Рішення

від 25.09.2012 по справі 5019/1150/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/1150/12

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд"

до відповідача 1 - Підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос"

до відповідача 2 - Рівненської обласної спілки споживчих товариств

про стягнення в сумі 73 732 грн. 94 коп.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2 (дов. №04/ОРТФ від 19.07.2012 року);

від відповідача 1: ОСОБА_3 (дов. №12 від 17.05.2010 року);

від відповідача 2 : ОСОБА_3 (дов. № 16-02 від 10 січня 2012 року).

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У липні 2012 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібна торгова фірма "Едланд"(далі ТОВ "ОРТФ"Едланд") звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, позовні вимоги аргументувавши тим, що рішенням господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2011 року у справі № 19/17 на користь позивача з відповідачів було стягнуто солідарно 207 931 грн. 11 коп. збитків (упущеної вигоди) у зв'язку з незаконним користуванням останніми належною на праві власності Позивачу будівлею універмагу, розташованою за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Грушевського, 29.

Оскільки вказане рішення набрало законної сили, а відповідачі ні в добровільному, ні в примусовому порядку Позивачу зазначені кошти не сплатили, останній, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 - 3% річних у розмірі 20 918 грн. 44 коп., нараховані на суму основного боргу за період з 01 лютого 2009 року по 08 червня 2012 року, а також 52 814 грн. 50 коп. інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму боргу з лютого 2009 року по квітень 2012 року включно.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 12 липня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1150/12, розгляд якої було призначено на 24 липня 2012 року.

16.08.2012 року представником Підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос" (далі ПСК "ТД" Рікос") через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву по справі №5019/1150/12 від 15.08.12 року, відповідно до якого Відповідач 1 позов вважає безпідставним в звязку з тим, період, за який ТОВ "ОРТФ"Едланд" проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат перевищує передбачений законодавством трирічний строк, також відповідач зазначає, що правовою підставою виникнення зобов'язань у ПСК "ТД"Рікос" перед ТОВ "ОРТФ"Едланд" є рішення суду, яким вирішена справа та на підставі викладеного відповідач зазначає, що строк прострочення виконання грошового зобов'язання можна обраховувати не раніше ніж з 18 січня 2012 року.

16.08.2012 року представником Рівненської обласної спілки споживчих товариств (Рівненська облспоживспілка) через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву по справі №5019/1150/12 від 15.08.12 року, відповідно до якого Відповідач 2 позов вважає безпідставним посилаючись на ті ж обставини, що і у відзиві на позовну заяву Відповідача 1.

17.08.2012 року головою ліквідаційної комісії Позивача через канцелярію подано до суду заяву про збільшення та уточнення розміру позовних вимог відповідно до змісту якої просить збільшити позовні вимоги, та стягнути солідарно з відповідачів 3% річних в сумі 22 114 грн. 76 коп. за період з 01.02.2009 року по 17.08.2012 року та інфляційні втрати в розмірі 52 814 грн. 50 коп. за період з лютого 2009 по квітень 2012 року включно. Дана заява прийнята судом до розгляду.

17.08.2012 року через канцелярію до суду головою ліквідаційної комісії ТОВ ОРТФ "Едланд" подано додаткові пояснення по справі, відповідно до змісту яких позивач підтримує позовні вимоги.

17 серпня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 11 вересня 2012 року. Сторони повідомлені про час і місце наступного слухання справи під розписку в протоколі судового засідання.

10.09.2012 року головою ліквідаційної комісії Позивача подано клопотання Вих. №17/ОРТФ від 10.09.2012року про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 11 вересня 2012 року вищевказане клопотання задоволено та відповідно до ст. 69 ГПК україни продовжено розгляд даного спору на 15 днів до 26 вересня 2012 року, розгляд справи відкладено на 25 вересня 2012 року.

В судовому засіданні 25 вересня 2012 року судом оголошено перерву до 25 вересня 2012 року на 17:30 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідачів позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» (далі -Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання -це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2011 року у справі № 19/17 (а.с. 17-21) з Відповідача 1 та Відповдача 2 було стягнуто солідарно на користь Позивача 207 931 грн. 11 коп. збитків (упущеної вигоди) у зв'язку з незаконним використанням відповідачами належної позивачу на праві власності будівлі універмагу, розташованої за адресою: Рівненська область, місто Костопіль, вулиця Грушевського, 29.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Частиною 3 статті 105 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Також судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 січня 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Отже, враховуючи вищезазначені приписи процесуального законодавства рішення господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2011 року, прийняте у справі № 19/17, набрало законної сили 18 січня 2012 року (а.с. 22-24).

