Постанова
від 20.08.2009 по справі 5020-9/018
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-9/018

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 серпня 2009 р.                                                                                    № 5020-9/018  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Муравйова О.В.,

Жаботиної Г.В.,

розглянувши

касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі –Фонд)

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду

від15.06.09

у справі№ 5020-9/018

господарського судуміста Севастополя

за позовомсадівничого товариства "Байдарська долина"

(далі –Товариство)

доФонду,

третя особа:колективне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Червоний жовтень" (далі –Агрофірма),

провизнання недійсним договору оренди

В засіданнях взяли участь представники:

- позивача:Ул'янов А.І. (за дов. б/н від 18.08.09);Роман П.Г. (за дов. б/н від 18.08.09);

- відповідача:не з'явились;

- третьої особи:не з'явились.

Ухвалою від 03.08.09 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. касаційну скаргу Фонду № 10-03-02172 від 26.06.09 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.08.09.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 20.08.09 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 20.08.09 представники Фонду та Агрофірми не з'явились.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 20.08.09 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи за участю представників Товариства.

У зв'язку з перебуванням суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П. у відпустках, розпорядженням від 13.08.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для розгляду справ, призначених до перегляду в касаційному порядку на 20.08.09 колегією суддів у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів –Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., створено колегію суддів у наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –

Муравйов О.В., Жаботина Г.В., яка переглядає справу по суті.

Про вказані обставини присутніх представників сторони повідомлено на початку судового засідання 20.08.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку по суті, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.08.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 06.04.09 господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) позовні вимоги Товариства задоволено.

Визнано недійсним договір оренди державного нерухомого майна № 149 від 28.03.03, укладений між Товариством та Фондом.

З Фонду на користь Товариства стягнуто 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 15.06.09 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Котлярової О.Л., суддів –Антонової І.В., Ткаченка М.І.) апеляційну скаргу Фонду залишено без задоволення, а рішення від 06.04.09 господарського суду міста Севастополя –без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи не доведено, що сторона за спірним договором (Фонд), яка виступала в якості орендодавця, дійсно була власником орендованого майна та мала повноваження розпоряджатися таким майном від імені власника.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 06.04.09 господарського суду міста Севастополя та постанову від 15.06.09 Севастопольського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Присутні у судовому засіданні 20.08.09 представники Товариства щодо доводів скаржника заперечували, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просили касаційну скаргу Фонду залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

На момент розгляду справи у судовому засіданні 20.08.09 від Агрофірми письмового відзиву на касаційну скаргу не надійшло, разом з тим згідно ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторони, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 29.05.95 члени трудового колективу птахорадгоспу "Червоний Жовтень" уклали угоду про сумісну діяльність з метою здійснення діяльності, яка направлена на придбання майна птахорадгоспу "Червоний Жовтень" та створення колективного господарського товариства "Червоний Жовтень".

Також, судами встановлено, що 30.05.95 товариство покупців, яке створено членами трудового колективу птахорадгоспу "Червоний Жовтень", подало до Фонду заяву на приватизацію майна птахорадгоспу "Червоний Жовтень", а 31.05.95 Фондом було видано свідоцтво про державну реєстрацію Товариства покупців державного сільськогосподарського товариства "Птахорадгосп "Червоний Жовтень" (далі –Товариство покупців).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23.11.95 між Фондом та Товариством покупців було укладено договір безоплатної передачі державного майна цілісного майнового комплексу державного сільськогосподарського товариства "Птахорадгосп "Червоний Жовтень", за яким орган приватизації зобов'язався передати у власність Товариства покупців державне майно цілісного майнового комплексу державного сільськогосподарського товариства "Птахорадгосп "Червоний Жовтень" (розташоване за адресою: м.Севастополь, с.Орлине, вул.Тюкова, 1, на земельній ділянці площею 5570 га), а Товариство покупців зобов'язалось прийняти таке майно відповідно до умов цього договору. При цьому, судами встановлено, що згідно умов зазначеного договору майно підприємства включає всі його активи, пасиви, інвентар, обладнання, пристрої та інше майно, а право власності на майно переходить до Товариства покупців з моменту підписання акта приймання-передачі.

На підставі наданих сторонами доказів у справі попередніми судовими інстанціями встановлено, що 01.04.98 між Фондом та Агрофірмою, яка є правонаступником Товариства покупців, було підписано акт приймання-передачі, за яким Товариство покупців отримало у власність майно за договором від 23.11.95.

