Рішення

від 18.08.2015 по справі 916/2292/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р.Справа № 916/2292/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В.Комендатенко

за участю представників:

від прокуратури - ОСОБА_1,

від позивача - ОСОБА_2,

від третьої особи - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Публічного акціонерного товариства „ОдесазооветпромпостачВ» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництвіВ» , про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 16081,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Приватного акціонерного товариства „ОдесазооветпромпостачВ» про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 12988,24 грн., у т.ч. 11088,06 грн. - основного боргу, 1900,18 грн. - пені, посилаючись на наступне.

12.12.2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та публічним акціонерним товариством „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) укладено договір оренди державного нерухомого майна загальною площею 888,0 кв.м, а саме: гараж-майстерня (404,0 кв.м), навіс (307,0 кв.м.) та склад (177,0 кв.м.), що знаходяться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» (балансоутримувач) та розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1.

Вказаний договір оренди нерухомого майна укладено терміном до 30 листопада 2007 року (п. 10.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ № 75 від 19.01.2000 р., і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2006 р.) 1385,24 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Наразі прокурор вказує, що на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: гараж -майстерня (404,0 кв.м), навіс (307,0 кв.м.) та склад (177,0 кв.м.), загальною площею 888,0 кв.м., яке знаходиться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» , (балансоутримувач) та розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1. Зазначене підтверджується актом приймання-передачі від 12.06.2006 р.

Також за ствердженням прокурора, в подальшому 13.03.2007 р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.12.2006 р. (обліковий номер договору №20984091150), яким змінено орендну плату на 7149,90 грн.

Наразі прокурор зазначив, що 20.02.2009 р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким було змінено п. 5.8; п. 5.9; п. 5.11; п. 7.5 та п. 10.1 відповідно якого термін дії договору продовжено до 30.09.2009 р.

01.10.2009 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким термін дії договору продовжено до моменту приватизації державного нерухомого майна шляхом викупу, але не пізніше 31.08.2010 року.

15.01.2010 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, згідно п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: гараж-майстерня (163,4 кв.м), навіс (491,0 кв.м.) та склад (135,6 кв.м) загальною площею 790,0 кв.м, яке знаходиться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві В»ОблплемпідприємствоВ» (балансоутримувач) та розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, згідно п. 4 якого змінено орендну плату до 9985,74 грн. Крім того, на підставі вказаних змін 15.01.2010 р. сторонами був підписаний акт приймання - передачі.

17.06.2010 р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, згідно п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: гараж-майстерня (454,2 кв.м), навіс (491,0 кв.м) та склад (135,6 кв.м), загальною площею 1080,0 кв.м, яке знаходиться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» (балансоутримувач) та розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 6А, згідно п. 4 якого змінено орендну плату до 14346,75 грн. Також на підставі вказаних змін 17.06.2010 р. сторонами був підписаний акт приймання передачі вищезазначеного майна.

При цьому прокурор зазначає, що 17.07.2010 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким термін дії договору продовжено до 31.07.2011 р.

16.05.2011 р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким змінено преамбулу договору в частині найменування.

21.06.2011 р. сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким доповнено договір п. 5.12; п. 3.12; п. 9.3 „кВ» та п. 10.1, а також термін дії договору продовжено до 30.06.2012 р. включно при умові виконання орендарем п. 5.12 договору.

Так, прокурор вказує, що за інформацією регіонального відділу Фонду державного майна України по Одеській області №10-11-01609 від 07.04.2014 р. та 10-05-02391 від 22.05.2014 р. встановлено, що відповідно до акту-прийому передачі майна від 23.08.2011 р. орендар повернув балансоутримувачу нерухоме майно, а саме: гараж майстерню (літ. „ЕВ» ), навіс (літ. „ГВ» ), загальною площею 945,20 кв.м. Таким чином, сторонами було укладено договір про внесення змін від 23.08.2011 р., за яким в користуванні у орендаря залишаються нежитлові приміщення складу (літ. „БВ» ), загальною площею 135,6 кв.м. Також в п. 1.2 договору про внесення змін від 23.08.2011 р. встановлено, що згідно незалежної оцінки вартість об'єкту оренди становить 124328,35 грн.; а в п. 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р. зі змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ № 1846 від 27.12.2006 р., і становить без ПДВ за базовий місяць липень 2010 року 2061,48 грн.

Договором про внесення змін від 17.05.2012 р. термін дії договору був продовжений до 31.05.2013 р. включно.