У той же час з наявних даній справі матеріалів, а також пояснень представників сторін вбачається, що ні в добровільному, ні в примусовому порядку обов'язок по сплаті вищезазначеної суми збитків, покладений на відповідачів в судовому порядку, останні на момент розгляду даної справи не виконали.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року у справі № 37/64 за позовом приватного акціонерного товариства страхового дому В«Європейський світВ» до приватного акціонерного товариства В«Страхова компанія В«ОСОБА_4 ГарантВ» про стягнення суми.

У той же час, як було зазначено вище, згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, частина 5 вказаної статті прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Водночас твердження позивача про те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв'язку з невиконанням вищезазначеного судового рішення про стягнення 207 931,11 грн. збитків (упущеної вигоди) слід здійснювати з моменту пред'явлення позову у справі № 19/17 суд вважає необґрунтованим, оскільки наявність вказаних збитків та обов'язок по їх відшкодуванню в силу правової природи такого зобов'язання встановлюється саме за рішенням суду, що виключає прострочення цього зобов'язання до прийняття даного рішення.

Таким чином, лише внаслідок ухвалення судового рішення правовідносини між сторонами зазнали відповідних змін, а саме були трансформовані в грошове зобов'язання зі сплати 207 931 грн. 11 коп. збитків, невиконання якого допускає можливість застосування до боржника вимог частини 2 статті 625 ЦК України. Відтак, у даному випадку нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених вищезазначеною нормою ЦК України, слід проводити саме з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Рівненської області від 21 жовтня 2011 року у справі № 19/17, а не з моменту звернення з позовом до суду про стягнення цих збитків.

Аналогічні правові позиції щодо можливості виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення та моменту виникнення права на застосовування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, викладені в постанові Верховного Суду України від 5 грудня 2011 року у справі № 16/164(2010) за позовом прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі комунального підприємства В«КиївпастрансВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«Львівські автобусні заводиВ» про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також у постанові Вищого господарського суду України від 19 квітня 2012 року у справі № 3/298 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства В«НІБУЛОНВ» до товариства з обмеженою відповідальністю В«Кожанське хлібоприймальне підприємствоВ» про стягнення суми.

Зі змісту позовної заяви Позивача, заяви про збільшення позовних вимог та пояснень його представника вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно три проценти річних в сумі 22 114 грн. 76 коп., нараховані на суму основного боргу в розмірі 207 931 грн. 11 коп. та 52 814 грн. 50 коп. інфляційних втрат, нарахованих на вищезазначену суму основного боргу.

Водночас, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства та фактичні обставини справи, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на вказану суму боргу слід обраховувати не з моменту пред'явлення позову про стягнення збитків, як помилково вважав позивач, а з моменту набрання законної сили рішенням місцевого господарського суду, прийнятим у справі № 19/17. Судом встановлено, що дане судове рішення набрало законної сили 18 січня 2012 року.

Відповідно до статі 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За таких обставин, враховуючи положення вищезазначеної статті, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, встановленого вказаним судовим рішенням, слід здійснювати з 19 січня 2012 року.

За обрахунком суду розмір трьох процентів річних, нарахованих з 19 січня 2012 року по 11 липня 2012 року (до дня подачі позовної заяви та відповідно до заяви про збільшення позовних вимог) на суму основного боргу в розмірі 207 931 грн. 11 коп. складає 2 990 грн. 79 коп. Розмір інфляційних втрат, нараховані на суму основного боргу з 19 січня 2012 по квітень 2012 року (кінцева дата нарахування інфляційних втрат, визначена Позивачем у заяві про збільшення позовних вимог) складає 1 039 грн. 66 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідачів солідарно вищезазначених сум трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами правомірності своїх позовних вимог щодо наявності правових підстав для застосування до відповідачів негативних наслідків, передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України, за період з лютого 2009 року по січень 2012 року, а також з 12 липня 2012 року по 17 серпня 2012 року, у задоволенні цих вимог слід відмовити в зв'язку з їх безпідставністю.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з підприємства споживчої кооперації "Торговий дім "Рікос"(33028, м. Рівне, вул. В.Чорновола, 13, код ЄДРПОУ 33538784) та Рівненської обласної спілки споживчих товариств (33028, м. Рівне, вул. В.Чорновола, 13, код ЄДРПОУ 01764128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едланд"(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, 33, код ЄДРПОУ 017641128) 3% річних у розмірі 2 990 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто ) грн. 79 коп., інфляційних втрат в сумі 1 039 (одну тисячу тридцять дев'ять) грн. 66 коп., а також судовий збір в розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. 98 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено "1" жовтня 2012 року

Суддя Пашкевич І.О.