Постанова

від 15.09.2009 по справі 13/526-8/46-27/244

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/526-8/46-27/244

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.09.2009                                                                                           № 13/526-8/46-27/244

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Кукуть В.Й. – представник за дов. від 04.03.2009р.;

 від відповідача -Яворський О.М. – представник за дов. № 1268 від 16.12.2008р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Виставкова фірма "Троян"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.06.2009

 у справі № 13/526-8/46-27/244 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Виставкова фірма "Троян"

 до                                                   ЗАТ "Київміськбуд-1"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 205820,58 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виставкова фірма “Троян”      (далі – позивач) у червні 2006 року звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Київміськбуд-1”        (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 175000,00 грн. безпідставно отриманих коштів за договором інвестування будівництва нежилого приміщення житлового будинку за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 68-а № НП68-А1/4 від 04.07.2002 року, 16520,29 грн. збитків (з урахуванням уточнення заявлених позовних вимог), 2058,21 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2007р. у справі                       № 13/526 позов був задоволений в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2007р.  у справі № 13/526 рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2007р. у справі № 13/526 було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2008р. у справі №13/526 постанову Київського апеляційного господарського суду України від 11.09.2007р. та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2007р. у справі № 13/526 були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. позов було задоволено частково та стягнуто з відповідача 175000,00 грн. безпідставно отриманих коштів. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р.  у справі № 13/526-8/46 рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у справі № 13/526-8/46 було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2009р. у справі №13/526-8/46 постанову Київського апеляційного господарського суду України від 04.11.2008р. та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у справі № 13/526-8/46 були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі                       № 13/526-8/46-27/244 в позові відмовлено повністю.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 626, 629, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України та п. 3.2 договору інвестування будівництва нежилого приміщення житлового будинку за адресою: пр. 40-річчя Жовтня, 68-а № НП68-А1/4 від 04.07.2002 року з огляду на те, що  твердження про безпідставність набуття грошових коштів в сумі 175000,00 грн. не відповідають дійсним обставинам справи та витрати позивача не пов'язані  з правопорушенням зі сторони відповідача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі № 13/526-8/46-27/244 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виставкова фірма “Троян”.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірне рішення Господарського суду міста Києва прийнято з  порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням  обставин справи.

Крім того, апелянт зазначив, що спірним договором не передбачено введення в експлуатацію об'єкту інвестування та отримання на нього технічного паспорту, як обов'язкової умови повернення коштів згідно п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 2.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009р. у справі № 13/526-8/46-27/244, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

          Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/636 від 21.08.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 13/526-8/46-27/244 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Острович С.Е.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2009р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/2/1 від 14.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв'язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 13/526-8/46-27/244 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Дзюбко П.О., Сулім В.В.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виставкова фірма “Троян” не надав, що відповідно до                   ст.  96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 04.07.2002р. було укладено договір № НП68-А1/4 інвестування будівництва нежилого приміщення житлового будинку за адресою пр.40-річчя жовтня, 68-а (надалі - договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1 договору є зобов'язання забудовника (відповідач) своїми силами та засобами, за рахунок залучених від інвестора (позивач) коштів, збудувати та передати інвестору обумовлене вбудоване приміщення (об'єкт інвестування), а інвестор зобов'язується забезпечити відповідне фінансування об'єкту інвестування та після здачі приміщення як офісного закладу до експлуатації прийняти його в свою особисту власність на умовах вищезазначеного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору назва об'єкту інвестування, адреса: вбудоване приміщення першого поверху житлового будинку за адресою пр.40-річчя Жовтня, 68-а, в м. Києві, секція 1-А, перший поверх, офіс 4 загальною площею 104,41 кв.м.

Згідно п. 1.3. договору у вбудованому приміщенні виконується : загальні будівельні роботи, вставляються вхідні двері, вікна, цементна стяжка під чистову підлог, система опалення, надаються точки підключення до систем водопостачання, каналізації та електрозабезпечення, запланований термін здачі будинку в експлуатацію – ІІ квартал 2004 року.

Загальна вартість інвестицій за об'єкт інвестування склала 381618,55 гривень, в тому числі ПДВ –63603,09 грн., віртість 1 кв.м. загальної площі приміщення складає на день заключення договору  3655,00 грн. “Інвестор” в термін до 08.07.2002р. перераховує на рахунок фінансування будівництва “Забудовника” 30% суми вказаної в п. 3.1 договору (п.п.3.1., 3.2. договору).

Крім того, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи (Статутом позивача, зареєстрованого Московською районною державною адміністрацією м. Києва 13.09.2000р., довідкою Державного комітету статистики України від 07.10.2002р.) відповідачем до договору було додано поверховий план секції 1А, складений Інститутом ДП “Київпроет-5” ТМ “Вісак”, який визначав місце розташування об'єкту інвестування – офісу 4 та його загальну площу в розмірі 104,41 кв.м. Згідно з названим поверховим планом прохід до офісу 4 – об'єкту інвестування повинен був здійснюватися через вхід до будинку, розташований між офісами 2 та 3, по внутрішньому коридору. Таке місце розташування офісного приміщення було істотним для позивача, оскільки його основним видом діяльності є організація та проведення виставок.

Однак, відповідач вхід до будинку між 2 та 3 офісом перебудував під нежиле приміщення, вхід до об'єкту інвестування було облаштовано зі сторони паркінгу по осі Ж/Е між осями 3 –3/2 відповідно до поверхового плану  секції 1А.

04.10.2005р. позивач звернувся до відповідача з претензією щодо односторонньої зміни умов договору та запропонував провести секцію 1-А будинку № 68-а по проспекту 40-річчя Жовтня в м. Києві у відповідність до умов договору, будівельних норм та затвердженого плану або змінити істотні умови договору (перепланування першого поверху секції 1-А), тобто:

-          розробити і узгодити у встановленому порядку зміни до проектної документації.

-          зробити капітальний вхід з вулиці до офісного приміщення № 4 в кімнаті площею 45,50 кв.м., або продати позивачу суміжну кімнату № 3, площею 15,71 кв.м. по ціні інвестування, встановлений пунктом 3.2 договору 3655,00грн. і зробити вхід з вулиці до вказаної вище суміжної кімнати офісу № 3, і з цієї кімнати – до офісу № 4.

У відповідь на претензію відповідач визнав неможливість організації входу до офісу, тобто односторонньої зміни умов договору, і запропонував чотири варіанти по зміні умов договору. Позивач вибрав четвертий варіант, а саме – замість приміщення передбаченого договором на першому поверсі отримати аналогічне приміщення на другому поверсі, з оплатою непроінвестованої площі за вартістю майже в три рази більше за визначену первісним договором.

Для реалізації цієї домовленості між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №2 від 07.10.2005р. до договору (том 1, аркуш справи 8) , згідно якої внесені зміни до:

- п.1.2. договору – змінено об'єкт інвестування на: “Нежитлове вбудоване приміщення другого поверху житлового будинку за адресою: м.Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 68-а, секція 1А, 2-поверх, нежитлове вбудоване приміщення №7 (будів.), загальною площею 125,80 кв.м. (площа приміщення підлягає уточненню за технічним паспортом БТІ).”надалі “Офіс № 7”або об'єкт інвестування;

- п.3.1. договору “3.1. На день заключення цієї додаткової угоди вартість нежитлового вбудованого приміщення, вказаного у п.1.2., складає у сумі: 595 518,55 гривень, в тому числі ПДВ – 99253,09 грн.”;

- п.3.2. договору “3.2. Поточна вартість 1 кв.м. непроінвестованної площі нежитлового вбудованого приміщення, вказаної в п.1.2. цього Договору, на непроінвестовані кв.м., складає на день заключення цієї додаткової угоди 10 000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 1666,67грн.”. Також до цього пункту внесені зміни щодо строків оплати вартості об'єкту інвестування. Крім цього, пунктом 3.2. Договору визначено: “При уточненні площі вбудованого приміщення за технічним паспортом БТІ доплата або повернення коштів здійснюється за вартістю вимірної одиниці на день першої проплати. В разі, якщо дані БТІ відрізняються від розмірів загальної площі вбудованого приміщення зазначеного в договорі п.1.2. в меншу сторону більше ніж на 0,5 кв.м., Забудовник повертає Інвестору вартість площі, що перевищує 0,5 кв.м.”.

Пунктом 4 Додаткової угоди №2 від 07.10.2005р. до договору сторони погодили, що інші пункти договору залишені без змін.

28.10.2005р. сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору (том 1, аркуш справи 9), відповідно до якої термін надходження коштів від позивача продовжено до 12.11.2005р.

З метою забезпечення своєчасного фінансування будівництва та на виконання термінів, визначених п.3.2. договору, в редакції додаткової угоди              №2 від 07.10.2005р., позивачу був наданий цільовий кредит від АКБСР “УКРСОЦБАНК для “викупу непроінвестованої площі нежитлового вбудованого приміщення другого поверху житлового будинку за адресою: пр-т 40-річчя Жовтня, 68-а в м. Києві, секція 1А, другий поверх, нежитлове вбудоване приміщення №7, загальною площею 125,8 кв.м.” на суму 170 000,00 грн. зі сплатою 20,5 % річних та комісій, що підтверджується договором кредиту №24-10/280 від 15.12.2005р. (том 1, аркуш справи 22), укладеним між позивачем та  АКБСР “УКРСОЦБАНК”.

