Постанова

від 09.09.2009 по справі б15/256-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б15/256-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 вересня 2009 р.                                                                                    № Б15/256-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Коваленка В.М.,Міщенка П.К.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009

у справі№Б15/256-08

за заявою

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Симплекс ЛТД", м. ДніпропетровськТовариства з обмеженою відповідальністю "Анарет Сервіс", м. Дніпропетровськ

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від скаржника:              від кредитора:               від боржника:      не з'явилися не з'явилисяне з'явилися

ВСТАНОВИВ:

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Симплекс ЛТД" (надалі –ТОВ "Симплекс ЛТД"), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 15.09.2008 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника –Товариства з обмеженою відповідальністю "Анарет Сервіс" (надалі –ТОВ "Анарет Сервіс"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2008 ТОВ "Анарет Сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства-банкрута призначено ініціюючого кредитора –ТОВ "Симплекс ЛТД".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 (суддя: Петренко Н.Е.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано банкрута – ТОВ "Анарет Сервіс", як юридичну особу, провадження у справі припинено на підставі пункту 6 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція                                 м. Дніпропетровська (надалі –Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська) звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скаржник посилається на порушення та неправильне застосування  судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 17, 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", статті 93 Цивільного кодексу України, статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська відмічає, що стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальною нормою, яка регламентує спрощений порядок ведення процедури банкрутства щодо окремої групи боржників, зокрема, таких, керівні органи яких відсутні за адресою місцезнаходження юридичної особи, що має бути підтверджено певними засобами доказування. Проте, скаржник зауважує на тому, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Анарет Сервіс" останнє було зареєстроване за адресою місцезнаходження і дані про його відсутність у державному реєстрі не значилися.

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 08.09.2009 №02.01-35/221 здійснено зміну складу колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Коваленка В.М. –головуючого, суддів Міщенка П.К. та Продаєвич Л.В.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.  

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з положеннями частини 1 цієї статті у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.

Отже, за заявою кредитора господарський суд порушує провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника та продовжує її розгляд за наявності певних доказів з урахуванням вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості підстав порушення справи про банкрутство відсутнього боржника ініціюючим кредитором зазначені: невиконання  ТОВ "Анарет Сервіс" зобов'язань перед ТОВ "Симплекс ЛТД" з оплати отриманого за договором від 14.02.2008 товару, незнаходження боржника за своїм місцезнаходженням та перебування товариства у стані припинення підприємницької діяльності.

На підтвердження викладених у заяві обставин ТОВ "Симплекс ЛТД"  надані господарському суду акт від 22.08.2008 №1, лист Дніпропетровської облспоживспілки від 04.09.2008 та  витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі –Єдиний державний реєстр) щодо внесення запису про знаходження ТОВ "Анарет Сервіс" у стані припинення підприємницької діяльності.

Акт обстеження місцезнаходження підприємства за юридичною адресою від 22.08.2008 №1 та лист про відсутність товариства за адресою не є належними доказами відсутності підприємства за місцезнаходженням з огляду на нормативні приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зокрема, статті 17, згідно з якою відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі.

Статтею 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (стаття 19 Закону).

Отже, лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 5.5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005 № 97 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.2005 за № 1294/11574, статус відомостей про юридичну особу, що вноситься у витяг, може набувати значення:

у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Дані витягу з Єдиного державного реєстру, які були враховані місцевим господарським судом при винесенні постанови, свідчать про те, що статус відомостей про юридичну особу підтверджено, але в реєстр внесено запис про стан юридичної особи, яка перебуває у процесі припинення підприємницької діяльності, що не є тотожним запису про статус відомостей про юридичну особу.

Незважаючи на вищевказані обставини та приписи чинного законодавства, господарський суд Дніпропетровської області продовжив розгляд справи про банкрутство, постановою від 23.09.2008 відкрив ліквідаційну  процедуру, призначив ліквідатора банкрута та ухвалою від 28.05.2009 припинив провадження у справі.

Частиною 5 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна (частина 5 вказаної статті).

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2009 до суду першої інстанції подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс, які ухвалою суду від 28.05.2009 були затверджені.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", даних інвентаризації майна боржника; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, як-то зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення".

Проте, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 цим вимогам не відповідає.

З урахуванням викладеного ухвалу місцевого господарського суду не можна вважати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим остання підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи статей 17, 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в ході ліквідаційної процедури в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська –задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2009 у справі № Б15/256-08 –скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду на стадію ліквідаційної процедури.

Головуючий:                                                                                  В.Коваленко

Судді:                                                                                        П. Міщенко

                                                                                                   Л. Продаєвич