Постанова

від 03.09.2009 по справі 4/76-09-3065

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/76-09-3065

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03" вересня 2009 р. Справа № 4/76-09-3065

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.   

(на підставі розпорядження голови суду від 20.08.2009р. №134 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Павленко Н.А.  

за участю представників сторін:

від позивача: Пожар В.Г., довіреність від 15.05.2009р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод”

на рішення господарського суду Одеської області від 08 липня 2009 року  

у справі №4/76-09-3065

за позовом Селянського (фермерського) господарства „ДАКІЯ”

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод”

про стягнення 27995,88 грн., -   

В С Т А Н О В И В:

Селянське (фермерське) господарство „ДАКІЯ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” 27995,88 грн., з яких: 23480,83 грн. основного боргу, 1905,32 грн. пені, 1657 грн. індексу інфляції та 952,65 грн. відсотків за користування чужими коштами.

В процесі розгляду справи 23.06.2009р. за вх.№15542 позивач надав до суду першої інстанції уточнення позовних вимог (а.с. 45), в яких просив суд у зв'язку з частковим погашенням боргу стягнути з відповідача 21480,83 грн. основного боргу,  1905,32 грн. пені, 1657,08 грн. індексу інфляції та 360,27 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08 липня 2009 року у справі №4/76-09-3065 (суддя Літвінов С.В.) позов СФГ „ДАКІЯ” задоволено. З ЗАТ „Кілійський виноробний завод” на користь позивача стягнуто 21480,83 грн. основного боргу,  1905,32 грн. пені, 1657,08 грн. індексу інфляції, 360,27 грн. - 3% річних, 254,03 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

          Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що на виконання своїх зобов'язань за договором поставки від 17.09.2008р. №16-08/КВ позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 26885 грн. Натомість відповідач оплату вказаних послуг здійснив частково у розмірі 3404,17 грн., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 23480,83 грн. Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача ще 2000 грн., в результаті чого позивачем було уточнено суму основного боргу, несплатою якого відповідач порушує свої договірні зобов'язання. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що на підставі ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, п.5.6 укладеного між сторонами договору вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені також є обґрунтованими.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити СФГ „ДАКІЯ”  у задоволенні позовних вимог. При цьому відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що позивачем не було дотримано процедуру досудового врегулювання спорів. Окрім того, на думку скаржника позивачем були помилково розраховані суми інфляційних витрат та пені.

Апеляційну скаргу ЗАТ „Кілійський виноробний завод” на підставі розпорядження голови суду від 03.08.2009р. №108 „Про призначення справ” прийнято до провадження апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Савицького Я.Ф., про що 04.08.2009р. винесено відповідну ухвалу. Розпорядженням голови суду від 20.08.2009р. №134 „Про заміну судді” справу №4/76-09-3065 передано на розгляд колегії суддів: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою ЗАТ „Кілійський виноробний завод”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Відповідач (ЗАТ „Кілійський виноробний завод”) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.08.2009р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ЗАТ „Кілійський виноробний завод” за відсутністю представника відповідача в судовому засіданні.

          Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 17.09.2008р. між Селянським (фермерським) господарством „ДАКІЯ” (Постачальник, позивач) та Закритим акціонерним товариством „Кілійський виноробний завод” (Покупець, відповідач) було укладено договір поставки №16-08/КВ, предметом якого є зобов'язання Постачальника передати у власність Покупця товар - виноград врожаю 2008 року, а також зобов'язання Покупця прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку та на умовах договору.

За умовами договору ціна договірна встановлюється сторонами на кожну партію товару окремо та вказується в додатках до даного договору. Розрахунок здійснюється в національній валюті України –гривнях, після підписання акту звірки взаємних розрахунків (після закінчення поставок товару). Покупець має право провести остаточний розрахунок з Постачальником в строк до 25 грудня 2008 року (п.п. 3.1, 3.3, 3.4 договору).

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару здійснюється транспортом Покупця або Постачальника, за згодою сторін, на протязі 4 годин з моменту збору товару.

Згідно з п.4.5 договору приймання-передача товару здійснюється на приймальному пункті Покупця за кількістю та якістю згідно товарної документації уповноваженими представниками сторін. Належне оформлення приймання-передачі є оформлення приймальної накладної, товарно-транспортної накладної.

За п.5.6 договору за прострочення розрахунку Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

01 жовтня 2008 року ЗАТ „Кілійський виноробний завод” (відповідач) видав довіреність серії ЯПГ №018221 (а.с. 10) строком дії до 19.10.2008р. на ім'я Хадісова Дауда Хабибовича на отримання від СФГ „ДАКІЯ” винограду.

На підставі даної довіреності 02 жовтня 2008 року згідно накладної №26 (а.с. 11) СФГ „ДАКІЯ” видав ЗАТ „Кілійський виноробний завод” товар (виноград „Каберне”) на загальну суму 26885 грн., водночас надавши відповідачу на вказану суму рахунок від 02.10.2008р. №19 (а.с. 11).

Окрім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків з 01.08.2008р. по 30.11.2008р. (а.с. 12), підписаний представниками обох сторін, підписи яких скріплено печатками, яким також підтверджується заборгованість відповідача перед СФГ „ДАКІЯ” у розмірі 26885 грн.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач оплату вказаних послуг здійснив частково у розмірі 3404,17 грн., внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 23480,83 грн. Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача ще 2000 грн. При цьому сторонами складено новий акт звірки взаєморозрахунків з 01.05.2009р. по 09.06.2009р. (а.с. 42), підписаний представниками обох сторін, підписи яких скріплено печатками, яким підтверджується заборгованість відповідача перед СФГ „ДАКІЯ” у розмірі 21480,83 грн., в результаті чого позивачем в суді першої інстанції було уточнено суму основного боргу, несплатою якого відповідач порушує свої договірні зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч. 2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як вже було зазначено вище, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а тому позовні вимоги СФГ „ДАКІЯ” щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 21480,83 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Вимога позивача щодо стягнення пені за неналежне виконання договірного зобов'язання –оплати наданого товару також є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню на підставі п.5.6 договору, вимог ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідно до розрахунку пені, наданого представником позивача до суду першої інстанції 25.05.2008р. в доповненнях до позовної заяви (а.с. 5), сума пені, що підлягала стягненню з відповідача становила 1905,32 грн. При цьому позивач розрахував її за період з 25.12.2008р. по 15.05.2009р.

Між тим, апеляційний господарський суд вважає, що зазначений розрахунок є необґрунтованим, оскільки позивачем неправильно застосовано ставку НБУ, яка діяла в період, за який нарахована пеня.

Облікова ставка НБУ з 01.01.2008р. становила 10% річних, а з 30.04.2008р. –12% річних.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 26.12.2008р. по 31.03.2009р. у розмірі 1545,31 грн. (24480,83 грн. х 2 х 12%/365 х 96 днів) та пеня за період з 01.04.2009р. по 15.05.2009р. у розмірі 694,77 грн. (23480,83 грн. х 2 х 12%/365 х 45), тобто: загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2240,08 грн.

Разом з тим, згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це  необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є  клопотання заінтересованої сторони.

За змістом зазначеної статті апеляційний господарський суд вважає, що оскільки відповідне клопотання заінтересованої сторони в матеріалах справи відсутнє, господарський суд не має право виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки СФГ „ДАКІЯ” були заявлені вимоги про стягнення 1905,32 грн. пені, враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України задоволенню підлягають вимоги СФГ „ДАКІЯ” щодо стягнення з відповідача пені за період з 26.12.2008р. по 15.05.2009р. у розмірі 1905,32 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги СФГ „ДАКІЯ” про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст.625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок 3% річних, наданий позивачем до уточнень позовних вимог (а.с. 46), оскільки вказаний розрахунок зроблений відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Таким чином, згідно з вказаним розрахунком з відповідача підлягають стягненню 360,27 грн. трьох відсотків річних.

Водночас, апеляційний господарський суд не приймає до уваги розрахунок суми інфляції, наданий позивачем в додатках до позовної заяви (а.с. 4), виходячи з наступного.

Необхідно зазначити, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, у зв'язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числа поточного місяця індексується за період цього місяця, а сума, внесена за період з 16 по 31 числа поточного місяця –індексується з наступного місяця.

Така ж правова позиція викладена і у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97/р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Між тим, позивачем здійснено розрахунок індексу інфляції за період з 26.12.2008р. по 15.05.2009р. без врахування вищевикладених рекомендацій, що призвело до арифметичних помилок у розрахунку.

Індекс інфляції з січня по березень 2009 року за даними Державного комітету статистики України становить 105,90%.

Таким чином сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 25926,60 грн. (24480,83 грн. х 105,90%), отже індекс інфляції становить 1445,77 грн. (25926,60 грн. –сума боргу 24480,83 грн.).

Індекс інфляції з квітня по травень 2009 року за даними Державного комітету статистики України становить 101,40%.

Таким чином сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 23810,62 грн. (23480,83 грн. х 101,40%), отже індекс інфляції становить 329,79 грн. (23810,62 грн. –сума боргу 23480,83 грн.).

Тобто, загальна сума індексу інфляції становить 1775,56 грн.

Разом з тим, згідно з п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це  необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є  клопотання заінтересованої сторони.

За змістом зазначеної статті апеляційний господарський суд вважає, що оскільки відповідне клопотання заінтересованої сторони в матеріалах справи відсутнє, господарський суд не має право виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, оскільки СФГ „ДАКІЯ” були заявлені вимоги про стягнення 1657,08 грн. індексу інфляції, враховуючи вимоги п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України задоволенню підлягають вимоги СФГ „ДАКІЯ” щодо стягнення з відповідача 1657,08 грн. індексу інфляції.

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом було прийнято по суті правильне рішення щодо необхідності задоволення позовних вимог СФГ „ДАКІЯ” у повному обсязі.

За таких обставин апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод”, а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 08 липня 2009 року у справі №4/76-09-3065 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов