Постанова

від 11.08.2015 по справі 805/1223/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 р. Справа № 805/1223/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Троянової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Прокурора м. Димитрова в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства «Комерсант» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 39642,68грн.,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Димитрова в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Малого приватного підприємства «Комерсант» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 39642,68грн./а.с.3-9/.

Позов мотивовано тим, що за результатами розгляду матеріалів Малого приватного підприємства «Комерсант», що надійшли з Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів прокуратурою м. Димитрова встановлено наступне. На підприємстві «Комерсант» протягом 2012-2013 років працювало 8 і більше осіб, проте проігнорував вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідачем не створено 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Крім того, Мале приватне підприємство «Комерсант» не подавало відповідних звітів до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Також в порушення вимог ст.ст.1, 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві відповідача фактично інваліди не працювали. Просить суд стягнути з Малого приватного підприємства «Комерсант» на користь Державного бюджету України суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 38 113,81 грн. та пеню у сумі 1528,87 грн., разом 39642,68грн./а.с.8/.

Відповідач позовні вимоги не визнав, при розгляді справи надав заперечення проти позову,аналогічно викладеним письмово (а.с.118), в яких зазначив, що Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів перевірку на підприємстві не проводило, крім того на МПП «Комерсант» в період з 16.01.2004 року по 25.09.2013 року на посаді різноробочого працював ОСОБА_1, який є інвалідом з дитинства, інші особи за працевлаштуванням або за направленням від міського центру зайнятості не звертались. Відповідно до наданих письмових пояснень, представник відповідача зазначав,що підприємство зареєстровано в Димитровському міському центрі зайнятості і постійно співпрацює з центром з питання працевлаштування, що підтверджується працевлаштованими особами, які направлені з центру в рахунок 5% квоти у відповідності із звітом про наявність вакансій. Зазначений факт підтверджується відповідними документами. Вважає,що інформація про створені умови для працевлаштування інвалідів, інформація про вакансії Центру зайнятості надавалась підприємством своєчасно і МПП «Комерсант» не може нести відповідальності за не направлення компетентними органами інвалідів для працевлаштування. Також вказував на пропущення позивачем строку звернення до суду. Враховуючи зазначене просив відмовити у задоволенні позовних вимог Прокурору в повному обсязі. (а.с.207-213)

Прокурор у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином/а.с.202/, надавав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.203/.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином /а.с.201/, надавав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження/а.с.214//

Суд не може погодитися із відповідачем про застосування положень ст.ст.99-100 КАС України, оскільки це буде формальним підходом до вирішення справи та позбавить позивача конституційного права на доступ до правосуддя.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та наявних у справі доказів в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.60 Кодексу адміністративного судочинства України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів держави.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури України покладено обов'язок представляти інтереси в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (далі - Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п.4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Згідно з ч.ч. 9-10 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідач - Мале приватне підприємство «Комерсант» - зареєстрований в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Димитровською міською радою Донецької області, про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за ідентифікаційним кодом юридичної особи 22039385 з 09.01.1991 року/а.с.14-16,22,27-31/.

Відповідно до ст. 7 Закону № 875-ХІІ, законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно ст. 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

31.03.2015 на адресу прокурора м. Димитрова надійшов лист Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 29.04.2014 №06-7/646-7 з інформацією, щодо ММП «Комерсант». З якого вбачається, що підприємство не виконує норматив по працевлаштуванню інвалідів у 2012-2013 роках, не перебуває на обліку у Фонді та не подає звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2012-2013роки. До листа долучено додатки , а саме розрахунки суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2012р., 2013р., та відповідно розрахунок пені на заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця . Вказана інформація направлена за запитом прокурора від 24.04.2014 року № (05-09)1104 вих. 14.

20.03.2014 року на адресу директора МПП «Комерсант» прокуратурою м. Димитрова направлено вимога за № (05-09)765 вих-14.

24.03.2014 року за вих.12 на адресу прокурора надано відповідь з додатками у вигляді відповідних документів.(а.с.23-31).

Згідно наданих розрахунково-платіжних відомостей, табелю обліку робочого часу за період 2012-2013 р.р. ОСОБА_1 працював та отримував заробітну плату (а.с. 32-90).

В судовому засіданні представниками відповідача суду надано довідку № 31696 , яка видана ОСОБА_2 в тому,що вона є мати ( опікуном) дитини-інвалида ОСОБА_1, в підтвердження суду також надано копію трудової книжки серія АВ № 201665 ОСОБА_1 ( ар.с. 119-120).

Довідкою до акту огляду медико-експертною комісії серія 10 ААВ № 488834 від 05.08.2015 року підтверджено , що ОСОБА_1 є інвалідом з дитинства. ( а.с.205).

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 38 113,81 грн. та стягнення пені у розмірі 1 528,87грн. через несвоєчасну сплату відповідачем суми застосованих адміністративно-господарських санкцій.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» (наділ Закон).

У відповідності зі ст. 19 Закону для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно затвердженого штатного розкладу МПП «Комерсант» на 2012 рік на підприємстві кількість штатних посад передбачена у кількості 19, на 2013 рік - 19 осіб.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ст. 18.1. Закону передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно зі ст. 17 Закону, спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, створюються у разі необхідності за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, при цьому для цього здійснюється адаптація основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно ч. 3 ст. 5 Закону України В«Про охорону праціВ» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

У відповідності до вимог ст.. 19 Закону України В«Про зайнятість населенняВ» Державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Відповідно до аб. 2 п. 2 ст. 19 цього Закону Державна служба зайнятості має право також одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 В«Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі Порядок).

Згідно з Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

З матеріалів справи вбачається наступне.

На підприємстві відповідача протягом 2004-2013 років працював на посаді різноробочого ОСОБА_1А./а.с.118/, який є інвалідом з дитинства, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК /а.с.205/

Крім того, відповідачем укладено договір з Димитровським міським центром зайнятості від 07.06.2013 №051313060700001, про надання послуг з підвищення кваліфікації шляхом стажування на робочому місці ОСОБА_3 за професією «бухгшалтер», строком навчання з 11.06.2013 по 12.08.2013р/а.с.208/. Після проходження навчання 14.08.2013 року ОСОБА_4 прийнято на посаду бухгалтера/а.с.212/.

З наведеного вбачається, що відповідач вживав необхідні та можливі заходи для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно положень ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адмінінстративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень

Статтею 86 Кодексу адмінінстративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу правопорушення з метою застосування юридичною відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, а застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено здійснення відповідачем всіх залежних від нього заходів, направлених на недопущення господарського правопорушення, відповідно підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій до нього відсутні.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України 20.06.2011 року за результатами адміністративної справи № 21-60а11 з одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача не є його провиною, оскільки воно виконало усі передбачені законодавством заходи. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

За огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012-2013 роках в сумі 38 113,81 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування пені суд зазначає наступне: ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки суд вважає, що позивачем не доведено правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, відповідно, вимога про стягнення пені є такою, що не відповідає нормам ст. 20 Закону № 875-ХІІ, а тому не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене та керуючись Законом України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , Законом України В«Про охорону праціВ» , Законом Украіни В«Про зайнятість населенняВ» , Господарським кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року В«Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України В«Про основи соціальної захищеності інвалідів в УкраїніВ» , Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року, ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Прокурора м. Димитрова в інтересах держави в особі Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Малого приватного підприємства «Комерсант» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 39642,68грн. - відмовити.

Постанову прийнято в порядку письмового провадження 11 серпня 2015 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 серпня 2015 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Троянова О.В.