На виконання умов спірного договору та додаткової угоди № 2 від 07.10.2005р. позивач перерахував відповідачу у повному обсязі суму у розмірі  595 518,55 грн. що підтверджується довідкою відповідача, виданої 30.12.2005р. (знаходиться в матеріалах справи).

Згідно журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими приміщеннями) та плану за поверхами на будівлю літер “А”, пр-т 40-річчя Жовтня, 68, кв.№2308 (том 1, аркуші справи 66-67) площа приміщення №250 (офіс №7 – об'єкт інвестування) складає 108,3 кв.м., в тому числі коридор – 12,9 кв.м.; туалет – 1,8 кв.м.; кабінет – 20,8 кв.м.; підсобне – 4,1 кв.м.; кабінет – 19,7 кв.м.; кабінет – 49,0 кв.м. Крім цього, на плані зазначені місця загального користування: тамбур – 2,8 кв.м. та коридор – 21,8 кв.м.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду  справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до умов п. 3.2. договору, укладеного між позивачем та відповідачем, з урахуванням змін, передбачених додатковими угодами № 2 від 07.10.2005р. та № 3 від 28.10.2005р. до договору, підставою для уточнення площі об'єкту інвестування є дані технічного паспорту БТІ.

Як правильно встановлено судом першої інстанції Технічна інвентаризація об'єктів нерухомості здійснюється комунальними підприємствами – бюро технічної інвентаризації на підставі Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України 24.05.2001 N 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 (далі – Інструкція). Дана Інструкція встановлює порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд та містить в додатках Типові форми усіх видів документів, що складаються при інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Відповідно до розділу 2 Інструкції до об'єктів, що підлягають інвентаризації, зокрема належать житлові будинки квартирного типу різної поверховості як загалом, так і їх основні елементи та приміщення громадського призначення, вбудовані в житлові будинки.

Відповідно до розділу 4 Інструкції плани поверхів будинків складаються на підставі даних обмірів, попередньо включених до ескізів будинку.

Згідно розділу 6 Інструкції підрахунок площ приміщень будинків здійснюється в журналах внутрішніх обмірів (додаток 1.7. –Журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями.

Порядок внесення поточних змін до інвентаризаційних документів регулюється розділом 11 Інструкції. У разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, бюро технічної інвентаризації вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.

При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті.

Матеріал має бути сконцентрований в одній інвентаризаційній справі (паралельні справи не заводяться).

Виявлені зміни заносяться в нові абриси і ескізи з наступним перенесенням в інвентаризаційні плани, журнали, описи, картки і експлікації.

На планах виправлення здійснюються шляхом закреслення старих контурів та нанесенням нових, якщо цим не ускладнюється читання планів.

До технічного паспорта вносяться відомості щодо змін власника з відповідною відміткою та засвідченням печаткою.

Згідно встановленої Типової форми в Додатку № 3 до Інструкції технічний паспорт на квартиру в житловому будинку повинен містити наступну інформацію: дані власника, розмір частки власності, технічні характеристики квартири: поверх розташування, кількість кімнат, загальна житлова площа, площа кожної кімнати окремо, площі балкону/лоджії/тераси, загальна площа квартири, висота приміщень, інвентаризаційна вартість, загальні відомості про будинок, план квартири в масштабі 1:100. Технічний паспорт на квартиру підписується Начальником БТІ з зазначенням дати виготовлення та скріплюється печаткою.

Згідно встановленої Типової форми в Додатку № 6 до Інструкції технічний паспорт на громадський будинок повинен містить наступні дані: інформацію щодо власника із зазначенням розміру частки власності, План земельної ділянки громадського будинку, План поверхів громадського будинку, Експлікацію приміщень до плану поверхів виробничого будинку зі зазначенням загальної, корисної, основної, допоміжної площі приміщень, площі літніх приміщень, площі приміщень загального користування, Характеристику будинку, господарських будівель та споруд із зазначенням опису основних конструктивних елементів та інженерного обладнання. Технічний план на громадський будинок  підписується Начальником БТІ та скріплюється печаткою.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, останні містять дані відносно площі офісу №7 – об'єкту інвестування, а саме:

- копія Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщенням зазначена загальна площа по групі приміщень №250 (офіс №7) у розмірі 108,3 кв.м., без урахування площі лоджії (том 1, аркуші справи 65-67);

- копія Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщенням зазначена загальна площа по групі приміщень №250 (офіс №7) у розмірі 110,7 кв.м., з урахуванням площі лоджії в розмірі 2,4 кв.м. Документи завірені підписом представника відповідача (том 2, аркуші справи 53-55);

- копія Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщенням зазначена загальна площа по групі приміщень №250 (офіс №7) у розмірі 110,7 кв.м., з урахуванням площі лоджії в розмірі 2,4 кв.м. (том 3, аркуші справи 46-48);

- копія Експлуатації внутрішніх площ до плану будови літера А по пр.40-річчя Жовтня,68 зазначена загальна площа по групі приміщень №250 (офіс №7) у розмірі 111,1 кв.м., з урахуванням площі лоджії в розмірі 2,8 кв.м. (том 3 аркуш справи 71);

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що на копії Плану за поверхами на будівлю А пр-т 40-річчя Жовтня, 68, кв.№ 2308 (том 1, аркуш справи 67), взагалі не визначено площі лоджії та є відмітка “Приміщення не здане в експлуатацію”.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що Журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями є складовою Інвентаризаційної справи та за своїм змістом не може являтися Технічним паспортом на об'єкт інвестування. Приміщення не здане в експлуатацію, як зазначено на Плані за поверхами на будівлю А пр-т 40-річчя Жовтня, 68, кв.               № 2308, а тому не було здійснено реєстрації права власності на об'єкт інвестування –офіс № 7 із визначенням власника, дані про якого є обов'язковим реквізитом технічного паспорту.

Отже, Господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Журнал підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями,  План за поверхами на будівлю літера А, пр-т 40-річчя Жовтня, буд.68, кв.№2308 та Оцінювальний акт про будинок А, пр-т 40-річчя Жовтня, буд. 68 (том 1, аркуші справи 65-68) є складовими Інвентаризаційної справи, складеної органами БТІ, та, за своїм змістом, не є технічним паспортом на об'єкт інвестування.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд приймає як належне твердження суду першої інстанції, що поверхові плани секції А другого поверху, розроблені МПП “Творча майстерня “ВІСАК” та ТОВ “Будальянс”, не можуть бути підставою для розрахунку кінцевої площі об'єкту інвестування та проведення взаєморозрахунків між сторонами, оскільки дані поверхові плани є складовою проектної документації стадій П та Р, на підставі якої здійснюється будівництво об'єкту, а не визначення кінцевої площі.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 3.2 договору доплата або повернення коштів при уточненні площі вбудованого приміщення здійснюється на підставі технічного паспорту.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи позивачем не було введено в експлуатацію об'єкт інвестування та не було отримано технічного паспорту.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна остаточний обрахунок площ приміщень здійснюється комунальним підприємством – бюро технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, дані якого вносяться до технічного паспорту.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд  не приймає як належне твердження апелянта, щодо необґрунтованості включення в загальну площу інвестованого об'єкту площ лоджії та коридору, згідно Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, оскільки технічний паспорт із зазначенням інформації про загальну, корисну, основну та допоміжну площі приміщення не видавався.  

          Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Підставою для отримання відповідачем грошових коштів у сумі            175 000,00 грн. від позивача є договір, який містить зобов'язання позивача здійснити оплату вартості об'єкту інвестування. Зазначена сума була перерахована як частина вартості об'єкту інвестування, погодженої сторонами договору, а не помилково зарахована на розрахунковий рахунок відповідача та використана ним за власним розсудом. Договірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, виключають застосування до цих відносин недоговірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, та враховуючи, що доплата або повернення коштів при уточненні площі вбудованого приміщення згідно п. 3.2 договору, здійснюється на підставі технічного паспорту, який отриманий позивачем не був, Господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 175 000,00 грн.

Крім того, позивач просив, щоб відповідач відшкодував збитки на загальну суму 16520,29 грн., а саме витрати на оформлення кредиту в сумі 2220,00 грн., витрати на сплату процентів за користування кредитними коштами в сумі 14300,29 грн.

Частиною 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є втрати яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись особі, право якої порушено не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Відповідно до ч 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками в силу ч.2 цієї статті розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тягар доказування наявності збитків та причинно-наслідкового зв'язку з протиправною поведінкою несе позивач.

Судом встановлено, що підписуючи Додаткову угоду №2 до договору та збільшуючи вартість об'єкту інвестування на 213 000,00 грн. позивач діяв за своїм власним волевиявленням. Додаткова угода №2 до договору не містить жодних посилань на укладений позивачем Кредитний договір чи намір його укласти в майбутньому.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач покладений на нього статтею 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок не виконав.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правові підстави вимагати стягнення збитків з відповідача у розмірі 16520,29 грн., відсутні, оскільки, збитки – це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок неналежного виконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив в частині стягнення збитків у розмірі 16520,29 грн.

Інші доводи наведені Товариством з обмеженою відповідальністю “Виставкова фірма “Троян”  в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні              ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі          ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виставкова фірма “Троян” залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. у справі              № 13/526-8/46-27/244 залишити без змін.

3.   Матеріали справи № 13/526-8/46-27/244 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді