Постанова

від 27.08.2009 по справі 19/85-08-4930

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/85-08-4930

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" серпня 2009 р. Справа № 19/85-08-4930

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.  

за участю представників сторін:

від позивача: Драгілєва С.Л., за довіреністю;

від відповідача: Узун Н.Ф., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс”

на рішення господарського суду Одеської області від 12 червня 2009 року  

у справі №19/85-08-4930

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД”

про стягнення 37647,00 грн.,   

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс”

про стягнення 56651,41 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

20.11.2008р. ТОВ „Лідер-Сервіс” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „Арєте Україна ЛТД” про стягнення заборгованості за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №0207/06 від 06.02.2007р. в розмірі 37647 грн., пояснюючи позовні вимоги тим, що за вказаним договором позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 27926 грн., однак відповідач не здійснив розрахунок за надані послуги, чим порушив права ТОВ „Лідер-Сервіс” та норми чинного законодавства, крім того з вини ТОВ „Арєте Україна ЛТД” відбувся простій, що спричинило збитки позивачу на загальну суму 9721 грн., які мають бути відшкодовані відповідачем.

В подальшому ТОВ „Лідер-Сервіс” уточнило позовні вимоги та просило стягнути з відповідача заборгованість за надання транспортно-експедиційних послуг та штрафні санкції з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від суми заборгованості на загальну суму 42758 грн..

ТОВ „Арєте Україна ЛТД” позов не визнало і звернулось до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ТОВ „Лідер-Сервіс” збитки, завдані неналежним виконанням умов договору у розмірі 56651,41 грн., посилаючись на те, що ТОВ „Арєте Україна ЛТД” не являється замовником перевезення контейнеру за маршрутом Одеса-Москва, а тому не має зобов'язань щодо оплати вказаних послуг, стосовно перевезення контейнерів за маршрутом Одеса-Шпола, то ТОВ „Арєте Україна ЛТД” вважало, що послуги надані з порушенням умов договору, а тому не підлягають оплаті. До того ж порушення умов договору з боку ТОВ „Лідер-Сервіс” призвело до збитків, які понесло ТОВ „Арєте Україна ЛТД” на суму 56651,41 грн. у зв'язку з несвоєчасним перевезенням контейнеру.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2009р. по справі №19/85-08-4930 первісний позов ТОВ „Лідер-Сервіс” задоволено частково: стягнуто з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” на користь ТОВ „Лідер-Сервіс” 11615 грн. боргу, 232,33 грн. –3% річних, 1069,55 грн. –інфляційні втрати, 129,17 грн. державного мита та 35,64 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу, при цьому зустрічний позов ТОВ „Арєте Україна ЛТД” до ТОВ „Лідер-Сервіс” задоволено повністю: стягнуто з ТОВ „Лідер-Сервіс” на користь ТОВ „Арєте Україна ЛТД” 56651,41 грн. збитків та 566,51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи це тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ „Арєте Україна ЛТД” було замовником за перевезенням Одеса-Москва, та належного виконання позивачем умов п. 4.1. договору щодо перевезення за маршрутом Одеса-Москва, в тому числі щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, стосовно перевезення за маршрутом Одеса - Шпола підлягають задоволенню позовні вимоги ТОВ „Лідер-Сервіс” щодо стягнення оплати за надані послуги, оскільки факт їх замовлення та виконання визнаний сторонами у справі. Одночасно, несвоєчасне подання обумовленого заявкою автомобіля під завантаження призвело до додаткових витрат з оплати за зберігання контейнерів, повторного візування документів, пошуку іншого перевізника, по сплаті замовником штрафних санкцій за простій контейнерів.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009 р. у справі № 19/85-08-4930 звернувся позивач за первісним позовом –ТОВ „Лідер-Сервіс”, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2009р. та прийняти нове рішення, яким первісний позов ТОВ „Лідер-Сервіс” задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Арєте Україна ЛТД” відмовити, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявні документи, які свідчать про те, що замовником перевезення за маршрутом Одеса-Москва було ТОВ „Арєте Україна ЛТД”, виконання замовлених робіт з боку ТОВ „Лідер-Сервіс” підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №3817, у зв'язку з чим, відповідач за первісним позовом повинен сплатити ТОВ „Лідер-Сервіс” вартість перевезення за вказаним маршрутом, яке становить 3200 дол. США (16311 грн.), та штрафні санкції за простій автомобілю, передбачені п. 3.1.7 договору.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов ТОВ „Арєте Україна ЛТД”, послався на факт несвоєчасного подання перевізником обумовленого заявкою автомобілю, що нібито призвело до збитків –додаткових витрат за зберігання контейнерів, повторного візування документів, пошук нового перевізника, між тим, судом не прийнято до уваги той факт, що шість контейнерів були вивезені вчасно, а вимоги ТОВ „Арєте Україна ЛТД” включають витрати на зберігання та демередж семи контейнерів, до того ж, судом не прийнято до уваги характеристики вантажу –сьомого контейнеру, не відповідали замовленню, наданому ТОВ „Лідер-Сервіс” замовником, що в свою чергу призвело до затримки вивезення контейнеру саме з вини замовника, а не перевізника. За таких обставин, господарський суд першої інстанції зробив висновки, посилаючись лише на доводи ТОВ „Арєте Україна ЛТД”.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „Лідер-Сервіс”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 06.02.2007р. між ТОВ „Лідер-Сервіс” (експедитор) та ТОВ „Арєте Україна ЛТД” (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 0207/06, відповідно до умов якого експедитор за дорученням замовника надає останньому послуги по організації автомобільного (або змішаного) перевезення вантажів та комплекс послуг, пов'язаний з проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням вантажів тощо, за рахунок замовника. При організації перевезення експедитор має право залучати до виконання транспортних послуг третю особу –перевізника.

Згідно з п. 2 договору організація конкретних перевезень здійснюється на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною договору, та в якій обумовлюються конкретні обсяги послуг, строки їх виконання, умови та строки приймання вантажу.

В п. 3.1.1. договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний для організації конкретної перевозки направити на адресу експедитора оригінал або факс-копію заявки на перевезення із зазначенням основних та додаткових умов перевезення. Замовлення надається замовником не пізніше 24 годин до часу подання автомобілю на завантаження.

Вказаний договір містить права та обов'язки експедитора та клієнта, визначає порядок розрахунків, встановлює відповідальність сторін у випадку порушення умов договору, містить застереження про форс-мажор та реквізити сторін, тобто містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиційну діяльність”.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу (перевезення).

Аналогічні положення містяться й у ст. 929 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

На виконання умов договору, 30.01.2008р. ТОВ „Арєте Україна ЛТД” надіслало на адресу ТОВ „Лідер-Сервіс” заявку (факсову копію) на перевезення контейнеру MSCU8975750 за маршрутом Одеса-Москва.

Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймається до уваги доводи ТОВ „Арєте Україна ЛТД” про нечинність вказаної заявки з огляду на те, що, по-перше, п. 3.1.1. договору передбачена можливість направлення факсової копії заявки, тим більше, що саме таким чином сформувалась практика здійснення перевезень; по-друге, заявка на здійснення перевезення партії із 7 контейнерів за коносаментом ZIMUSNH5901775 за маршрутом Одеса-Шпола, яке є також предметом даного спору, мала таке саме оформлення, однак ТОВ „Арєте Україна ЛТД” не оскаржує її дійсність, а навпаки на підставі зазначеної заявки і ґрунтуються вимоги позивача за зустрічним позовом.

За таких обставин, чинність вказаної заявки від 30.01.2008р. випливає із практики ділового обороту, яка склалась між позивачем та відповідачем, посилання ж представника ТОВ „Арєте Україна ЛТД” на неостаточний, а лише узгоджувальний характер заявки, господарський суд апеляційної інстанції не приймає, виходячи з того, що договором надання транспортно-експедиційних послуг № 0207/06 не передбачений обов'язок виконавця давати відповідь замовнику про прийняття заявки, або якимось іншим чином її підтверджувати.

