Рішення

від 12.08.2015 по справі 908/3486/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/98/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015 справа № 908/3486/15

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку В«ПриватбанкВ» (49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, пл. Інженерна, буд. 1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«АТЛАНТ-ТРАНСВ» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 (69037, м. Запоріжжя, вулиця Рекордна, буд. 18-В)

про зобов'язання розглянути, визнати грошові вимоги у загальній сумі 85171,99 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 2390-К-О від 15.07.2014 р., паспорт серія СА №242421 від 09.07.1996 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області 03.06.2015 р. звернувся позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк В«ПриватбанкВ» з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю В«АТЛАНТ-ТРАНСВ» в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 про зобов'язання розглянути, визнати грошові вимоги у загальній сумі 85171,99 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2015 року порушено провадження у справі № 908/3486/15, присвоєно справі номер провадження 18/98/15, судове засідання призначене на 15 липня 2015 року. Ухвалою суду від 30.06.2015 р. розгляд справи перенесений на 27.07.2015 р. Строк вирішення спору продовжувався; розгляд справи відкладався на 12.08.2015 р., здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документальними доказами та закінчений 12.08.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що викладені у позові. Позовні вимоги вмотивовані наявністю між Банком та ТОВ «АТЛАНТ-ТРАНС» кредитних правовідносин, які регулюються умовами кредитних договорів № LVQGLON06281 від 23.09.2014 р., № LVQGLON06282 від 23.09.2014 р., відповідно до яких відповідачу надані кредити у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в розмірі 82534,65 грн. та 30904,47 грн., з терміном повернення кредитів - 21.08.2015 р. Відповідно до даних ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 29.01.2015 р. ТОВ «АТЛАНТ-ТРАНС» знаходиться в стані припинення, головою комісії з припинення призначено ОСОБА_1, строк визначений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог становив 03.04.2015 р. Банк 02.04.2015 р. направив голові ліквідаційної комісії заяву (претензію) про визнання кредиторських грошових вимог в сумі 85171,99 грн., яка складається з: 57804,28 грн. заборгованості за кредитним договором № LVQGLON06281 від 23.09.2014 р., 3433,78 грн. заборгованості по відсоткам, 1079,30 грн. пені; 21199,54 грн. заборгованості за кредитним договором № LVQGLON06282 від 23.09.2014 р., 1259,39 грн. заборгованості по відсоткам, 395,70 грн. пені. Вказана заява залишена головою ліквідаційної комісії без відповіді та реагувань. Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 112 ЦК України, позивач за захистом порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно з безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.07.2015 р. адреса товариства з обмеженою відповідальністю В«АТЛАНТ-ТРАНСВ» : 69037, м. Запоріжжя, вулиця Рекордна, буд. 18-В. Саме на цю адресу надсилались процесуальні документи. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (банк, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТРАНС» (позичальник, відповідач у справі) 23.09.2014 р. уклали кредитний договір № LVQGLON06281 (надалі договір № 1).

Відповідно до додатку № 1 до договору № 1 позичальнику надали кредит у розмірі 77653,67 грн., відсотки за користування кредитом складають 9305,73 грн., строк повернення кредиту до 21.08.2015 р.

Також публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТРАНС» 23.09.2014 р. уклали кредитний договір № LVQGLON06282 (надалі договір № 2).

Відповідно до додатку № 1 до договору № 2 позичальнику наданий кредит у розмірі 28482,07 грн., відсотки за користування кредитом складають - 3413,19 грн., строк повернення кредиту - 21.08.2015 р.

Умовами п. 7.1 обох договорів встановлено, що у випадку зміни правового статусу позичальника, реорганізації, зміни структури складу засновників останній зобов'язаний протягом трьох днів повідомити про це Банк. У випадку ліквідації позичальника останній зобов'язується включити представника Банку до складу ліквідаційної комісії для забезпечення майнових інтересів відповідно до цього договору.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які отримані позивачем самостійно з веб-сайту ЄДР (арк.с. 21-22), останній дізнався, що з 29.01.2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТ-ТРАНС» знаходиться в стані припинення, головою комісії з припинення призначено ОСОБА_1, строк визначений засновниками (учасниками) юридичної особи або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 03 квітня 2015 р.

