Рішення

від 12.08.2015 по справі 921/603/15-г/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2015 р.Справа № 921/603/15-г/10 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Півторака М.Є.

За участю секретаря судового засідання Клим Т.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс" м. Львів, вул. Довженка, 10/22, код ЄДРПОУ 38007882;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани, Тернопільської області, вул. Замость, 4, код ЄДРПОУ 140449168;

про стягнення 32 102,59 грн . боргу

За участю представників:

Позивача: ОСОБА_1 - представника позивача , довіреність № 01-07/2015 від 01.15.2015 року ; ОСОБА_2- представника, довіреність від 01.07.15 р.;

Відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульта ТОВ " Христина " , довіреність № 1 від 21.01.2015 року ;

У судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки відповідно до статей 20,22 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс" м. Львів, вул. Довженка, 10/22, подало до господарського суду Тернопільської області позов і просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани, Тернопільської області заборгованість в сумі 32 102,59 грн.; з яких: 22 000,00 грн. - заборгованість за поставлений товар; 9757,22 грн. - інфляційних втрат; 345,37 грн. - три проценти річних, 1827,00 грн. - судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач надав суду видаткову накладну № 534 від 03.12. 2014р.; довіреність на отримання матеріальних цінностей №1626 від 03 грудня 2014 року інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Посилається на приписи статей 174, 175, 193 Господарського кодексу України 625, 692 ЦК України 21, 24, 55 ГПК України.

Ухвалою суду від 17 червня 2015 року порушено провадження у справі №921/603/15-г/10 та призначено судове засідання о 11 год. 30 хв. 03 липня 2015 року.

Ухвала суду про призначення судового засідання була направлена сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією за адресами, вказаними у позовній заяві.

13 липня 2015 року позивач у справі подав до суду заяву про уточнення позовних вимог в порядку статті 22 ГПК України та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Христина" м. Бережани на його користь заборгованість за поставлений товар у сумі 22000.00 грн. ; 9746,00 грн. інфляційні втрати ; 345,36 грн. три проценти річних та 1827.00 грн. в повернення сплаченого судового збору .

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача розгляд справи було відкладено до 15 год. 15 хв. 21 липня 2015 року ; 09 год. 45 хв. 07 серпня 2015 року та витребувано від позивача оригінал видаткової накладної № 534 від 03.12. 2014р. ;

Представники сторін у судове засідання 07.08.2015 року прибули, надали суду пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Суд перейшов до розгляду справи по суті, представник позивача підтримав заявлені вимоги повністю, викладені у заяві про уточнення позовних вимог (вх.№15865 від 13.08.2015р.); представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 07 серпня 2015 року, за участю представників сторін, було оглянуто оригінал видаткової накладної № 534 від 03.12. 2014р.

В порядку статті 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 14 год. 15 хвилин 12 серпня 2015 року.

11 серпня 2015 року відповідач у справі подав до суду заяву № 66 (вх.17795) від 11 серпня 2015 року) про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи правоохоронним органам . В обгрунтування зазначив, що директор ТОВ "Христина" не брав участі у господарській операції по видатковій накладні №534 від 03.12.2014р. та не підписував її, а також не здійснював відбиток печатки підприємства.

Розглянувши клопотання ТОВ "Христина" про зупинення провадження суд його відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази незаконного використання печатки або наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. В той же час, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо звернення відповідача до правоохоронних органів, стосовно втрати або викрадення печатки. Суд розцінює дії позивача як зловживання своїми процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи, а тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" не підлягає до задоволення.

В судовому засіданні 12.08.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс" місцезнаходження органів управління якого м. Львів, вул. Довженка, 10/22, є юридичною особою, яке зареєстроване в установленому законом порядку та включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 38007882, що підтверджується Відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 12.06.2015р., а тому наділене правом на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс", визначило предметом позову стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани 32 091,36 грн. заборгованості.

Вказавши відповідачем у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" ТОВ "Торговий дім"Галполіфлекс" вважає, що вказана юридична особа порушила її права.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У судовому засіданні встановлено, що 03 грудня 2014 року ТзОВ "Торговий Дім"Галполіфлекс" було поставлено ТзОВ "Христина" товар на суму 23 151,36. Факт відвантаження товару та прийняття його Відповідачем засвідчується Видатковою накладною №534 від 03 грудня 2014 р., що містить відтиск штампу та підпис уповноваженої особи ТзОВ "Христина", довіреністю на отримання матеріальних цінностей №1626 від 03 грудня 2014 року виданою на ім'я директора ОСОБА_4 на отримання матеріальних цінностей за рах.561 від 03.12.2014 року.

В день відвантаження, Відповідач сплатив на рахунок Позивача частину вартості поставленого товару в сумі 1151,36, що підтверджується Випискою по банківському рахунку ТзОВ "ТД"Галполіфлекс" за 03.12.2014 виданою ПАТ "Кредобанк".

Зважаючи на часткову оплату отриманого товару, станом на час слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно видаткової накладної №534 від 03.12.2014 року становить 22 000 грн.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзподільних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс" визначило предметом позову стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" " боргу саме в сумі 20 000 грн. Вказана вимога є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та такою, що підлягає до задоволення.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частино основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у свої постанові від 08.04.2008 року у справі № 03/4190.

Відповідно до поданого Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс" розрахунку , позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції складає 9746,00 грн. за період з грудня 2014 р. по травень2015р. .

Розглянувши представлений розрахунок, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 9746,00 грн. індексу інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Відповідно до поданого Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс" розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних складає 345,36 грн. в період з 04 грудня 2014 року по 12 червня 2015 року

Розглянувши представлений розрахунок 3% річних, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 345,37 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволення.

Таким чином, Позивач по справі представив суду розрахунки суми боргу з нарахуванням 3% річних, індексу інфляції, які приймаються судом, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально.

Відшкодування витрат позивача по сплаті судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,85, 116, 117 ГПК України, ст.ст. 20, 193,202,232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11,207, 241,546, 625, 712 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", м. Бережани, Тернопільської області, вул. Замость, 4, код ЄДРПОУ 140449168 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Галполіфлекс" м. Львів, вул. Довженка, 10/22, код ЄДРПОУ 38007882- 22 000 грн. - суму основного боргу; 345,36 грн. - трьох процентів річних; 9746,00 - інфляційних втрат, 1827,00 грн. судового збору. Видати наказ.

3.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його підписання .

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

5.Повне рішення складене та підписане 18 серпня 2015 року.

Суддя М.Є. Півторак