Твердження відповідача за первісним позовом про те, що він не являється замовником даного перевезення за маршрутом Одеса-Москва, та не має ніякого відношення до організації наземного перевезення даного вантажу, також судом сприймається критично, оскільки в графі 22 „Прибуття під завантаження” міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 3817 (арк. спр. 13 т. І) наявний штамп ТОВ „Арєте Україна ЛТД”, а також запис про ТОВ „Арєте Україна ЛТД” в графі „Експедитор” видаткового ордеру до цієї накладної.

До того ж, в матеріалах справи наявний договір №А00001 від 01.10.2007р., укладений між ТОВ „Арєте Україна ЛТД” та ТОВ „МШК Україна”, відповідно до умов якого відповідач за первісним позовом зобов'язується, зокрема, організувати наземне перевезення вантажу.

На виконання вказаної заявки ТОВ „Лідер-Сервіс” залучив перевізника –ТОВ „ТТС ЛТД” відповідно до договору №8/01 про організацію робіт по перевезенню зовнішньоторгових вантажів автомобільним транспортом від 08.01.2008р., укладеного між ТОВ „Лідер-Сервіс” (замовник) та ТОВ „ТТС ЛТД” (перевізник). ТОВ „ТТС ЛТД” вказано у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 3817 як перевізник.

Висновок господарського суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” оплати за надані послуги з перевезення контейнеру MSCU8975750, виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання позивачем умов договору щодо перевезення за маршрутом Одеса-Москва, в тому числі щодо одержання вантажу вантажоодержувачем, колегія суддів вважає хибним, оскільки підтвердженням здійснення ТОВ „Лідер-Сервіс” перевезення вищевказаного контейнеру є відповідна заявка та міжнародна товарно-транспортна накладна № 3817, в якій наявний штамп про отримання вантажу 03.02.2008р., також слід врахувати той факт, що вантажоодержувачем до теперішнього часу не висувалось вимог та претензій щодо даного перевезення.

Також не приймаються до уваги колегії суддів посилання представника ТОВ „Арєте Україна ЛТД” на відсутність доказів проведення розрахунків між ТОВ „Лідер-сервіс” та ТОВ „ТТС ЛТД”, яке безпосередньо здійснювало перевезення, оскільки правовідносини між позивачем за первісним позовом та ТОВ „ТТС ЛТД” не являються предметом даного спору.

ТОВ „Лідер-Сервіс” виставлено замовнику –ТОВ „Арєте Україна ЛТД” рахунок –фактуру №13/1 від 29.02.2008р. на оплату наданих послуг у розмірі 16311,50 грн., між тим, ТОВ „Арєте Україна ЛТД” вказаний розрахунок не оплатило, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість по оплаті рахунку-фактурі №13/1 від 29.02.2008р..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що підлягає задоволенню позовна вимога ТОВ „Лідер-Сервіс” про стягнення з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” заборгованості за рахунком-фактурою №13/1 від 29.02.2008р. у розмірі 16311,50 грн.

ТОВ „Лідер-Сервіс” у позовній заяві просило також стягнути з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” заборгованість за автопослуги за перевезення негабаритного вантажу по маршруту Одеса-Шпола А-на ВН 8496ВА (рахунок –фактура №16 від 24.03.2008р., який було здійснено ТОВ „Лідер-Сервіс” відповідно до наряду №38 від 04.02.2008р., у розмірі 11615 грн..

ТОВ „Арєте Україна ЛТД” визнало вказану заборгованість та господарським судом першої інстанції було задоволено вказану позовну вимогу ТОВ „Лідер-Сервіс” та стягнуто з відповідача за первісним позовом заборгованість у розмірі 11615 грн..