Судами встановлено, що відповідно до договору від 23.11.95, угоди про внесення змін та доповнень до цього Договору та наказу Фонду № 39 від 16.04.02 ставок "Рибацький" знаходиться на балансі Агрофірми.

Під час вирішення спору по суті місцевий та апеляційний суди взяли до уваги, що 18.11.02 між Фондом та Агрофірмою була підписана угода про внесення змін та доповнень до Переліку майна, яке передано Товариству покупців, згідно з яким п. 52 було викладено у наступній редакції: "Зрошувальна мережа - 2 шт. инв. № 2134, № 2106".

Разом з тим, судами встановлено, що 28.03.03 між Фондом (Орендодавець) та Товариством (Орендар) було укладено договір оренди державного майна № 149, за яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове користування нерухоме майно –гідротехнічні споруди –дамбу з донним випуском, загальною площею –2 640 м2, яке розташоване за адресою: м.Севастополь, п/в.Орлине, с.Кизилове, балка Кизилова, берег ставка "Рибацький".

Однак, згідно листа Агрофірми № 289 від 28.11.06 ставки є частиною зрошувальної системи, належної їй відповідно до договору від 23.11.95 та акту передачі цілісного майнового комплексу, згідно яких ставки перейшли у власність трудового колективу та ввійшли до складу статутного фонду Агрофірми. При цьому, зазначено, що в цілому існує декілька окремих зрошувальних систем, до яких увійшли ставки, насосні станції, водовідводи, та ін., та однією з таких зрошувальних систем є відділення № 1, до складу якого і ввійшов ставок "Рибацький".          

Вирішуючи спір, суди взяли до уваги, що за результатами планової перевірки, яка була проведена Фондом, супровідним листом від 19.08.08 на адресу Товариства було направлено акт перевірки з питання ефективності використання державного майна, за змістом якого ставок "Рибацький" Орендарем не використовується та, за твердженням бухгалтера з обліку майна Агрофірми, знаходиться на балансі Агрофірми.

Попередніми судовими інстанціями враховано, що додаткова угода від 18.11.02 не має вказівок на виключення нерухомого майна –гідротехнічної споруди (дамби з донним випуском, яка розташована за адресою: м.Севастополь, п/в Орлине, с.Кизилове, балка Кизилова, берег ставка "Рибацький"), з переліку майна, яке передано Агрофірмі.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що на момент укладення між сторонами спірного договору оренди № 49 від 28.03.03, Фонд не був особою, уповноваженою розпоряджатися майном, що є об'єктом такого договору (дамба з донним випуском, загальною площею 2 640,0 м2, яка розташована за адресою: м.Севастополь, п/в Орлине, с.Кизилове, балка Кизилова, берег ставка "Рибацький").

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що об'єктами оренди за цим Законом є цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального мана" орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва –щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Пунктом 11 частини 4 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.94 № 412 "Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті" визначено, що відділення відповідно до покладених на нього завдань і в межах своїх повноважень виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств і організацій, їх структурних підрозділів, що перебувають у державній власності, окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств, організацій.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, згідно ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності. Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях ст. 92 Цивільного кодексу України. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків, здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, та не перевищувати своїх повноважень.

Підстави та наслідки недійсності правочинів передбачені, зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. Так, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пленум Верховного Суду України в п.п. 2, 12 Постанови від 28.04.78 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що, як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Фонд, виступаючи в якості орендодавця за спірним договором оренди, не був власником майна, яке передавалось в оренду, та не мав повноважень розпоряджатись цим майном від імені власника, а отже орендодавцем по спірному договору виступала неправоздатна на його підписання особа.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Фондом касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі № 10-03-02172 від 26.06.09 залишити без задоволення.

Постанову від 15.06.09 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5020-9/018 господарського суду міста Севастополя залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков

судді:О.Муравйов

Г.Жаботина

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення20.08.2009
Оприлюднено08.10.2009
Номер документу4887600
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —5020-9/018

Постанова від 20.08.2009

Господарське

Вищий господарський суд України

Першиков Є.В.

Ухвала від 06.04.2009

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Рибіна С.А.

Рішення від 06.04.2009

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Рибіна С.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні