Рішення

від 20.08.2015 по справі 910/17884/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015Справа №910/17884/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/17884/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Профект Лтд»

про стягнення 11849,42 грн.

Представники сторін:

від позивача: Горбан А.В., довіреність № 1282-О від 15.04.2014р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Профект Лтд» (надалі - відповідач) про стягнення 11849,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору банківського обслуговування від 29.11.2013р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5232,98 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими в строк процентами за користування кредитними коштами у розмірі 3181,65 грн., пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту та сплаті процентів у розмірі 2822,49 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 612,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015р. порушено провадження у справі № 910/17884/15 та призначено її розгляд на 20.08.2015р.

06.08.2015р. позивачем через канцелярію суду подано додаткові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Присутнім у судовому засіданні 20.08.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з підстав наведених у позові, та подано додаткові докази по справі.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, витребувані докази не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 14.07.2015р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2013р. відповідач звернулося до Банку з заявою про відкриття поточного рахунку, в якій зазначено, що підписавши дану заяву, клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі, з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http:// privatbank.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У п. 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов і правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки, або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір банківського обслуговування від 29.11.2013р. (надалі - "договір").

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до договору, відповідачу було відкрито поточний рахунок № 26008052615125 та встановлено кредитний ліміт.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом п. 3.2.1.1.1 вказаних Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту.

Згідно з п. 3.2.1.3 Умов та правил надання банківських послуг, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

У п. 3.2.1.2.3.4. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого умовами, змінити умови кредитування та вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Як встановлено судом, починаючи з 16.01.2014р., відповідачу в межах відкритого кредитного ліміту видавались грошові кошти, які станом на 05.05.2014р. склали залишок неповернутого кредитного ліміту у розмірі 5232,98 грн.

31.05.2015р. Банк звернувся до відповідача з претензією за вих. № Е0209К2L8О00С від 21.05.2015р., якою просив погасити прострочену суму заборгованості.

Відтак, приймаючи до уваги визначений договором строк повернення кредитних коштів, а також зміст надісланої банком на адресу клієнта претензії, господарський суд встановив, що строк виконання відповідачем обов'язку повернення отриманих кредитних коштів настав.

Більш того, статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом п. 3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом, в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Зазначеними Умовами встановлено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню) розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1); при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.2.1.4.1.2); у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються, порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3).

Відповідно до п. 3.2.1.4.9 Умов та правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як вбачається із матеріалів справи, за користування відповідачем кредитним коштами Банком нараховані проценти на загальну суму 3181,65 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.с. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 5232,98 грн. та процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3181,65 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом у розмірі 5232,98 грн. та процентів у розмірі 3181,65 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Пунктом 3.2.1.4.4 вказаних Умов визначено, що клієнт зобов'язаний сплачувати банку винагороду за користування лімітом відповідно до п.п. 3.2.1.1.6 та 3.2.1.2.3.2 першого числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту на кінець банківського дня за попередній місяць у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків.

В той же час, клієнт взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 08.06.2015р. виникла заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 612,30 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 612,30 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2822,49 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.11.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п. 3.2.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню суми кредиту у розмірі 2822,49 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Профект ЛТД» (02217, м. Київ, пр.. Маяковського, 20-Б, кв. 116, код ЄДРПОУ 38638102) на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) 5232 грн. 98 - заборгованості за кредитом, 3181 грн. 65 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 612 грн. 30 коп. - заборгованості по комісії, 2822 грн. 49 коп. - пені та 1827,00 грн. - судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.08.2015р.

Суддя А.І. Привалов