Постанова

від 23.09.2009 по справі 13/105-08-3544

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/105-08-3544

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2009 р.                                                                                    № 13/105-08-3544  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Грека Б.М.,

         Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року у справі № 13/105-08-3544 Господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз-Цукор", Полтавська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт", м. Одеса, про стягнення 63 730,72 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Сергієнко С.Д. (дов. № 26 від 22.09.09);

відповідача –не з'явився,

в с т а н о в и в:

У серпні 2008 року позивач –ТОВ "Райз-Цукор" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Еверласт" про стягнення 63 730,72 грн.

Вказував, що 24.01.07 між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 4, згідно умов якого ТОВ "Еверласт" зобов'язався виготовити та передати йому у власність товар (напівпричеп-паливоцистерна в кількості 6 штук), а він –прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, передбачених договором.

Зазначав, що на виконання умов договору № 4 ним було здійснено оплату товару на загальну суму 951 090 грн., а відповідачем здійснено поставку 4 напівпричепів-паливоцистерн.

Також зазначав, що листом № 521 від 07.05.07 повідомив відповідача про недоцільність подальшого виготовлення двох напівпричепів-паливоцистерн та просив повернути сплачені ним кошти в сумі 190 218 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині поставки товару та на не повне повернення сплачених ним коштів, позивач просив стягнути з відповідача 63 730,72 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16 березня 2009 року (суддя Панченко О.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року (колегія суддів у складі: Андрєєвої Е.І. –головуючого, Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 63 730,72 грн. боргу, 637,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані посиланнями на обгрунтованість позовних вимог, оскільки позивач завчасно повідомив відповідача про недоцільність виготовлення п'ятого та шостого транспортного засобу, тому відповідач не повинен був використовувати кошти позивача на підготовку робіт по виготовленню п'ятого транспортного засобу.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 188, 226 ГК України, ст.ст. 525, 598, 623 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та припинити провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.01.07 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 4, згідно умов якого ТОВ "Еверласт" зобов'язався виготовити та передати у власність ТОВ "Райз-Цукор"  товар (напівпричеп-паливоцистерна в кількості 6 штук), а ТОВ "Райз-Цукор" –прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, передбачених договором.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору відвантаження транспортних засобів відбувається у відповідності з графіком: 1-ий транспортний засіб: початок робіт –08.02.2007р., відвантаження –12.03.2007р.; 2-ий транспортний засіб: початок робіт – 15.02.2007р., відвантаження –19.03.2007р.; 3-ій транспортний засіб: початок робіт –01.03.2007р., відвантаження –02.04.2007р.; 4-ий транспортний засіб: початок робіт –09.03.2007р., відвантаження –09.04.2007р.; 5-ий транспортний засіб: початок робіт –16.03.2007р., відвантаження –16.04.2007р.; 6-ий транспортний засіб: початок робіт –23.03.2007р., відвантаження –23.04.2007р.

Сума договору на момент його укладення складає 1 141 308 грн., у т.ч. ПДВ –190 218 грн. Кінцева сума договору підлягає корегуванню, за умови зміни вимог технічного завдання та/або збільшення ринкової вартості закупочних матеріалів та комплектуючих для виготовлення транспортного засобу, про що Постачальник письмово інформує Покупця, що оформляється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.3 договору розрахунок за транспортні засоби відбувається в наступному порядку: покупець вносить завдаток у розмірі 5 000 грн. у підтвердження зобов'язання та в забезпечення його виконання –резервування черговості для одного транспортного засобу протягом 5 днів з моменту укладення договору, сума завдатку за шість транспортних засобів складає 30 000 грн., у т.ч. ПДВ –5 000 грн.

Сума вартості кожного транспортного засобу розбивається на чотири рівні частин (по 25%) та виплачується Покупцем в наступні строки: 1-і 25% - за дві неділі до початку робіт по відповідному транспортному засобу (з урахуванням суми сплаченого завдатку); 2-і 25% - по факту початку робіт по відповідному транспортному засобу; 3–і 25% - за дві неділі до відвантаження по відповідному транспортному засобу.

Протягом трьох днів після повідомлення, Постачальник виставляє рахунок на оплату суми вартості транспортного засобу.

У разі несвоєчасного виконання Покупцем умов оплати, строк виконання зобов'язань Постачальника переноситься на відповідний період (п. 6.2 договору).

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору ТОВ "Райз-Цукор" здійснив оплату товару на загальну суму 951 090 грн., що відповідає вартості п'яти транспортних засобів та підтверджується платіжними дорученнями: № 2143 від 31.01.2007р. на суму 42 554,50 грн.;   № 2190 від 08.02.2007р. на суму 90 000 грн.; № 2233 від 16.02.2007р. на суму 120 218 грн.; № 2326 від 06.03.2007р. на суму 147 663,50 грн.; № 2379 від 16.03.2007р. на суму 170 218 грн.; № 2569 від 06.04.2007р. на суму 380 436 грн.

Разом з тим, ТОВ "Еверласт" здійснив поставку 4 напівпричепів-паливоцистерн за видатковими накладними № 03-03 від 30.03.07 –2 шт.;     № 02-04 від 23.04.07 –1 шт. та № 06-05 від 30.05.07 –1 шт.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Еверласт" листом № 18-04 від 12.04.07 повідомив ТОВ "Райз-Цукор"  про припинення робіт по виготовленню замовлених транспортних засобів, починаючи з транспортного засобу № 4. Цим же листом повідомлялось, що ТОВ "Еверласт" згоден включити в існуючий виробничий графік підприємства виготовлення транспортних засобів № 4, № 5, № 6 з урахуванням строку затримки в проведенні оплати і діючого графіка виробництва і що про прийняте рішення і строки поновлення робіт Покупця буде повідомлено додатково.

ТОВ "Райз-Цукор" листом № 521 від 07.05.07 повідомив ТОВ "Еверласт" про недоцільність подальшого виготовлення двох транспортних засобів, так як транспортні засоби були потрібні йому для весняних робіт та запропонував внести зміни до договору та повернути кошти в сумі 190 218 грн., які є різницею між вартістю чотирьох транспортних засобів і сумою фактично проведеної оплати.

Листом № 43 від 05.06.07 ТОВ "Еверласт" погодився повернути кошти, за виключенням 63 736,72 грн., які він визначив, як понесені ним витрати на підготовку робіт з виготовлення п'ятого транспортного засобу.

Судами встановлено, що відповідач  повернув позивачу 126 487,28 грн., залишок неповернутої суми склав 63 736,72 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 226 ГК України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що відповідач повідомив позивача про припинення робіт по виготовленню замовлених транспортних засобів, починаючи з транспортного засобу № 4, а тому відповідач не повинен був використовувати кошти позивача на підготовку робіт по виготовленню п'ятого транспортного засобу.

Дані висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства та грунтуються на матеріалах справи.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на ту обставину, що у зв'язку з відмовою позивача від договору йому нанесені збитки в сумі 63 736,72 грн., не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідачем, в порушення ст. 33 ГПК України, не доведено, а матеріали справи не містять доказів нанесення йому збитків позивачем при виконанні договірних зобов'язань.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверласт" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26 травня 2009 року у справі № 13/105-08-3544 залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                         Н.Г. Дунаєвська                                                                      

Судді:                                                                              Б.М. Грек

                                                                                      Н.І. Мележик