Постанова

від 21.08.2015 по справі 826/7882/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2015 року № 826/7882/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 жовтня 2014 року №0010802208 та №0010812208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Киві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0010802208 та №0010812208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Киві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 22.10.2014 №505/1-22-08/38603412 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесені податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0010802208 та №0010812208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 43 841,00 грн., а також - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 43 841,00 грн., тоді як товарність господарських операцій підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на відсутність документів, які свідчать про реальність господарських операцій, суду надав письмові заперечення.

На підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25.06.2015 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» з питань законності формування податкового кредиту та валових витрат при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Груп» (код ЄДРПОУ 37717651), товариством з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» (код ЄДРПОУ 38801492), товариством з обмеженою відповідальністю «Мелес» (код ЄДРПОУ 37962032) за весь період взаємовідносин, результати якої викладені в акті від 22.10.2014 №505/1-22-08/38603412.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 47 210,00 грн., в тому числі:

за серпень 2013 року на суму 13 199,00 грн.;

за листопад 2013 року на суму 23 719,00 грн.;

за травень 2014 року на суму 10 292,000 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 35 073,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0010812208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 47 210,00 грн. за основним платежем, 11 803,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, на загальну суму 59 013,00 грн.

Також, на підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0010802208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 35 073,00 грн. за основним платежем, 8 768,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, на загальну суму 43 841,00 грн.

Позивачем були оскаржені зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 14.01.2015 за №298/10/26-15-1- 05-15 податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Голосіївському району Головного управління ДФС у м. Києві від 31.10.2014 №0010802208 та №0010812208 залишено без змін, а скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» - без задоволення.

Також, рішенням державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 23.03.2015 за №6001/6/99-99-10-01-04-25 вказані податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (дата по тексту - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Абзацом 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, встановлено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» (код ЄДРПОУ 38603412) зареєстровано Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією Києві 22.02.2013, взято на податковий облік в державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 25.02.2013 за №26501335603.

У періоді, який перевірявся позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 01.02.2014 (свідоцтво №200156620).

Основними видами діяльності позивача є - неспеціалізована оптова торгівля, надання інших допоміжних комерційних послуг, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Так, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Груп» (код ЄДРПОУ 37717651), товариством з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» (код ЄДРПОУ 38801492), товариством з обмеженою відповідальністю «Мелес» (код ЄДРПОУ 37962032) за весь період взаємовідносин.

Щодо вказаних господарських взаємовідносин позивача, суд зазначає наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Груп» (Продавець) укладено договір поставки №30 від 01.08.2013.

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» (Продавець) укладено договір поставки №44 від 02.09.2013.

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мелес» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №64 від 01.05.2014.

Згідно умов вказаного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мелес» (Виконавець) укладено договір на виконання ремонтних робіт №66 від 01.05.2014.

Згідно умов вказаного договору, Замовник доручає, Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по обслуговуванню обладнання для ремонту легкових автомобілів.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мелес» (Виконавець) укладено договір на виконання ремонтних робіт №65 від 01.05.2014.

Згідно умов вказаного договору, Замовник доручає, Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по обслуговуванню обладнання для ремонту легкових автомобілів.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду податкові накладні, видаткові накладні, протоколи погодження договірної ціни, акти приймання-передачі виконаних робіт, договори поставки тощо.

Оцінюючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Висновки відповідача зроблені на підставі акту державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 18.12.2013 №673/3-22-08-37717651 «Про результати документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженню відповідальністю «Аквіта Трейд Союз» за період з 01.08.2013 по 31.08.2013.

При проведенні перевірок також використано акт державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.10.2013 №632/26-54-22-02-10 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аквіта Трейд Союз» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 19.07.2013 по 30.09.2013.

Згідно висновку ГВПМ ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.09.2013 №3992/07-05 про результати відпрацювання ризикового платника податків, місцезнаходження платника податків не встановлено кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Аквіта Трейд Союз» не надано.

