Постанова від 31.08.2009 по справі 1/147-09

1/147-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          31.08.2009 року                                                     Справа №  1/147-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів –Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Прудніковій Г.В.

        за участю представників сторін:

        позивач: Кумейко М.А.

        відповідач: Арджанухін В.Л.                                            

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Нікопольській завод феросплавів”, м Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  16.06.09р. у справі № 1/147-09

за позовом Українсько-іспанського товариства з обмеженою відповідальністю „Харвест Індустріалес С.Л.”, м. Запоріжжя

до відкритого акціонерного товариства „Нікопольській завод феросплавів”, м. Нікополь

про стягнення 36 675,09 грн.,

                                                             ВСТАНОВИВ:  

У березні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення 36 675,09грн., що складала 30 824,0 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи, 2 531,21грн. пені, 3023,73 грн. інфляційних втрат та 314,15грн. 3% річних.  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009  року у справі № 1/147-09 (суддя Рудь І.А.) позовні вимоги задоволені повністю.

Рішення господарського суду мотивоване посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду щодо оплати виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі. При цьому скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а саме, на відсутність правової підстави для перерахування грошових коштів внаслідок не ненадання позивачем рахунків на оплату виконаних робіт.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.09р.

В судовому засіданні 31.08.09р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 05.09.08р. між  ТОВ „Нікопольській завод феросплавів” (Замовник) та Українсько-іспанське ТОВ „Харвест Індустріалес С.Л.” (Підрядник) був укладений договір підряду №805048, за яким позивач зобов'язався виконати роботи по виготовленню, доставці та установці металопластикових конструкцій (а саме, вікон та дверей з профілю REHAU), а відповідач –прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Сторонами узгоджені всі істотні умови договору та визначений порядок розрахунків, відповідно до якого оплату виконаних робіт Замовнику належало  здійснювати на підставі рахунку виставленого Підрядником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (п.2.2 договору).    

На виконання договірних зобов'язань позивач із власних матеріалів виготовив відповідні металопластикові конструкції, доставив та установив їх на об'єктах  відповідача, що останнім не заперечується. Оплату виконаних робіт відповідач у встановлені строки не здійснив, посилаючись на неотримання відповідних рахунків від позивача.  З вимогою про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку позивач звернувся до господарського суду.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок оплати робіт за договором підряду визначений ст. 854 ЦК України, відповідно до якої якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

За приписами ч.1 п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 2 зазначеної статті пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання є обов'язковим лише у випадках, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений.

З зазначеними нормами кореспондуються приписи ст. 614 ЦК України, згідно якої невжиття особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання свідчить про вину останньої в невиконанні зобов'язання.

З системного аналізу наведених приписів норм права вбачається, що наявність рахунку на оплату виконаних робіт не є визначальним фактором у правовідносинах з виконання договорів підряду, відповідно, його відсутність не є перешкодою для проведення розрахунків і не звільняє боржника від обов'язку щодо оплати виконаних робіт.

За умовами договору зобов'язання зі сплати коштів у відповідача виникає не з моменту отримання рахунку (правовий статус даного документу чинним законодавством не визначений), а з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Відтак, відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку виконати грошове зобов'язання у визначений строк; за наявності встановленого строку для оплати виконаних робіт та за відсутності відповідного рахунку, відповідачу належало вжити заходів щодо отримання останнього.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193  Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що з акта виконаних робіт від 02.10.2008р. відповідачеві був відомий момент передачі робіт, оплату яких належало здійснити протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, тобто, до 22.10.08р., як то передбачено договором. Відповідач зобов'язання по оплаті підрядних робіт у встановлений строк не виконав, заходів щодо належного виконання останнього не вжив. За вказаних обставин позовні вимоги в частині основного боргу обґрунтовано задоволені господарським судом.

За неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем були нараховані відповідачу штрафні санкції та компенсаційні виплати визначені договором (п.4.4 договору) та чинним законодавством (ст. 625 ЦК України).

З врахуванням приписів ст.ст.546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену  договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожний день прострочки, інфляційні втрати за період з 23.10.2008р. по 23.02.2009р. та річні.  

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги відповідача про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд          

                                                          ПОСТАНОВИВ :          

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2009 року у справі №1/147-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Нікопольській завод феросплавів” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

              Головуючий                                                                             І.В. Тищик

              Судді:                                                                                        Л.О.Чимбар

                                                                                                                  Л.В.Чоха