Крім того, прокурор наголошує, що на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору заяв про припинення або зміну договору оренди нежитлового приміщення не було, цей договір вважається продовженим на той же самий строк, що був передбачений пунктом 10.9 договору оренди нежитлового приміщення від 12.12.2006 року (тобто до 30.04.2014 року).

Таким чином, за ствердженнями прокурора, відповідач згідно умов п. 5.2 договору оренди зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Однак, в порушення вищевказаних вимог орендна плата сплачувалася орендарем не своєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р. в сумі 11088,06 грн. Так, 10.02.2013 р. Регіональним відділенням ФДМУ по Одеській області на адресу відповідача було надіслано претензію (попередження-пропозицію) щодо розірвання договору оренди у зв'язку з невиконанням істотних умов договору, але зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Також прокурор зазначає, що з урахуванням несвоєчасного внесення відповідачем орендної плати йому нарахована пеня за період з 12.11.2013 р. по 23.01.2015 р. в сумі 1900,18 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2015 р. позовну заяву Прокурора Овідіопольського району Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2292/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництвіВ» , що є балансоутримувачем орендованого майна, на користь якого сплачується 30% орендної плати відповідно до умов спірного договору оренди державного нерухомого майна від 12.12.2006 р.

Між тим, як було з'ясовано судом в ході розгляду справи, Приватне акціонерне товариство „ОдесазооветпромпостачВ» в ЄДР юридичних осіб та ФОП не значиться, за вказаним прокурором у позовні заяві кодом ЄДРПОУ відповідача в ЄДР значиться саме Публічне акціонерне товариство „ОдесазооветпромпостачВ» за іншою юридичною адресою.

З огляду на вказане, ухвалою господарського суду Одеської області від 22.06.2015 р. у по справі № 916/2292/15 замінено первісного відповідача - Приватне акціонерне товариство „ОдесазооветпромпостачВ» на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство „ОдесазооветпромпостачВ» .

17.07.2015 р. прокурором Овідіопольського району було подано до господарського суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прокурором збільшено позовні вимоги до 16081,49 грн. Так, прокурор у вказаній заяві послався на те, що в порушення умов договору відповідач не сплатив орендну плату за період з листопада 2013 р. по липень 2015 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає в сумі 11113,23 грн., а сума пені за період з 12.11.2013 р. по 03.07.2015 р. становить 4968,26 грн.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області позовні вимоги прокурора підтримує, про що представником позивача було заявлено у судовому засіданні.

Третя особа пояснення по суті заявленого позову не надала, також представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлялась судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвал суду (а.с. 58, 79). У зв'язку з цим з'ясувати позицію третьої особи стосовно заявлених прокурором вимог не уявляється можливим.

Відповідач у судове засідання не з'явився, також відзив на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвал суду (а.с. 77, 78), а також підтверджується списком відправленої судом поштової кореспонденції, зокрема ухвали суду про розгляд справи на цю дату. Проте, відповідне поштове повідомлення про вручення ухвали суду про теперішній розгляд даної справи не повернуто підприємством зв'язку.

Між тим, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

12 грудня 2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: гараж-майстерня (404,0 кв.м), навіс (307,0 кв.м.) та склад (177,0 кв.м.) Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племенній справі та тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» , загальною площею 888,0 кв.м, які знаходяться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» (балансоутримувач) та розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1.

В п. 1.3. договору визначено мету використання об'єкту оренди: для розміщення ветеринарної аптеки, здійснення оптової та роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами.

За умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання сторонами договору оренди та акту приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. зі змінами, внесеними Постановою КМУ5 від 19.01.2000 р. № 75, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (жовтень 2006 р.) 1385,24 грн., у т.ч. за гараж-майстерню (404,0 кв.м) - 646,08 грн., за навіс (307,0 кв.м.) - 456,10 грн., за склад (177,0 кв.м) - 283,06 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним місяцем.

В п. 3.6 договору передбачено, що розмір орендної плати підлягає перерахунку на вимогу однієї із сторін у разі змін чинного законодавства, Методики її розрахунку, змін цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

В п. 10.1 договору визначено термін його дії, а саме з моменту його підписання сторонами та до 30.11.2007 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін, який був передбачений договором (п. 10.9).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного договору 12 грудня 2006 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) був складений акт приймання-передачі державного нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: гараж-майстерня (404,0 кв.м), навіс (307,0 кв.м.) та склад (177,0 кв.м.) Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племенній справі та тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» , загальною площею 888,0 кв.м, які знаходяться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» (балансоутримувач) та розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1

В подальшому 13.03.2007 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ВАТ „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) уклали договір про внесення змін до вказаного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 12.12.2006 р. (обліковий номер договору №20984091150), яким змінено п. 1.3. договору та встановлено мету використання об'єкту оренди: розміщення ветеринарної аптеки, а також встановлено орендну плату з розрахунку на грудень 2006 р. в розмірі 7149,90 грн.

20.02.2009 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ВАТ „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) уклали договір про внесення змін до договору оренди від 12.12.2006 р., яким внесено зміни до п. 5.8; п. 5.9; п. 5.11; п. 7.5 та п. 10.1, у т.ч. продовжено термін дії договору до 30.09.2009 року.

Також 01.10.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ВАТ „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким термін дії договору продовжено до моменту приватизації державного нерухомого майна шляхом викупу, але не пізніше 31.08.2010 року.

15.01.2010 року та 17.06.2010 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ВАТ „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) були укладені договори про внесення змін до договору оренди, згідно якого були внесені зміни до п. 1.1 договору. Так, згідно останньої редакції п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування виробничі та невиробничі приміщення будівлі, а саме: гараж-майстерня - 454,2 кв.м (літ. „ЕВ» ), навіс - 491,0 кв.м (літ. „ГВ» ), склад - 135,6 кв.м (літ. „БВ» ), загальною площею 1080,80 кв.м, які знаходяться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві В»ОблплемпідприємствоВ» (балансоутримувач) та розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 6А. Також в п. 4 цього договору про внесення змін встановлено орендну плату з розрахунку за базовий місяць травень 2010 року в розмірі 14346,75 грн., у т.ч. за гараж-майстерню (літ. „ЕВ» 454,2 кв.м) - 6230,05 грн., за навіс (літ. „ГВ» 491,0 кв.м.) - 6256,72 грн., за склад (літ. „БВ» 135,6 кв.м) - 1859,98 грн., у зв'язку з цим внесені відповідні зміни до п. 3.1 договору та затверджено новий розрахунок орендної плати, а також новий акт приймання-передачі орендованого майна. Також на підставі вказаних змін 17.06.2010 р. сторонами був підписаний акт приймання-передачі вищезазначеного майна.

Згідно укладеного 14.07.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та ВАТ „ОдесазооветпромпостачВ» (орендар) договору про внесення змін до договору оренди від 12.12.2006 р., термін дії вказаного договору продовжено до 31.07.2011 р.

На підставі договору від 16.05.2011 року про внесення змін до договору оренди від 12.12.2006 р. було змінено преамбулу цього договору та реквізити сторін в частині найменування орендаря, а саме замість Відкритого акціонерного товариства „ОдесазооветпромпостачВ» орендарем визначено Публічне акціонерне товариство „ОдесазооветпромпостачВ» .

В подальшому 21.06.2011 року сторонами було укладено знов договір про внесення змін до договору оренди, яким доповнено договір п. 5.12; п. 3.12; п. 9.3 „кВ» та п. 10.1, у т.ч. продовжено термін дії договору до 30.06.2012 року включно, при умові виконання орендарем п. 5.12 договору, за яким орендар зобов'язався протягом місяця з моменту підписання цих змін надати орендодавцю нову незалежну оцінку об'єкту оренди.

Як вказує прокурор, за інформацією регіонального відділу Фонду державного майна України по Одеській області №10-11-01609 від 07.04.2014 р. та 10-05-02391 від 22.05.2014 р. встановлено, що відповідно до акту-прийому передачі майна від 23.08.2011 р. орендар повернув балансоутримувачу нерухоме майно, а саме: гараж-майстерню (літ. „ЕВ» ), навіс (літ. „ГВ» ), загальною площею 945,20 кв.м, у зв'язку з чим в користуванні у орендаря залишились нежитлові приміщення складу (літ. „БВ» ), загальною площею 135,6 кв.м. Вказане підтверджується укладеним сторонами договором від 23.08.2011 р. про внесення змін до договору оренди від 12.12.2006 р., згідно якого п. 1.1 договору викладено у новій редакції, згідно якої позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення складу (літ. „БВ» ) загальною площею 135,6 кв.м., які знаходяться на балансі Державного підприємства Одеського обласного підприємства по племінній справі в тваринництві „ОблплемпідприємствоВ» (балансоутримувач) та розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 6А. Також згідно п. 4 цього договору були внесені зміни до п. 3.1 договору щодо розміру орендної плати та встановлено орендну плату з розрахунку за базовий місяць липень 2010 року в розмірі 2061,48 грн.

Також згідно укладеного 17.05.2012 р. сторонами договору про внесення змін до договору оренди від 12.12.2006 р. термін дії останнього було продовжено до 31.05.2013 р. включно.

Наразі, за ствердженнями прокурора, на протязі одного місяця після закінчення строку дії договору заяв про припинення або зміну вказаного договору оренди не було, тому останній вважається продовженим згідно п. 10.9 на той же самий строк, що був передбачений пунктом 10.1 договору оренди від 12.12.2006 року (11 місяц.), тобто до 30.04.2014 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивачем нараховувалась відповідачу орендна плата саме по квітень 2014 року.

Між тим, як стверджує прокурор, відповідачем з листопада 2013 року не сплачена до державного бюджету орендна плата, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість по орендній платі за період з листопада 2013 року по липень 2015 року в сумі 11113,23 грн., про стягнення якої заявлено даний позов.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майнаВ» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Також в п. 5.2. спірного договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з наданих позивачем звіту про стан надходження коштів до бюджету за спірний об'єкт оренди та розрахунку боргу (а.с. 67-68), відповідачем за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 р. не була сплачена у повному обсязі орендна плата, у зв'язку з чим сума боргу по орендній платі склала за жовтень 2013 р. - 2285,90 грн., за листопад 2013 р. - 1440,04 грн., за грудень 2013 р. - 1447,24 грн., за січень 2014 р. - 1450,14 грн., за лютий 2014 р. - 1458,84 грн., за березень 2014 р. - 1490,93 грн., за квітень 2014 р. - 1540,13 грн., всього за вказаний період 11113,23 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, використання відповідачем орендованого приміщення є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити за таке користування відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Однак, несплатою позивачу суми орендної плати згідно спірного договору оренди від 12.12.2006 р. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що заявлену прокурором до стягнення суму боргу відповідач не спростував, докази здійснення відповідачем обумовленої договором плати за оренду приміщення до державного бюджету за спірний період в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 1113,23 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 3.8. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.4 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

До того ж ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також за період у шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Так, з огляду на те, що строк для перерахування відповідачем орендної плати по договору було встановлено не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, суд вважає цілком правомірним нарахування позивачем відповідачу пені на існуючу суму боргу по орендній платі за весь період прострочення з 13.11.2013 року по 03.07.2015 року, адже в п. 3.8 договору сторонами погоджено нарахування пені по день оплати, тобто понад 6 місяців, як визначено ч. 6 ст. 232 ГК України. Слід зазначити, що положення щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 р. у справі № 30/191.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені на загальну суму 4986,26 грн., який додано прокурором до заяви про уточнення позовних вимог від 09.07.2015 р., суд вважає здійснені позивачем розрахунки з урахуванням діючої у обраний позивачем період прострочення подвійної облікової ставки НБУ обґрунтованими та арифметично правильними.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальній сумі 4986,26 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуруВ» (в редакції, що діяла на момент подачі позову) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (тепер - ГПК України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99, поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинахВ» , що міститься в частині другій статті 2 ГПК України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Враховуючи наведене, суд вважає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області є уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах, оскільки здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на спірне майно. Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 р. „Про судовий збірВ» (зі змінами і доповненнями).

Так, згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подана відповідна заява, тобто у 2015 році - 1218,00 грн.

З огляду на те, що прокурором заявлено вимогу майнового характеру про стягнення заборгованості, то позивач при самостійному зверненні до суду із заявленими позовними вимогами мав сплатити до бюджету судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (1218,00 грн. х 1,5)

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Як зазначено в п. 4.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» (із змінами та доповн.), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи вищенаведене та те, що рішення відбулось на користь позивача, в інтересах якого прокурором пред'явлено позов, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до Публічного акціонерного товариства „ОдесазооветпромпостачВ» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне підприємство „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництвіВ» , про стягнення заборгованості з орендної плати в загальній сумі 16081,49 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „ОдесазооветпромпостачВ» (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 6А; код ЄДРПОУ 00727202) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (65012, м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 20984091) до державного бюджету України (р/р 31110094700360, отримувач УДКСУ в Овідіопольському районі в Одеській області, код ЄДРПОУ 37929461, МФО 828011, банк-отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області) заборгованість по орендній платі в розмірі 11113/одинадцять тисяч сто тринадцять/грн. 23 коп., пеню в сумі 4968/чотири тисячі шістдесят вісім/грн. 26 коп.

3. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „ОдесазооветпромпостачВ» (67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 6А; код ЄДРПОУ 00727202) на користь державного бюджету (рахунок № 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район, код ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в сумі 1827/одна тисяча вісімсот двадцять сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20 серпня 2015 р.

Суддя В.С. Петров