Постанова

від 08.09.2009 по справі 45/177-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/177-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2009 р.                                                           Справа № 45/177-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Говорової С.Л. довіреність б/н від 28.05.09 року

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю  "Сювгім" (вх. № 2176Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2009 р. у справі № 45/177-08

за позовом Приватного підприємства "Інтерферум", м. Полтава

до  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Сювгім", м. Харків

про стягнення 448756,85 грн.,

встановила:

У червні 2009 року Приватне підприємство "Інтерферум", м. Полтава (далі позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Сювгім", м. Харків (далі відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь відповідно до договору поставки № 5МП/09 від 24.09.2007 року борг в розмірі 383034,73 грн., 3% річних в розмірі 8087,16 грн., інфляційні в розмірі 57634,96 грн., державне мито в розмірі 4487,57 грн. та 312,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 липня 2009 р. у справі № 45/177-09 (суддя Калініченко Н.В.) у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. Позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сювгім" на користь Приватного підприємства "Інтерферум" 383034,73 грн. основного боргу, 8087, 16 грн. річних, 57634,96 грн. інфляційних, 4487,57 грн. держмита та 312,55 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2009 р. у справі № 45/177-09 скасувати та прийняти нове рішення (не зазначаючи яке саме). У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило відповідача можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази. Щодо суті заявлених позовних вимог відповідачем заперечень не надано, доказів на спростування заявлених до стягнення сум також не надано.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Присутній у судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим та таким, що прийнято при повному та всебічному дослідженні усіх фактичних обставин справи. Як зазначає представник позивача, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування заявлених до стягнення сум. Як вважає представник позивача, факт укладання договору та наявності заборгованості є доведеним належними доказами, в апеляційній скарзі відповідач даний факт не спростував.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.2009 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 05605818 від 03.08.2009 р. До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ  "Сювгім" за вхідним № 5749 від 19.08.2009 року про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника в службовому відрядженні у м. Дніпропетровськ, на підтвердження чого надано копію посвідчення про відрядження.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, вважає, що відповідач мав можливість направити для участі у справі іншого представника.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відрядження іншого представника. Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обгрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів зазначає, що на час направлення свого представника у відрядження (наказ від 09.08.2009 р.) відповідач був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду (відповідну ухвалу отримав 03.08.2009 р.), однак, жодних дій щодо надання необхідних доказів на обгрунтування своєї апеляційної скарги не здійснив, доказів на спросування заявлених до стягнення грошових коштів не надав, а натомість заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що підставою для заявлення клопотання про відкладення розгляду справи у суді першої інстанції також було відрядження представника відповідача.

Усе вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника позивача, враховуючи те, що відповідач, достеменно знаючи про час і місце судового засідання, не скористався своїм диспозитивним правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2009 р. у справі № 45/177-09 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 24 вересня 2007 року між сторонами по даній справі було укладено договір  поставки лому та відходів чорних металів № 5МП/09, згідно п.1.1 якого позивач (продавець за договором) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця за договором), а відповідач прийняти та оплатити лом та відходи чорних металів (в подальшому - товар) в асортименті та по цінам, які визначаються протоколами погодження цін (додаткові угоди до даного договору) у відповідності з технічними умовами та якістю, вказаними в даному договорі відповідно ДСТУ 4121-2002.

У відповідності до п. 3.8 договору товар вважається переданим позивачем та прийнятим відповідачем по кількості у відповідності з вагою, вказаною в прийомо-здавальному  акті форми 69, оформленому в пункті призначення за мінусом забрудненості; по якості - відповідно ДСТУ 4121-2002 та інших умов, визначених в прийомо-здавальному акті форми 69. Згідно п. п. 4.2., 4.3 в ціну товару включається вартість завантаження, подачі та прибирання вагонів, залізничний тариф.

У відповідності до п. п. 5.2, 5.3 договору за домовленістю сторін відповідач  може здійснити передплату за товар в розмірі 85 % від при наданні позивачем залізничних  накладних на протязі 3-х банківських днів, остаточний   взаєморозрахунок здійснюється на протязі 3-х банківських днів після приймання  товару і оформлення акту форми 69 по даним чистої ваги, за мінусом вказаної в акті забрудненості товару.

Згідно з накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав відповідачеві товар на загальну суму 5729034,73 грн., в тому числі  за період з вересня 2008 р. по березень 2009 р. - на загальну суму 799793,22 грн.,  про що сторонами також було складено прийомо-здавальні акти за формою № 69, копії яких містяться в матеріалах справи. Товар було прийнято відповідачем та частково оплачено в розмірі 5346000 грн., в тому числі з вересня 2008 р. по квітень 2009 р. - в розмірі 460000 грн.,  що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 383034,73  грн., яка не спростована відповідачем.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію, що підтверджується поштовим описом від 26.05.2009 року, однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив,  що й стало підставою для звернення позивача  до  господарського суду  з  відповідним позовом.

З урахуванням фактичних обставин справи, підписаного між сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 01 квітня 2009 р. та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 383034,73 грн.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 8087,16 грн. річних та               57634,96 грн. інфляційних втрат згідно з наданим розрахунком, які також визнані місцевим господарським судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростовання як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум інфляційних та річних. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції відмовивши відповідачу у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив його можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи та справедливого і неупередженого застосування законодавства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки відповідач був належним чином повідомлений господарським судом Харківської області про час та місце засідання суду, а тому мав можливість та повинен був надати суду першої інстанції докази на підтвердження своїх заперечень.

Крім того, відповідач, будучи належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання апеляційного господарського суду, свого представника не направив, жодних документів, які б спростовували вимоги позовної заяви та висновки суду першої інстанції не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що як судом апеляційної інстанції, так і судом першої інстанції згідно зі ст. 4-3 ГПК України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, однак, відповідач, в порушення ст. 22 ГПК України недобросовісно користувався своїми процесуальними правами, не з'являвся ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача не надав, у зв'язку з чим  колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, грунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2009 року у справі № 45/177-09 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді