Постанова

від 27.08.2009 по справі 37/90-40/26

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

37/90-40/26

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 серпня 2009 р.                                                                                    № 37/90-40/26  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіГрека Б.М. –(доповідача у справі),

суддів :Подоляк О.А.,Капацин Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуШевченківської районної у місті Києві ради

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.09

у справі № 37/90-40/26

господарського судум. Києва

за позовомШевченківської районної у місті Києві ради

до

третя особаУкраїнського науково технічного товариства приладобудівників та метрологівУправління з питань комунального майна,приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві раді

провитребування із чужого незаконного володіння нежилого приміщення

за участю представників від:

позивача Пургіна О.В. (дов. від 02.03.09)

третьої особиБашуцький І.Я. (дов. від 01.10.08)

В С Т А Н О В И В :

Шевченківська районна у місті Києві рада звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про витребування  нежилого приміщення з чужого незаконного володіння.

Справа розглядалася судами неодноразово. За результатом останнього нового розгляду справи рішенням господарського суду м. Києва від 17.03.09 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.09 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Корсака В.А., суддів: Авдеєва П.В., Коршуна Н.М.), в позові відмовлено повністю. Судові акти мотивовані тим, що позивач не довів факт належного повідомлення ним відповідача про припинення договору оренди.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно оцінили докази відправки кореспонденції на адресу відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.03.05 між позивачем та відповідачем укладений договір оренди не житлового приміщення № 577/2. Пункт 8.2. Договору встановлює строк дії договору оренди: з 15.03.05 по 20.02.06. У зв'язку із відсутністю заяв сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну, дію договору оренди № 577/2 від 15.03.05, у відповідності до ст. 764 ЦК України п. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" в 2006 та 2007р. було пролонговано.

Як зазначає позивач, строк дії пролонгованого договору закінчився 07 січня 2008р. Так, за твердженням позивача на адресу відповідача направлений лист №7/9-032-012/58 від 01.02.08, яким попереджено відповідача про те, що строк дії договору закінчився 07.01.08. Відповідач позовні вимоги заперечує, стверджує, що повідомлення про припинення договору на його адресу не надходило.

З цього приводу судами встановлено, що заява від 01.02.08 № 7/9-032-012/58 про припинення терміну дії договору оренди та відмову від його продовження, дають підставу вважати наявними заперечення позивача щодо пролонгації договору оренди № 577/2 від 15.03.05, однак даним доказом позивач не підтвердив реалізацію наміру відповідно до умов договору оренди та змісту самої заяви. В матеріалах справи міститься лист-повідомлення  з фіскальним чеком № 8700 від 04.02.08 та копією опису вкладення  в цінний лист від 04.02.08. За даними, що містяться у описі вкладенні від 04.02.08 та фіскальним чеком №8700 неможливо встановити відправлення повідомлення відповідачеві, оскільки фіскальний чек не містить реквізитів отримувача (на чиє ім'я направлено цінний лист), що фактично не дає підстав вважати даний доказ належним підтвердженням обставин щодо направлення повідомлення відповідачеві у строки заявлені позивачем.

Враховуючи вимоги ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо пролонгації договору оренди та відсутності підстав для виселення відповідача. При цьому слід зауважити, що за умови дотримання вищевказаних нормативних вимог щодо належного повідомлення відповідача про припинення договірних правовідносин, позивач не позбавлений права ставити питання про припинення договору оренди та виселення відповідача.

Викладені в касаційній скарзі доводи позивача про те, що судом невірно оцінені докази надіслання відповідачеві повідомлення про припинення договору оренди, не приймаються до уваги Вищим господарським судом, оскільки стосуються переоцінки доказів. Втім, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями дослідження та переоцінки доказів. Тому заснований на оцінці судами доказів висновок про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про припинення договору, не ревізується. Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шевченківської районної у місті Києві ради залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.09 у справі № 37/90-40/26 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      Б. Грек

Судді                                                                                                    О. Подоляк

Н. Капацин