Постанова

від 08.09.2009 по справі б-24/196-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б-24/196-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 вересня 2009 р.                                                                                    № Б-24/196-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Міщенка П.К.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції  

на ухвалуна ухвалугосподарського суду Харківської області від  22.04.2009,Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009

у справі господарського суду№ Б-24/196-08Харківської області

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Чутівський комбікормовий завод"

провизнання його банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Паркулаб В.Г.,

за участю представників сторін:

Карлівської МДПІ –Прокопчук О.О. (15.04.2009), Михайліченко Т.В. (дов. від 29.12.2008),

встановив:

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.11.2008 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Чутівський комбікормовий завод"  в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Паркулаб В.Г.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2009 затверджено реєстр вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду Харківської області від 09.02.2009  визнано юридичну особі –ТОВ "Чутівський комбікормовий завод" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Паркулаб В.Г., якого зобов'язано опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про визнання боржника банкрутом, в строк до 09.02.1010 виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2009 (судді Плахов О.В.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - "Чутівський комбікормовий завод". Провадження у справі припинено.

          Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 (колегія суддів у складі: Істоміна О.А., Білоусов Я.О., Пуль О.А.) відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції.

          В касаційній скарзі   Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція просить скасувати ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, справу передати новий розгляд до суду першої інстанції. Вказує, що оскаржувані судові рішення винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 43, 91, 106 ГПК України, оскільки справа розглянута без участі ДПІ, в той час як боржник має податковий борг у розмірі 2 082 533,22 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 91 ГПК України право на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, надається сторонам у справі та прокурору, які звертаються до апеляційної інстанції відповідно з апеляційною скаргою або апеляційним поданням.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону, кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника. Сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Апеляційним господарським судом встановлено, що на час звернення з апеляційною скаргою Карлівська МДПІ  не набула статусу кредитора у даній справі.

За змістом  пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, оскільки Карлівська МДПІ  не є стороною у справі № Б-24/196-08, судом апеляційної інстанції було правильно відмовлено у прийнятті її апеляційної скарги, а тому правові підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні

Разом з тим, відповідно до ст. 107 ГПК України право касаційного оскарження надано, зокрема, особам, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується  їх прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон) якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження судових рішень у справі про банкрутство в порядку ст. 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

          З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2009 ліквідатором банкрута направлено до суду на затвердження звіт та ліквідаційний баланс. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2009 звіт та ліквідаційний баланс затверджено, провадження у справі припинено.

Однак, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, у поданому на затвердження звіті ліквідатора вказано про направлення органам ДПС України повідомлення про завершення ліквідаційної процедури, зокрема, на адресу Чутівського відділення Карлівської МДПІ (а.с. 111 т. 5).  При цьому, у зв'язку зі  зміною юридичної адреси ТОВ "Чутівський комбікормовий завод" на адресу Карлівської МДПІ направлено заяву про зняття з податкового обліку. Однак, податкова звітність боржником направлялась на адресу ДПІ у Комінтернівському районі  м. Харкова, яка листом від 20.03.2009 № 4009/10/28-064  її повернула, вказавши, що підприємство на зареєстровано у реєстрі платників податків юридичних осіб даної ДПІ.

10.03.2009 Чутівським відділенням Карлівської МДПІ на адресу суду направлено відповідні листи-повідомлення про проведення заходів зняття платника податків з податкового обліку та проведення у зв'язку з цим позапланової перевірки.

Водночас, Карлівська МДПІ звернулася до суду із заявою № 190/10/10-016 від 17.04.2009 про визнання кредиторських вимог до боржника. Вказувала, що станом на 17.04.2009 згідно карток особових рахунків, що ведуться в Чутівському відділенні Карлівської МДПІ, підприємство має податковий борг в розмірі 2 082 503,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що розглянувши заяву Карлівської МДПІ господарський суд листом повідомив, що заява не підлягає розгляду та строк не підлягає поновленню згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Правові наслідки пропуску цього строку встановлені ч. 2 ст. 14 Закону.

За вказаною нормою вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом грубо порушено норми процесуального права, оскільки заяву ДПІ із кредиторськими вимогами  повернуто без розгляду листом, чим порушено вказані норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарським судом в ухвалі від 22.04.2009 при затвердженні ліквідаційного балансу, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом", взагалі не надана правова оцінка факту перебування боржника на податковому обліку та наявність (відсутність) податкового боргу.

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд належним чином не з'ясував дійсні обставини справи,  не дав належної оцінки  всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, а тому висновок суду зроблено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, чим порушено вимоги ст. 43 ГПК України.

З врахуванням викладеного оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції   задовольнити частково.

         Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 у справі № Б-24/196-08 залишити без змін.

          Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.04.2009 у справі № Б-24/196-08 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Харківської  області.

Головуючий                                                                           М.І. Хандурін

Судді                                                                                        П.К. Міщенко

                                                                                                    І.Ю. Панова