Постанова

від 27.08.2009 по справі 14/133/09

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/133/09

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" серпня 2009 р. Справа № 14/133/09

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача –Селіванов С.А., за дов.,

від відповідача –Рижий В.Ф., за дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоусівка”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23 червня 2009 року

у справі №14/133/09

за позовом Закритого акціонерного товариства компанії „РАЙЗ”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоусівка”, м. Миколаїв

про стягнення 571079,21 грн., -

встановив:

          Клопотання представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції про витребування у позивача оригіналу договору поставки від 14.04.2008р. №8203-15 на умовах товарного кредиту судовою колегією апеляційної інстанції відхилено, оскільки у матеріалах справи є належним чином завірена копія цього договору у відповідності зі ст.36 ГПК України, на який є посилання у видаткових накладних, згідно яких  відповідач отримав товар.

          Закрите акціонерне товариство компанія „РАЙЗ” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Білоусівка” (далі-відповідач) про стягнення з останнього 571079,21 грн., у тому числі: 304756,96 грн. заборгованості за поставлену продукцію, яка нарахована згідно п.2.2 договору поставки на умовах товарного кредиту від 14.04.2008р. №8203-15, 10897,10 грн. процентів, нарахованих згідно цьому пункту договору за користування товарним кредитом, а всього заборгованості –315654,06 грн., крім того, 213329,87 грн. збитків по п.7.4 договору, 41649,04 грн. –28% річних за користування коштами (п.7.5 договору), 446,24 грн. пені за прострочку оплати продукції (п.7.3 договору).

          Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань по вищевказаному договору поставки і додатку №1а до нього.

          Відповідач відзиву на позов не надав суду з обґрунтуванням своїх заперечень, не дивлячись на те, що ухвалу про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду на 28.05.2009р. отримав 18.05.2009р., про що свідчить поштове повідомлення (а.с.36), а ухвала від 28.05.2009р. про відкладення розгляду справи на 23.06.2009р. за клопотанням відповідача в заяві від 25.05.2009р. повернута поштовим відділенням до суду з відміткою „зі спливом строку зберігання”.

          Тому справа судом розглянута згідно ст.75 ГПК України на підставі наявних документів.

          Рішенням місцевого господарського суду від 23 червня 2009 року (суддя Цвєткова П.В.) позов задоволено частково: стягнута з відповідача сума заборгованості, проценти за користування кредитом і чужими коштами, пеня і відмовлено в частині стягнення збитків в сумі 213329,87 грн. із-за відсутності доказів понесення позивачем таких збитків.

          Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати оскаржене рішення суду і прийняти нове рішення, яким позов ЗАТ „РАЙЗ” задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача (апелянта) на користь позивача суму боргу-199873,07 грн. і 446,24 грн. пені, зобов'язати позивача надати оригінали документів, доданих до позовної заяви, оскільки договір про поставку товару на умовах товарного кредиту, на який посилається позивач, між ними не укладався.

          В засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача посилається на необґрунтованість апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши  представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

          Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 14 квітня 2008 р. сторони уклали договір поставки на умовах товарного кредиту №8203-15, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

          Згідно додатку до Договору № 1а відповідач зобов'язався провести повний розрахунок за поставлений товар до 15 серпня 2008 р.

          Позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 380774,99 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що є у справі і не заперечуються відповідачем в апеляційній скарзі. В цих видаткових накладних є посилання на укладений між сторонами договір поставки від 14.04.2008р. №8203-15.

          Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 164 000 грн., частково повернув товар на суму 16901,92 грн., що підтверджується банківськими виписками, що є у справі і видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 12.05.2008р (а.с.28-30).

          Залишок несплаченої суми основного боргу складає 199873,07 грн., що також підтверджується відповідачем в апеляційній скарзі

          Позивач нарахував відповідачеві відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 7146,80 грн., що передбачено договором між сторонами.

          Відповідно до п.2.2. вказаного договору сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору ( її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати відповідачем ціни договору. Таким чином, заборгованість за поставлений товар складає (199873,07/5,05х7,70) - 304756,96 грн., заборгованість за нараховані проценти за користування товарним кредитом (7,146,80/5,05х7,70) –10897,10 грн.

          Згідно п.7.5 договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 % річних з простроченої суми. Сума процентів за користування чужими грошовими коштами з 15.08.2008 р. по 04.02.2009 р. складає –41649,04 грн.

          Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк, одностороння відмова від договору або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

          Статтею 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання.

          Пунктом 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Пунктом 7.3 договору визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті товару або процентів за користування товарним кредитом у встановлені договором терміни покупець сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 % від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Розмір пені становить з 15.08.2008 р. по 04.02.2009 р. складає 446,24 грн.

Позивач, як правомірно зазначив суд першої інстанції в оскарженому рішенні, не надав доказів у відповідності з ч.2 ст.623 ЦК України спричинення  йому збитків, завданих порушенням виконання зобов'язання відповідачем, а тим паче, що на користь позивача з відповідача стягнута сума офіційного курсу гривни до іноземної валюти (долару США), постановленої НБУ, на день подачі позову, що складає 104883,89 грн. (304756,96 –199873,07), а також 28% річних за неправомірно користування коштами в сумі 41649,04 грн. згідно умов договору поставки.

У матеріалах справи є належним чином завірені копії документів, доданих до позовної заяви, утому числі завірена печаткою позивача копія договору поставки на умовах товарного кредиту від 14.04.2008р. №8203-15 (а.с.45-51). На цьому договорі підписи керівників сторін, які уклали договір, скріплені печатками останніх.

Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Таким чином, витребування оригіналів документів по справі –це право суду.

Тому, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув справу по наданим позивачем копіям документів, а не по оригіналам, і, що відповідач не підтверджує укладення договору поставки продукції від 14.04.2008р. №8203-15 на умовах товарного кредиту, не приймається судовою колегією до уваги з зазначених вище підстав.

При таких обставинах відсутні підстави для часткового скасування оскарженого рішення суду.

Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

          постановив :

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 23 червня 2009 року у справі №14/133/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                            В.М.Тофан

Судді                                                                                          О.О.Журавльов

                                                                                                    М.В.Михайлов