ПАТ КБ «Приватбанк» 02.04.2015 р. спрямував голові ліквідаційної комісії ОСОБА_1 заяву (претензію) про визнання кредиторських грошових вимог банка в сумі 85171,99 грн., включення їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ «АТЛАНТ-ТРАНС», що підтверджується фіскальним чеком № 0035431 0030835 від 02.04.2015 р. та описом вкладення у поштове відправлення № 4902711934594.

У зв'язку з відсутністю повідомлення від голови ліквідаційної комісії про задоволення або відмову (повну або часткову) у задоволенні заяви (претензії) про визнання кредиторських грошових вимог банка в сумі 85171,99 грн., останній, в порядку статті 112 ЦК України, звернувся за захистом порушених прав та законних інтересів з позовом до суду про зобов'язання розглянути, визнати грошові вимоги у загальній сумі 85171,99 грн.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання розглянути, визнати грошові вимоги у загальній сумі 85171,99 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є зобов'язання відповідача в особі голови ліквідаційної комісії розглянути, визнати грошові вимоги у загальній сумі 85171,99 грн.

Підставою позову є: по-перше, наявність заборгованості позичальника, яка виникла внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за кредитними договорами № LVQGLON06281 та № LVQGLON06282 від 23.09.2014 р.; по-друге, ухилення від розгляду кредиторських вимог банку, про що свідчить відсутність відповіді/повідомлення голови ліквідаційної комісії відповідача про результати розгляду заяви банку про включення вказаної суми заборгованості до реєстру вимог кредиторів, у зв'язку з чим, у позивача, враховуючи положення ст. 112 ЦК України, виникло право на примусове зобов'язання відповідача в особі голови ліквідаційної комісії вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Статтею 110 ЦК України передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.

Згідно з ч.ч. 4, 5, 6 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За приписами частин 8, 9 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

Отже, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи, зокрема, розглядаються вимоги кредиторів, складається проміжний ліквідаційний баланс та ліквідаційний баланс для його затвердження учасниками.

Відповідно до ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Аналіз зазначеного вказує на те, що у разі наявності невиконаних зобов'язань, кредитор має право звернутися з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії боржника із заявою про їх визнання та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу. У разі повної або часткової відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду у кредитора виникає право на захист його порушених прав в судовому порядку шляхом розгляду судом існуючих вимог; в разі обґрунтованості вимог кредитора, наслідком є їх задоволення та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу юридичної особи або задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Тобто, з метою гарантування прав і інтересів кредиторів, яким ліквідаційна комісія відмовила у задоволенні їх вимог чи ухилилася від їх розгляду, ст. 112 ЦК України надає право звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Предмет позову кредитор формулює самостійно, адже ст. 112 ЦК України не вказує на певний (особливий, чітко визначений) спосіб захисту права кредитора.

В контексті даного спору, виходячи із правової конструкції статті 112 ЦК України, при ухиленні від розгляду кредиторських вимог способом захисту порушених прав та законних інтересів кредитора є ініціювання майнового позову до боржника. Суд, під час розгляду майнового спору про стягнення суми, оцінює надані кредитором докази та встановлює факт порушення боржником зобов'язань за правочином(ами), наявність заборгованості саме в тому розмірі, що вказує кредитор, правомірність нарахування штрафних та компенсаційних санкції. Тобто, заявлені до боржника вимоги повинні мати документальне підтвердження та правову оцінку їх обґрунтованості.

Між тим, позивач сформулював інший предмет позову, для огляду суду надав лише кредитні договори, які свідчать про наявність кредитних правовідносин між сторонами на певних умовах. Доказів надання боржнику кредитних коштів, порушення боржником графіку повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом тощо позивачем не надано (меморіальні ордери, платіжні доручення, банківські виписки про рух коштів тощо). Вимога про стягнення спірної суми кредиторських вимог не ставилася позивачем. Заявлені кредитором суми майнових вимог не оцінювалися судом щодо їх обґрунтованості та документального підтвердження, оскільки предмет спору та обсяг доведеності інший.

