Постанова

від 24.09.2009 по справі 5020-2/554

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-2/554

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 5020-2/554  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

Головуючий суддяСудді:Борденюк Є.М.Могил С.К. (доповідач),Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року

у справі№ 5020-2/554 господарського суду  міста Севастополя

за позовомприватного підприємства "Лазурит ССР"

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь"

третя особа:відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод"

простягнення 287 593,47 грн.,

за участю представників

позивача:Борисов О.В.,

відповідача:Ізмоденов Д.В.,

третьої особи:Ізмоденов Д.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2008 року приватне підприємство "Лазурит ССР" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Севморверфь" про стягнення заборгованості, неустойки та 3% річних.   

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.03.2009 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року  позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду міста Севастополя та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5020-2/554 та прийняти нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також надано правову невірну оцінку обставинам справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Зокрема, скаржником заперечується факт виконання позивачем робіт, стягнення вартості яких є предметом позову у даній справі, ним також не визнається наявність заборгованості, сума якої вказана в акті звірки, підписаному, за твердженнями скаржника, неповноважною особою.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.04.2007 року відповідач (замовник) та позивач (виконавець) уклали договір №0404/07 (Договір), відповідно до умов якого, виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснювати роботи по виготовленню металоконструкцій секцій блоків корпусу судна, виготовленню об'ємних блоків із секцій  і збиранню цих об'ємних блоків на стапелі у корпус судна, а також додаткові роботи за листами-замовленнями замовника при погодженні сторонами суттєвих умов виконання робіт, а замовник в свою чергу - прийняти та оплатити обумовлені  Договором роботи на умовах, вказаних у Договорі. Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту підписання і досягнення згоди по всіх істотних умовах та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань і здійснення розрахунків.

Судами з'ясовано, що умовами Договору передбачено здавання-приймання робіт по кожному окремому блоку згідно додатків №1, №2, №3 із складанням відповідного акту, а також оплата за виконані роботи по кожному окремому блоку (поетапне здавання-приймання робіт і поетапна оплата).

Пунктом 4.1 Договору передбачений наступний порядок розрахунків за виконані роботи:

- перший платіж –попередня оплата у розмірі 10% від суми Договору –протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору;

- другий платіж –в кінці поточного місяця протягом 5 банківських днів з моменту підписання проміжного акту виконаних робіт та виставлення рахунку виконавця,

- наступні платежі здійснюються щомісячно протягом 5 банківських днів з моменту підписання проміжного акту виконаних робіт та виставлення рахунку виконавця.

Розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на виконання умов договору виконав і здав роботи згідно наявних актів здавання-приймання, а відповідач прийняв вказані роботи по ряду блоків. Проте, як з'ясували суди обох інстанцій, відповідач зобов`язання з оплати за Договором виконав лише частково, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 237 484,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували положення  ст. 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526  Цивільного кодексу України, якими встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що строк виконання зобов'язання зі сплати виконаних робіт настав, суди дійшли мотивованого висновку, що заявлена сума основної заборгованості у розмірі 237484,08 грн. за договором  підлягає стягненню з відповідача.

Окрім цього, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, з огляду на положення ст.ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 546 Цивільного кодексу України, та відповідно до п. 7.1  Договору, яким встановлено, що при простроченні по другому та наступних платежах замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент такої затримки, від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Судова колегія також погоджується з тим, що підлягають стягненню з відповідача і нараховані позивачем на суму простроченої заборгованості 3% річних, оскільки, як вірно зазначили суди обох інстанцій, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди обох інстанцій повно та всебічно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку та прийняли оскаржені судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на те, що вони вже були розглянуті та обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції. Крім того, судова колегія вважає вказані заперечення, на які посилається відповідач, лише засобом ухилення від виконання грошового зобов'язання, оскільки ними жодним чином не спростовуються законні та обґрунтовані висновки судів.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення господарського суду міста Севастополя, відповідає положенням статей 84, 105 ГПК України та вимогам, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.05.2009 року у справі № 5020-2/554 –без змін.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.

Судді :

Могил С.К.

Самусенко С.С.