Рішення

від 19.08.2015 по справі 904/5604/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.15р. Справа № 904/5604/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 1 від 16.07.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ" про стягнення основного боргу за договором №761 від 16.08.2013р. у розмірі 177 777,00грн., пені у розмірі 18 886,49грн., 3% річних у розмірі 7 501,02грн., інфляційних у розмірі 44 505,73грн.

Позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки продукції №761 від 16.08.2013р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати виготовленої та поставленої продукції.

Відповідач позов не визнає, зазначає, що строк остаточної оплати не настав, оскільки позивач не надав йому акти-сертифікати на виготовлену продукцію, як то передбачено п.3.2. договору. Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення пені.

У судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.08.2015 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2013р. між Приватним акціонерним товариством "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ" (замовник) був укладений договір поставки продукції №761, за умовами якого виконавець зобов"язався виготовити та поставити (надати послуги), а замовник - прийняти та оплатити вироби (далі - продукція), або надати послуги, в асортименті, об"ємі, кількості та у строки згідно специфікацій (додатків), які є невід"ємною частиною договору.

Згідно п.2.1. договору умови поставки - ЕXW, м. Миколаїв. Вартість продукції (надання послуг) визначається специфікаціями, доданими до договору (п.3.2. договору).

Відповідно до п.2.2. договору відвантаження продукції здійснюється на умовах самовивозу за рахунок замовника.

За п.3.2. договору оплата за продукцію за специфікацією буде здійснюватись замовником на рахунок виконавця за цінами даного договору в національній валюті України наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 50% вартості продукції (виконання робіт) або в інших розмірах, узгоджених в особливих умовах специфікацій, перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3-х банківських днів з моменту підписання специфікацій, на підставі виставленого замовником рахунку;

- кінцевий платіж протягом 3-х банківських днів після отримання від виконавця документів, які підтверджують готовність продукції: акт-сертифікат якості (у випадку виготовлення продукції).

Пунктом 3.5. договору передбачено, що без отримання авансового платежу виконавець роботи за специфікаціями не розпочинає. Строк поставки переноситься відповідно на строк затримки платежу.

Відповідно до п.4.1. договору виконавець засвідчує якість та кількість поставленої продукції актом-сертифікатом якості.

Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2013р. У випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виявить бажання його розірвати, він вважається пролонгованим на наступний рік (п.8.1. договору).

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Специфікацією №1 до договору сторони визначили найменування товару, який підлягав виготовленню, у розмірі 1 088 777,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виготовив та поставив відповідачу товар на загальну суму 1 088 777,00грн., що підтверджується видатковими накладними №002217 від 20.08.2013р. на суму 299 300,00грн. (а.с.17, 21), №002305 від 05.12.2013р. на суму 789 477,00грн. (а.с.12, 16), підписані сторонами без зауважень, а також актами-сертифікатами №00471313 від 29.04.2013р., №00981313 від 27.06.2013р., №01371313 від 08.07.2013р., №01781313 від 11.09.2013р., №01841313 від 24.09.2013р., №02001313 від 27.09.2013р. (а.с.13-15, 18-20), які підтверджують готовність продукції до поставки.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Специфікацією №1 до договору було встановлено умови оплати: авансовий платіж у розмірі 590 000,00грн., кінцевий платіж - за фактом виготовлення.

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був здійснити остаточний платіж до 05.12.2013р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлену продукцію у розмірі 911 000,00грн. (19.08.2013р. у розмірі 400 000,00грн., 23.08.2013р. у розмірі 84 000,00грн., 04.12.2013р. у розмірі 325 000,00грн., 03.04.2014р. у розмірі 10 000,00грн., 28.04.2014р. у розмірі 60 000,00грн., 21.07.2014р. у розмірі 12 000,00грн., 10.09.2014р. у розмірі 10 000,00грн., 15.09.2014р. у розмірі 10 000,00грн.).

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки продукції №761 від 16.08.2013р. згідно видаткових накладних №002217 від 20.08.2013р. та №002305 від 05.12.2013р. складає 177 777,00грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.

Доводи відповідача про те, що позивач не надав йому акти-сертифікати на виготовлену продукцію, у зв"язку з чим строк оплати не настав, є безпідставними, оскільки відповідач прийняв продукцію без будь-яких зауважень щодо якості та кількості, у тому числі щодо відсутності актів-сертифікатів якості.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов"язань за договором винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 05.12.2013р. по 04.06.2014р. у розмірі 18 886,49грн.

30.07.2015р. відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення пені.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що позовну заяву позивач надіслав до суду 22.06.2015р., а строк позовної давності для стягнення пені щодо кожного дня окремо (з 05.12.2013р. по 04.06.2014р.) сплинув, суд вважає за необхідне застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 05.12.2013р. по 04.06.2014р. у розмірі 18 886,49грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 05.12.2013р. по 19.01.2015р. у розмірі 7 501,02грн., а також інфляційні з грудня 2013р. по листопад 2014р. у розмірі 44 505,73грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних, встановив, що вони розраховані правильно.

Щодо інфляційних, то за період з січня 2014р. (місяць, наступний за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж) по листопад 2014р. вони складають 42 883,23грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних суд вважає за необхідне відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВОЛЕВ" (49000, м. Дніпропетровськ, площа Академіка Стародубова, 1, ЄДРПОУ 13445146) на користь Приватного акціонерного товариства "МИКОЛАЇВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" (54011, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 1/6, ЄДРПОУ 33250759) основний борг за договором №761 від 16.08.2013р. у розмірі 177 777,00грн. (сто сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят сім), 3% річних у розмірі 7 501,02грн. (сім тисяч п"ятсот одна грн. 02коп.), інфляційні у розмірі 42 883,23грн. (сорок дві тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 23коп.) та 4 563,22грн. (чотири тисячі п"ятсот шістдесят три грн. 22коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2015р.

Суддя ОСОБА_2