У позовній заяві ТОВ „Лідер-Сервіс” також просило стягнути з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” штрафні санкції за простій контейнера Москва MSCU 8975750, які передбачені п. 3.1.7 та п. 5.2 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 3.1.7 договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний оплатити експедитору штрафні санкції за умовами даного договору, на підставі наданих документів.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що за кожний календарний день простою автомобіля понад нормативного строку під завантаженням, розвантаження у процесі перевезення вантажу з вини замовника , замовник виплачує експедитору штрафні санкції у розмірі еквівалент 50 доларів США (по курсу НБУ на день виставлення рахунку) за кожну добу простою при виникненні порушення на території країн СНД.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте, ТОВ „Лідер-Сервіс” не надало до суду доказів того, що саме з вини ТОВ „Арєте Україна ЛТД” виникла затримка автомобіля в Москві під час виконання рейсу Одеса-Москва, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення вказаної позовної вимоги щодо стягнення з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” штрафу у розмірі 3535 грн..

До того ж, ТОВ „Лідер-Сервіс” у позовній заяві просило стягнути з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” штрафні санкції за простій контейнера, який відбувся з вини замовника, у розмірі 6186 грн. (рахунок –фактура №17 від 01.03.2008р.).

Як вбачається з матеріалів справи, замовлення ТОВ „Арєте Україна ЛТД” на перевезення семи контейнерів направлено було на адресу ТОВ „Лідер-Сервіс” 29.01.2008р., із зазначенням показників контейнерів.

Перевезення (експедиціювання) шести контейнерів було здійснено ТОВ „Лідер-Сервіс” у встановлені договором строки із залученням в якості перевізників ПП „ВС-Сервіс” та ТОВ „Буджак постачальник”, з якими у експедитора були укладені договори на перевезення.

Вивезення сьомого контейнеру –негабаритного вантажу за маршрутом Одеса - Шпола 6023750 40FR вагою 25500 грн. відбулося 24.03.2008р., передача отримувачу вантажу –26.03.2008р., з тих підстав, що ТОВ „Арєте Україна ЛТД” надало відомості у замовленні, які не відповідали дійсності, що призвело до пошуку автомобілю, здатного перевезти вантаж.

Статтею 933 Цивільного кодексу України визначено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Матеріалами справи, а саме: міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №108/160 підтверджуються показники контейнеру, які не відповідають, викладеним показникам у замовленні.

За таких обставин, підлягає задоволенню позовна вимога ТОВ „Лідер-Сервіс” про стягнення з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” штрафних санкцій за простой контейнера з вини замовника у розмірі 6186 грн..

В уточненнях позовних вимог ТОВ „Лідер-Севіс” просило стягнути з ТОВ „Арєте Україна ЛТД” інфляційні втрати та 3% річних, які нараховані на суми заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 3858,30 грн. (інфляційні втрати) та 819 грн. (3% річних).

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, наданий позивачем за первісним позовом розрахунок 3% річних та інфляційних та вимоги чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що вказана позовна вимога підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача за первісним позовом слід стягнути інфляційні втрати у розмірі 3248,41 грн., 3% річних у сумі 609,04 грн., оскільки ТОВ „Лідер-Сервіс” нарахувало інфляційні втрати та 3% річних на суму 6186 грн. та 3535 грн., які не являються грошовим зобов'язанням за договором, а являються штрафними санкціями, передбаченими умовами договору за затримку контейнерів та автотранспорту з вини позивача.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції ТОВ „Арєте Україна ЛТД” подало зустрічну позовну заяву до ТОВ „Лідер-Сервіс” про стягнення збитків у розмірі 56651,41 грн., посилаючись на неналежне виконання умов договору експедитором –перевізником –ТОВ „Лідер-Сервіс”, а саме невивезення шести контейнерів за нарядом №38 від 04.02.2008р. та втрата документів на перевезення сьомого контейнеру, що призвело до затримки вивозу вантажу та оформлення нового наряду №38/1 від 11.03.2008р..

Господарським судом першої інстанції зустрічна позовна заява ТОВ „Арєте Україна ЛТД” була задоволена у повному обсязі з посиланням на обставини, які були викладені у зустрічній позовній заяві.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, при цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ст. 623 названого Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, аналогічні положення містяться й у ст. ст. 218, 224, 225 Господарського кодексу України.

За ст. ст. 224 та 225 вказаного Кодексу учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Чинним законодавством передбачено, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) факт порушення зобов'язання (протиправна дія або бездіяльність); 2) наявність і розмір завданих збитків; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками; 4) вина особи, яка порушила зобов'язання.

Між тим, посилання ТОВ „Арєте Україна ЛТД” на втрату ТОВ „Лідер-Сервіс” документів, що призвело до затримки вивезення вантажу, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки ТОВ „Арєте Україна ЛТД” не надало до матеріалів справи доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували вказану обставину, до того ж цей факт ніяким чином замовником перевезення зафіксовано не було, більш того позивач за зустрічним позовом навіть не конкретизує, які саме документи були втрачені і яким чином.

Навпаки, проаналізувавши параметри контейнеру, вивезення якого здійснювало саме ТОВ „Лідер-сервіс”, зазначені в заявці від 04.02.2008р., та параметри, вказані у видатковому ордері до товарно-транспортної накладної, які значно відрізняються, слід зробити висновок про наявність вини саме ТОВ „Арєте Україна ЛТД” у затримці вивезення контейнеру.

До того ж, з листа ТОВ „Оріон-Глас” (отримувач вантажу) від 21.03.2008р. №6/3 вбачається, що дозвіл на проведення розформування контейнеру ZCSU 6023750 ТОВ „Арєте Україна ЛТД” отримало лише 21.03.2008р., що спростовує доводи ТОВ „Арєте Україна ЛТД”.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що ТОВ „Лідер-Сервіс” не здійснювало перевезення контейнерів за коносаментом ZIMUSNH5901775 за маршрутом Одеса-Шпола, у зв'язку з чим виникла необхідність терміново знайти іншого перевізника, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки між ТОВ „Лідер-Сервіс” та ТОВ „Буджак постачальник” існували договірні відносини щодо надання транспортних послуг, наведене підтверджується матеріалами справи, до того ж, на всіх товаротранспортних накладних, в тому числі, наданих до суду позивачем за зустрічним позовом, в графі 17 наявна печатка ТОВ „Лідер-Сервіс” як перевізника, якому умовами договору надано право залучати до перевезення третіх осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Арєте Україна ЛТД” не надано до суду доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували факт порушення ТОВ „Лідер-Сервіс” умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг №0207/06 від 06.02.2007р., у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення зустрічної позовної заяви ТОВ „Арєте Україна ЛТД”.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду частково скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 12 червня 2009 року у справі №19/85-08-4930 скасувати частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД” (65023, м. Одеса, Соборна площа, буд. 2, кв. 4, (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 15, кв. 3 ) п/р №26001311188301 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 34220814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс” (65025, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 108, кв. 24, п/р №26009255211 в „МТБ” м. Іллічівська, МФО 328168, код ЄДРПОУ 34379917) заборгованість у розмірі 27926 (двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 50 грн., штрафні санкції у розмірі 6186 (шість тисяч сто вісімдесят шість) грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 3248 (три тисячі двісті сорок вісім) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн. 04 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. витрати на оплату державного мита за подання позовної заяви, витрати на оплату ІТЗ судового процесу в сумі 104 (сто чотири) грн. 79 коп..

У задоволенні решти позовних вимог з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс” відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД” відмовити.”

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД” (65023, м. Одеса, Соборна площа, буд. 2, кв. 4, (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 15, кв. 3 ) п/р №26001311188301 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 34220814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лідер-Сервіс” (65025, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, буд. 108, кв. 24, п/р №26009255211 в „МТБ” м. Іллічівська, МФО 328168, код ЄДРПОУ 34379917) витрати на оплату державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 210 (двісті десять) грн..

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Арєте Україна ЛТД” (65023, м. Одеса, Соборна площа, буд. 2, кв. 4, (65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 15, кв. 3 ) п/р №26001311188301 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 34220814) до Державного бюджету України (отримувач: Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, банк –Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, МФО №828011, ЄДРПОУ 23213460, рахунок №31114095700008, код звітності банку 095, КБК 220900200) державне мито за розгляд справи в господарському суді апеляційної інстанції у розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн. 11 коп..

5.Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов