Постанова

від 08.09.2009 по справі 34/32пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/32пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 вересня 2009 р.                                                                                    № 34/32пн  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

Генеральної Прокуратури УкраїниСавицька О.В. –посв. від 20.07.2005 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання

Заступника прокурора Донецької області

на рішеннягосподарського суду Донецької області від 20.02.2008 року

у справі№ 34/32пн господарського суду Донецької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз"

доВиконавчого комітету Макіївської міської ради

провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Макіївської міської ради про визнання за позивачем права власності на самочинно збудовану будівлю, розташовану за адресою м.Макіївка Червоногвардійський район вул. Далекосхідна, 80, а саме: гараж-майстерень (літ. "О-1" за інвентаризаційною справою) загальною площею 270,5м2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до статті 376  Цивільного кодексу України є підстави для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз" права власності на об'єкт самочинного будівництва.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.02.2008 року (суддя Кододова О.В.) по справі № 34/32пн господарського суду Донецької області позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз" до Виконавчого комітету Макіївської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовану будівлю, розташовану за адресою: м. Макіївка Червоногвардійський район, вул. Далекосхідна, 80, а саме: гараж-майстерень (літ. "О-1" за інвентаризаційною справою) загальною площею 270,5м2, задоволено повністю.

Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз" на самочинно збудовану будівлю за адресою: м. Макіївка Червоногвардійський район, вул. Далекосхідна, 80, а саме: гараж-майстерень (літ. "О-1" за інвентаризаційною справою) загальною площею 270,5м2.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на статті  331, 376 Цивільного кодексу України, зокрема, зазначає про те, що спірне самочинно збудоване майно не порушує прав інших суб'єктів у спірних правовідносинах, виходячи з чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погоджуючиcь з рішенням, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на рішення господарського суду Донецької області від 20.02.2008 року по справі № 34/32пн господарського суду Донецької області, в якому просить рішення у справі скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційне подання доводами про порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України "Про основи містобудування". Зокрема, заявник зазначає про те, що суд  не залучив до участі у справі відповідний орган місцевого самоврядування.

Відзиви на касаційне подання не надано.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника Генеральної Прокуратури України, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України       Вищий  господарський  суд  України  переглядає  за  касаційною   скаргою (поданням)    рішення    місцевого    господарського    суду    та    постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом, 28.05.2004 року між Уваровим Олександром Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз"  було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Макіївка, Червоногвардійський район, вул. Далекосхідна (вул. Дальневосточная), 80, а покупець  - прийняти її та сплатити за неї ціну відповідно до пункту 1.4 даного договору.

Вказаний договір 28.05.2004 року був посвідчений нотаріально.

Судом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Макіївка вул. Далекосхідна (вул. Дальневосточная), 80 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз".

Судом також встановлено, що 22.10.2007 року між Макіївською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Союз" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення –землі житлової та громадської забудови (збудовані та запас) та функціонування складських, гаражних та службових приміщень, яка знаходиться на території Макіївської міської ради, по вулиці Далекосхідній, 80, у Червоногвардійському районі міста Макіївки.

Судом відзначено, що відповідно до пункту 2 договору в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,5131га, у тому числі 0,1108га –під капітальними будівлями, 0,0071 га –під спорудами, 0,2218 –під проїздами, проходами та площадками, 0,1734 га –під зеленими насадженнями.

Відповідно до пункту 8 Договір укладено строком на 10 років до 30.08.2017 року.

Судом встановлено, що позивач самочинно здійснив будівництво авторемонтної майстерні (літ. О-1).

Згідно технічного висновку Проектно-будівельного підприємства "Модуль" про стан основних несучих конструкцій авторемонтних майстерень на 5 постах по вул. Далекосхідній, 80, у Червоногвардійському районі міста Макіївки, несучі конструкції будівлі авторемонтних майстерень на 5 постів знаходяться у задовільному стані. Приміщення можуть бути використані для подальшої нормальної експлуатації без збільшення навантажень на основні несучі конструкції та при дотриманні діючих норм та правил.

Зазначивши, що побудовані позивачем будівлі не порушують права інших суб'єктів у спірних правовідносинах,  пославшись, зокрема,  на статті 331, 376 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, який розташований за адресою: вул. Далекосхідна, 80, у Червоногвардійському районі міста Макіївки.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак висновки суду першої інстанції зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи.

Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 2 статті 376 вказаного кодексу особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, згідно із частиною 3 даної статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної  норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У спорах про визнання права власності на об'єкти нерухомості, споруджені на орендованій земельній ділянці, слід зважати на положення статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України "Про оренду землі", згідно яких орендар як тимчасовий землекористувач з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі  будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови письмової згоди на це орендодавця, дотримання установленого законодавством порядку.

Отже, судам слід досліджувати, хто є власником земельної ділянки, на якій розташований спірний об'єкт  чи надавав позивачу власник земельної ділянки письмовий дозвіл на будівництво об'єктів нерухомості.

Таким чином, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Однак, колегія суддів звертає увагу та те, що судом першої інстанції не було досліджено питання встановлення  факту дотримання позивачем  всіх зазначених вище обов'язкових умов необхідних для узаконення самочинного будівництва.

Судом не з'ясовано чи була надана в оренду земельна ділянка саме під самочинно побудований об'єкт.

Також судом не надано належної оцінки пункту 2 договору оренди земельної ділянки від 22.10.2007 року з урахуванням пункту 3 даного договору.

Таким чином, вирішуючи питання про визнання права власності позивача на самочинно збудований об'єкт, суд зобов'язаний був залучити до участі у справі власника земельної ділянки, на якій побудовано спірний об'єкт нерухомості та перевірити, чи не порушує зазначене самочинне будівництво його прав як власника земельної ділянки та прав інших осіб.

Крім того, відповідно до положень статей 26, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції сільських селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить, зокрема, повноваження щодо:  прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; затвердження в установленому порядку    місцевих містобудівних програм,  генеральних  планів  забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель,  на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; організація  роботи,  пов'язаної  зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів; здійснення  в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках,  передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і  споруд  незалежно  від  форм власності в районах,що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів та вирішення  відповідно  до  законодавства  спорів  з питань містобудування.

Таким чином, наведене свідчить, що оскаржене судове рішення безпосередньо стосується прав і обов'язків Макіївської міської ради як власника земельної ділянки та органу, зі здійсненням повноважень якого пов'язані позовні вимоги.

Вирішуючи спір, суд не надав наведеному належної уваги та не залучив власника земельної ділянки до участі у справі та не перевірив його доводи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  прийняв рішення, що стосується прав і обов'язків особи, яку не було залучено до участі у справі –Макіївської міської ради.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарським судом  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Рішення  господарського суду Донецької області від 20.02.2008 року у справі № 34/32пн господарського суду Донецької області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова