Постанова

від 27.08.2009 по справі 45/158-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/158-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р.                                                           Справа № 45/158-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Лозового О.О. - директор

відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2155Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської  області від 01 липня 2009 р. по справі № 45/158-09       

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройсервіс плюс», м. Хароків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс»,

м. Харків

про  стягнення 18 712,62 грн.,

                                                          встановила:

Позивач, ТОВ «Елітстройсервіс плюс», у травні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача 16952,23 грн. боргу та 1760,39 грн. неустойки, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 5 від 12 червня 2008 року на виконання підрядних робіт, а також понесених позивачем витрат по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 липня 2009 р. по справі № 45/158 -09 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Моноліт»будівельний альянс»на користь ТОВ «Елітстройсервіс плюс»16952,23 грн. боргу, 1760,39 грн. пені, 187,13 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням в частині стягнення пені не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі № 45/158-09 в частині стягнення пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин справи. Відповідач стверджує, що судом першої інстанції не було враховано, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено нарахування пені за порушення строків оплати виконаних робіт.

В судове засідання апеляційного господарського суду представник відповідача не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка, а заперечення, викладені у апеляційній скарзі ґрунтуються на неналежних доказах. Так, як вказує позивач, відповідач не оплатив вартість виконаних робіт, що й стало підставою для звернення з позовом та стягнення суми боргу з урахуванням нарахованої на неї суми пені. Позивач зазначає, що нарахування пені ним здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

12 липня 2008 року між позивачем, ТОВ «Елітстройсервіс плюс»та ТОВ «Моноліт»будівельний альянс»було укладено договір № 5, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе  зобов'язання щодо виконання ремонтних робіт - будівельні роботи в приміщеннях  7, 8 поверхів у санітарно-бактеріологічного корпусу по вул. Червоножовтневій, 90 в м. Харкові.

П. 5.1 сторони встановили договірну ціну – 130000,80 грн. Між сторонами було складено до договору  договірну ціну та кошториси, а також розрахунок вартості встановлення кондиціонерів.

Відповідно до п. 6.1 договору, на протязі 5 днів з моменту підписання договору  відповідач зобов'язався  перерахувати позивачу  передплату в розмірі 50% від суми договору. Відповідно до наявних у справі документів, відповідачем здійснено перерахування суми передплати в розмірі 50000 грн. у серпні 2008 р.

Відповідно до укладених та підписаних між сторонами довідок (форма КБ-3)  за вересень та листопад 2008 року, а також актів приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2в) за вищевказаний період  позивачем виконано свої зобов'язання по договору на суму 66952,23 грн., що  підтверджується  підписаними  сторонами  вищевказаними актами  здачі-приймання робіт (КБ-2в).

Таким чином, з урахуванням суми попередньої оплати борг відповідача перед позивачем становить 16952,23 грн.

Пунктом  6.4 договору № 5  передбачено, що відповідач зобов'язаний  здійснити остаточний розрахунок на протязі 15  днів  після  підписання актів КБ-2в, однак, відповідачем такі розрахунки здійснені не були, що й стало підставою для подання позивачем позову до суду, в якому позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі  16952,23 грн.

З урахуванням положень ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України та фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 16952,23 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та апеляційної скарги відповідача, він не заперечує наявність боргу по договору, рішення суду в цій частині не оскаржує.

Предметом оскарження відповідача є рішення суду в частині стягнення пені у розмірі 1760,39 грн., які суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені при невірному застосуванні норм матеріального права та фактичних обставин справи.

Так, як вбачається із позовної заяви, заявляючи до стягнення з відповідача суми пені, позивач посилався на п.  7.1 укладеного між сторонами договору  № 5, яким передбачена відповідальність замовника (відповідача) та зазначено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань, прийнятих на себе по цьому договору, що призвели до зриву строків будівництва, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,05% від обсягу невиконаних робіт за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з тим, аналіз положень укладеного між сторонами договору свідчить про те, що до зобов'язань відповідача відноситься, в тому числі, прийняття від підрядника виконаних робіт та їх оплата (п. 2 договору). Своєчасне виконання робіт (за порушення чого п. 7.1 договору передбачена відповідальність) покладено саме на позивача.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено відповідальності за порушення строків оплати виконаних робіт.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Аналогічні положення також містяться в ст. 231 ЦК України.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1), однак, її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ (ст. 3).

Таким чином, як положеннями ст.ст. 551 ЦК України та 231 ГК України, так і положеннями названого Закону передбачена можливість стягнення пені за порушення грошових зобов'язань за умови, якщо такий розмір встановлений договором.

Оскільки сторонами у договорі даний вид відповідальності не передбачений, вимоги позивача в частині стягнення пені за порушення строків оплати виконаних робіт є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Що ж стосується посилання позивача на Закон України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду за виконання робіт»від 06.04.2000 р. № 1641-ІІІ, - цей Закон втратив чинність на підставі Закону № 997-У (997-16) від 27.04.2007 р. Крім того, відповідний Закон регулював загальні правові засади майнової відповідальності та був спрямований на посилення договірної дисципліни та відповідальності за цільове та ефективне використання коштів держбюджету, республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів державних і комунальних підприємств, до яких позивач не відноситься.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та підтверджені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також підлягають задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

                                                   постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 липня 2009 року по справі № 45/158-09 в частині стягнення 1760,39 грн. пені, 17,60 грн. витрат по сплаті держмита та 29,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення 16952,23 грн. боргу, 169,53 грн. витрат по сплаті держмита та 283,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) рішення  господарського суду Харківської області від 01 липня 2009 року по справі № 45/158-09 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітстройсервіс плюс»(61046 м. Харків вул. Хабарова, 2а р/рахунок 26006301817954 в філії «Відділення ПІБ м. Харків»МФО 351458 Код 35585904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт»будівельний альянс»(61052 м. Харків вул. Мало-Панасівська, 4/7 р/рахунок 26009302000157 в Харківській філії ВАТ ВТБ Банк МФО 350631 Код 32436574) 8,80 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Суддя                                                                     

                                 Суддя