Приписами ст.ст. 12, 13, 14, 15, 16, 20 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у визначений спосіб або інший спосіб, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, визначених у статті 16 ЦК України, виділяються способи, які застосовуються судом, та способи, які можуть бути використані сторонами правовідносин самостійно. Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, обираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.

Згідно з ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 4-5 ГПК України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обов'язкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Таким чином, захищене судом право позивача полягає у можливості виконання рішення суду у примусовому порядку відповідними органами. Виконання такого примусу має бути реальним. Обраний позивачем спосіб захисту про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії розглянути, визнати грошові вимоги, не є реальним способом захисту права, оскільки не веде до поновлення порушеного права та, у разі задоволення такого позову, рішення суд не може бути виконане у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання подібних судових висновків.

У статті 16 Цивільного кодексу України не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересу, як зобов'язання розглянути вимоги за заявленою претензією та визнати їх, тим більше без попереднього їх розгляду.

Указане відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові № 11/4-08 від 02.09.2008 р. та Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.07.2004 № 04/338 у справі № 10/732, в якій, зокрема, зазначено, що у разі, якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

Щодо строків заявлення кредиторських вимог та звернення із позовом до суду в порядку статті 112 ЦК України суд зазначає наступне:

Строки заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, та наслідки їх закінчення передбачені ст.ст. 105, 111 ЦК України. Наслідком пропущення кредитором строку пред'явлення вимог до ліквідаційної комісії є їхнє задоволення після задоволення усіх вимог, заявлених вчасно. Наслідком відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора (повної або часткової) або ухилення від розгляду вимог, якщо це протягом встановленого строку оскаржувалося в судовому порядку, є задоволення вимог кредитора за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. В інших випадках вимоги кредитора вважаються погашеними.

Слід акцентувати увагу на тому, що зазначений у ч. 4 ст. 112 ЦК місячний строк за своєю природою є строком, що припиняє існування права, а не строком позовної давності. Отже, цей строк не може бути продовжений або поновлений навіть за наявності поважних причин.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 4 ст. 51 ГПК України процесуальна подія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ої години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Згідно з ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою , що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Суд зазначає про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів щодо строку визначеного відповідачем для заявлення кредиторами своїх вимог. Позивачем до матеріалів справи надано лише Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманий із Інтернет-ресурсу, з якого вбачається, що з 29.01.2015 р. відповідач знаходиться в стані припинення зі строком пред'явлення вимог до 03.04.2015 р., однак не надано доказів опублікування повідомлення про рішення щодо ліквідації ТОВ «АТЛАНТ-ТРАНС» з відображенням визначеного строку для пред'явлення вимог кредиторів та інших необхідних відомостей.

Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманий судом станом на 12.08.2015 р., взагалі не містить відомостей про визначення строку пред'явлення вимог кредиторами.

Позивач направив вимогу до ліквідаційної комісії 02.04.2015 р.

Доказів вручення або отримання юридичною особою (головою ліквідаційної комісії відповідача) заяви (претензію) про визнання кредиторських грошових вимог банка в сумі 85171,99 грн. суду не надано.

Тобто грошові вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», як кредитора, не розглянуті, не відхилені, не визнані, не включені в проміжний ліквідаційний баланс. Оцінка їх обґрунтованості не надавалась. Фактично ліквідаційна комісія відповідача ухилилась від їх розгляду.

Оскільки ліквідаційна комісія відповідача ухилилась від розгляду кредиторських вимог позивача, то правомірною вбачається позиція банку щодо закінчення строку розгляду його звернення 02.05.2015 р. (дізнався або мав дізнатися) та направлення позову до суду протягом місяця з цієї дати - 29.05.2015 р. (поштовий штемпель на конверті; арк.с. 25), тобто без порушення встановленого законом строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач вчасно звернувся до суду, однак обрав не вірний спосіб захисту своїх прав та інтересів, який не веде до відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, в задоволенні позову судом відмовляється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 19 серпня 2015 р.