Також відповідач наголошує, що при поведені перевірки ним було використано акт державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05.06.2014 №435/25-57-22-01-10/38801492 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» щодо підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Ірида Фінанс» за січень 2014 року, товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДЕ.ЕР» за серпень 2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел Онлайн» за вересень 2013 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Блоумус» за листопад 2013 року.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру податкових накладних встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» не зареєструвало податкові накладні за періоди - серпень, вересень, листопад 2013 року, січень 2014 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» не надано документів щодо наявності складських приміщень, транспортних засобів, основних засобів, які необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства.

Органами досудового слідства було допитано свідка ОСОБА_1, який значився директором товариства з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» за період з 14.10.2013 по 30.04.2014, проте ніякого відношення до ведення фінансово-бухгалтерської діяльності даного товариства він не мав, фінансову, бухгалтерську або іншу документацію товариства ніколи не формував та не підписував.

Згідно БД «Податковий блок» встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Мелес» не було подано податку декларацію за травень 2014 року у зв'язку з чим винили розбіжності з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями за відповідний період, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване, причина анулювання - до ЄДП внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодою з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 №2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Суд враховує той факт, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності його контрагентів позивача, їх посадових осіб, а також контрагентів контрагента позивача (їх посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку».

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» та товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Груп» укладено договір поставки №30 від 01.08.2013, а також між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» та товариством з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» укладено договори поставки №44 від 02.09.2013.

Відповідно до пункту 2.2 договорів якість товару засвідчується Постачальником шляхом надання відповідної технічної документації.

Також, згідно з пунктом 2.4 договорів товар поставляється на склад Покупця протягом 10 календарних днів від для одержання відповідного запиту.

Крім того, відповідно до пункту 3.2 договорів, товар вважається поставленим з моменту підписання Покупцем відповідної товарної накладної.

Проте, судом було встановлено, що позивачем не надано суду доказів на виконання вказаних пунктів договорів, а саме: не надано інформації щодо запиту на поставку товарів, товарно-транспортних накладних, технічної документації на товар, а також інформації щодо фахівців, які відпускали товари та отримували їх на складі, оскільки жодні первинні документи не містять ПІБ та посади осіб, які проводили роботи.

Наявні у матеріалах справи видаткові накладні, виписані контрагентом позивача, не містять інформації про посади та прізвища осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, а відтак в силу правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та понесення валових витрат товариством.

Щодо договорів на виконання ремонтних робіт, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мелес», то на підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеними договорами позивачем надано до суду податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт до договорів.

Проте, суду не надано доказів наявності на балансі підприємства обладнання щодо якого виконувалися роботи, зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт.

Також, судом встановлено, що контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Базіс Груп» зареєстровано Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.01.2011 за №10681020000038107, відповідно до ІС «Податковий Блок», вказане товариство має стан платника - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Деста Союз» зареєстрований 25.07.2013 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією за №265713119440, з 24.07.2013 знаходиться на податковому обліку, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.08.2013 №200136278, вказане товариство має стан платника - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Також судом встановлено, що, контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Мелес» знаходиться на обліку в державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління у м. Києві, стан платника - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Вимога статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність здійснених реальних операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Базіс-Груп», товариством з обмеженою відповідальністю «Деста Союз», товариством з обмеженою відповідальністю «Мелес».

Разом з тим, вирішуючи справу суд приходить до висновку, що з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатами їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди.

Водночас, позивачем не підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Позивачем не доведено, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком контролюючого органу про те, що в порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено суми податку на додану вартість у розмірі 47 210,00 грн. за серпень 2013 року, листопад 2013 року та травень 2014 року, а також у порушення підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на суму 35 073,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 №0010802208 та №0010812208 прийняті відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» є такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат підлягає здійсненню у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Санпромтехбудспілка» на користь Державного бюджету України решту судового збору у розмірі 1 856,79 грн.

3. Стягнення судового збору доручити державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук