядку у справі, призначеної до розгляду на 22.09.2009 року колегією суддів у складі: головуючого –Овечкін В.Е., суддів Чернов Є.В., Цвігун В.Л., утворено колегію суддів в складі: головуючого – Чернов Є.В., суддів Данилова Т.Б., Цвігун В.Л.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання, заслухавши прокурора, вважає, що подання не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Законом України "Про відходи" визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Відповідно до статті 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно норм статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Статтею 22 Цивільного кодексу України  відповідно до якої особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків, причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдана збитків.

З огляду на викладене вище, судова колегія зазначає, що суб'єктом цивільно-правової відповідальності може бути відповідач у разі встановлення належними та допустимими доказами усіх необхідних елементів –складових такої відповідальності: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між допущеним порушенням та шкодою, вини.

Як вбачається із оскаржуваних судових рішень позивач вимагає стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, розрахованої згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 № 521 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України".

Таким чином, позивач повинен довести наявну протиправну поведінку заподіювача шкоди, шкоду, причинний зв'язок між ними.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на межі перегляду справи касаційна інстанція вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що доведенню підлягає здійснення передбачених порушень безпосередньо самим відповідачем, що матеріалами справи не доведено, тому підстави притягнення відповідача до відповідальності у вигляді шкоди, яка розрахована за вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.1998 № 521 відсутні.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.05.2009 у справі № 5020-13/208-7/089-13/212-3/059 господарського суду м. Севастополя залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                                                 Є. Чернов          

судді                                                                                                                             Т. Данилова

                                                                                                                        В. Цвігун