Рішення

від 18.08.2015 по справі 918/688/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2015 р. Справа № 918/688/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Ковельської заготівельно-збутової бази сільгосппродуктів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"

про стягнення заборгованості в сумі 30 090 грн. 68 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 28 липня 2015 року № б/н;

від відповідача: ОСОБА_3 за довіреністю від 23 липня 2015 року № б/н.

У судовому засіданні 18 серпня 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Ковельська заготівельно-збутова база сільгосппродуктів звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД", в якій просив суд стягнути заборгованість в сумі 29 897 грн. 97 коп., з яких: 25 579 грн. 58 коп. основного боргу, 174 грн. 50 коп. 3% річних та 4 143 грн. 89 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 червня 2015 року порушено провадження у справі № 918/688/15 та призначено її розгляд на 7 липня 2015 року.

7 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

7 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 7 липня 2015 року відкладено розгляд справи на 4 серпня 2015 року.

29 липня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що до задоволення не підлягає стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки основна сума боргу є не грошовим зобов'язанням, також зазначив що матеріали справи не містять письмових заявок, які є невід'ємною частиною договору.

4 серпня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог в якому просив суд стягнути з відповідача 25 579 грн. 58 коп. основної суми боргу, 264 грн. 90 коп. три процента річних, 4 246 грн. 20 коп. інфляційних втрат.

Вищезазначене клопотання позивача прийняте судом до розгляду.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що клопотання про збільшення розміру позовних вимог прийняте судом до розгляду і воно подане в передбачений ГПК України порядок та спосіб, тому суд задовольняє таке клопотання позивача, відтак має місце нова ціна позову 30 090 грн. 68 коп.

4 серпня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву в додатках до якої надав частину документів, які витребовувалися ухвалами суду від 22 червня 2015 року та від 7 липня 2015 року.

4 серпня 2015 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 18 серпня 2015 року.

18 серпня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав доповнення до відзиву, в якому просив суд в задоволенні три процента річних та інфляційних відмовити.

18 серпня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання, в додатках до якого долучив до матеріалів справи документ, який на думку останнього підтверджує викладені у позовній заяві обставини.

Представник позивача в судовому засіданні 18 серпня 2015 року підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні, в свою чергу уповноважений представник відповідача визнав позов в частині основної суми боргу, просив суд відмовити в задоволенні три процента річних та інфляційних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 грудня 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (надалі - продавець) та Ковельською заготівельно-збутовою базою сільгосппродуктів (надалі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 48 (надалі договір, а.с. 8 - 11), за умовами якого продавець (у відповідності до замовлень покупця) зобов'язується передати у визначений цим договором строк м'ясо яловиче, конину, субпродукти яловичі I-II категорії, напівфабрикати охолоджені та заморожені (надалі - товар) покупцю, а покупець зобов'язується приймати товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору (пункт 1.1 договору).

У пункті 2.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується забезпечити стосовно товару, що купується покупцем за цим договором, наявність документів, що підтверджують належну якість товару, а також - документів, які необхідні покупцю для наступного використання товару, згідно чинних Правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України та законодавства про захист прав споживачів.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі на умовах:

- 100% попередньої оплати, обов'язок покупця по оплаті товару рахується виконаним після зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Покупець здійснює оплату за товар за такими видами розрахунків: безготівковий, готівковий, змішаний, які попередньо погоджує з продавцем. Формою розрахунків є платіжне доручення, чек, акредитив, готівка (пункт 4.5. договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору, продавець зобов'язаний поставляти товар покупцю у відповідності до умов цього договору, згідно зробленої покупцем заявки, яка узгоджується обома сторонами. Письмова заявка є невід'ємною частиною цього договору.

За взаємною згодою сторін заявка передається покупцем продавцю за допомогою факсимільного зв'язку, електронною поштою, або телефоном (пункт 3.5 договору).

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині поставки товару до 31 січня 2015 року.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договору від 3 грудня 2014 року № 48, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору продавець відповідно до видаткових накладних, а саме: від 3 грудня 2014 року № 00000006, від 15 грудня 2014 року № 00000026 та від 29 грудня 2014 року № 00000039 відвантажив мясопродукції на загальну суму 56 867 грн. 72 коп.

У свою чергу позивачем було оплачено товар повністю, окрім того перераховано передоплату на наступну партію товару в сумі 25 579 грн. 58 коп. (що стверджується платіжним дорученням від 22 грудня 2014 року № 1404), зробивши заявку по телефону, як то передбачає пункт 3.5. договору.

Окрім того, факт подання заявки стверджується наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою від 22 грудня 2014 року № 00000191, який свідчить про те, що на підставі зробленої телефонним зв'язком заявки, продавець виписав зазначений рахунок-фактуру.

Усе вищезазначене свідчить про те, що позивач виконав покладені на нього зобов'язання згідно договору в повному обсязі та належним чином.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 3 грудня 2014 року № 48 також свідчить відсутність в матеріалах справи претензій та повідомлень відповідача про порушення умов даної угоди.

Однак, в порушення договірних зобов'язань відповідач, з моменту внесення позивачем попередньої оплати не передав покупцеві товар, коштів не повернув.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу ОСОБА_1 претензію від 16 березня 2015 року № 15 з вимогою сплатити заборгованість за непоставлений товар в сумі 25 579 грн. 58 коп., яка була отримана відповідачем 24 березня 2015 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними доказами (а.с. 23 - 24).

Проте, вищезазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відтак, станом на 18 серпня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 25 579 грн. 58 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно частини 1, 2 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, на підставі статті 598 ЦК України зобов'язання відповідача з поставки товару на суму попередньої оплати товару є припиненим з моменту отримання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" претензії (вимоги), у зв'язку з чим у останнього з 1 квітня 2015 року включно виникло зобов'язання перед позивачем з повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за договором купівлі-продажу від 3 грудня 2014 року № 48 у розмірі 25 579 грн. 58 коп. підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Ковельської заготівельно-збутової бази сільгосппродуктів до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" в частині стягнення 25 579 грн. 58 коп. суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 264 грн. 90 коп., нараховані з 1 квітня 2015 року по 4 серпня 2015 року на відповідну суму основного боргу в розмірі 25 579 грн.58 коп., а також 4 246 грн. 20 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу в розмірі 25 579 грн.58 коп. за період з квітня 2015 року по червень 2015 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчинюються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З урахування вищенаведеного, стягнення попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Враховуючи те, що предметом спору є сума авансу, яка не може вважатися грошовим зобов'язанням, тому немає підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати.

Відтак, суд в задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 264 грн. 90 коп. та інфляційних втрат в сумі 4 246 грн. 20 коп. відмовляє.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати по справі покладаються на відповідача в сумі 1 553 грн. 10 коп.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця К. Савура, 6, ідентифікаційний код: 30362061) на користь Ковельської заготівельно-збутової бази сільгосппродуктів (45000, місто Ковель, вулиця Будівельна, 2, ідентифікаційний код: 01782341) 25 579 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 58 коп. основного боргу, 1 553 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три) грн. 10 коп. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 90 коп. трьох процентів річних, нарахованих з 1 квітня 2015 року по 4 серпня 2015 року на суму основного боргу 25 579 грн.58 коп., а також 4 246 (чотири тисячі двісті сорок шість) грн. 20 коп. інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу 25 579 грн.58 коп. за період з квітня 2015 року по червень 2015 року.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "19" серпня 2014 року

Суддя Торчинюк В.Г.