Постанова

від 04.08.2015 по справі 22а-2068/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 67288/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява-Міськбуд» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява-Міськбуд» до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Свалява-Міськбуд» звернулось до суду з позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, яким просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.05.2010 року № 132-2300/33000657-2249, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40227,00 грн., в тому числі 26818,00 грн. за основним платежем і 13409,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 133-2300/33000657-2250, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32181,00 грн., в тому числі 21454,00 грн. за основним платежем і 10727,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Свалява-Міськбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТзОВ «Фіброліт» за період з 01.08.2008 року до 31.10.2008 року, за результатами якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена на законних підставах і в порядку та спосіб, що передбачені законодавством. Виявлені під час проведення перевірки факти порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» підтверджені належним чином, а позивач не надав належних доказів на їх спростування. Зокрема, суд зазначає, що державну реєстрацію ТзОВ «Фіброліт» було скасовано 24.06.2008 року, а 06.06.2008 року було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Фіброліт», в зв'язку з чим, на думку суду, даний контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність і не мав права виписувати податкові накладні.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що взаємовідносини з ТзОВ «Фіброліт» за період з 01.08.2008 року до 31.10.2008 року вже були предметом перевірки, про що було складено акт від 26.05.2009 року, в якому порушень з боку позивача, що стосується його правовідносин з цим контрагентом не вказано. На думку позивача, повторне проведення податковим органом документальної невиїзної позапланової перевірки з питань достовірності відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТзОВ «Фіброліт» за вказаний період суперечить вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності». Також позивач зазначає, що господарські операції з придбання у ТзОВ «Фіброліт» будівельних матеріалів мали реальний характер і підтверджуються належними первинними документами. При цьому, при здійсненні цих операцій йому не було відомо, що ТзОВ «Фіброліт» припинило свою діяльність і анульовано його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановив суд, 28-29.04.2010 року працівники Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області провели невиїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ «Свалява-Міськбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТзОВ «Фіброліт» (код 34354274) за період з 01.08.2008 року до 31.10.2008 року, за результатами якої складено акт від 06.05.2010 року № 26-2300/33000657.

В акті перевірки зазначено про встановлення фактів порушення позивачем в частині, що стосується предмету спору в даній справі, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено суму податку на прибуток на 26818,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року на 16567,00 грн. і за IV квартал 2008 року на 10251,00 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 21454,00 грн., в тому числі за серпень 2008 року на 7078,00 грн., за вересень 2008 року на 6176,00 грн. і за жовтень 2008 року на 8200,00 грн.

На підставі акту перевірки Свалявська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області прийняла податкові повідомлення-рішення від 20.05.2010 року № 132-2300/33000657-2249, яким ТзОВ «Свалява-Міськбуд» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 40227,00 грн., в тому числі 26818,00 грн. за основним платежем і 13409,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 133-2300/33000657-2250, яким ТзОВ «Свалява-Міськбуд» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32181,00 грн., в тому числі 21454,00 грн. за основним платежем і 10727,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції) податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством валових витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування податкового зобов'язання чи сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також дані обставини не тягнуть за собою нікчемність всіх правочинів, які вчинялися підприємством з моменту державної реєстрації та самі по собі не можуть свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Водночас колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції та використання покупцем придбаних товарів (послуг) у його господарській діяльності.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В ході проведення перевірки ТзОВ «Свалява-Міськбуд» Свалявська міжрайонна державна податкова інспекція Закарпатської області направила запит на проведення зустрічної перевірки по ТзОВ «Фіброліт» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, на який отримала відповідь від 15.05.2010 року про те, що здійснити перевірку ТзОВ «Фіброліт» немає можливості у зв'язку з тим, що згідно з базою даних АРМ «Облік» стан платника - 11 (припинено, але не знято з обліку), дата скасування державної реєстрації 24.06.2008 року.

Також в даному листі Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва повідомила, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТзОВ «Фіброліт» було анульоване 06.06.2008 року.

Крім того, як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 24.06.2008 року було припинено державну реєстрацію ТзОВ «Фіброліт» (34354274) у зв'язку з визнанням банкрутом.

Пунктом 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, зокрема, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

А відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, при проведенні перевірки ТзОВ «Свалява-Міськбуд» податковий орган встановив, що позивач відніс до складу валових витрат суми, сплачені ТзОВ «Фіброліт», та до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТзОВ «Фіброліт» у періоді, коли свідоцтво платника податку на додану вартість даного контрагента було анульоване, а також державна реєстрація підприємства була припинена.

Також колегія суддів враховує, що надані позивачем документи щодо господарських взаємовідносин із ТзОВ «Фіброліт», а саме накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів та виписані зазначеним контрагентом податкові накладні, на думку колегії суддів, не є належними і достатніми доказами реального здійснення ТзОВ «Свалява-Міськбуд» і ТзОВ «Фіброліт» господарських операцій з придбання будівельних матеріалів, оскільки, як зазначено вище, всі вказані документи були складені у періоді, коли була припинена державна реєстрація ТзОВ «Фіброліт» і анульовано свідоцтво про реєстрацію цього підприємства платником податку на додану вартість.

Крім того, позивач не надав суду жодних доказів доставки (транспортування) будівельних матеріалів, а саме чиїми силами, в який спосіб тощо.

Доводи позивача про те, що йому не було відомо про зазначені обставини, колегія судів не бере до уваги, оскільки інформація про реєстрацію юридичної особи та про платників податку на додану вартість висвітлюється на загальнодоступних інформаційних ресурсах, зокрема, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і на офіційному інтернет-сайті Державної податкової адміністрації України.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що, як зазначено вище, оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «Свалява-Міськбуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТзОВ «Фіброліт» за період з 01.08.2008 року до 31.10.2008 року.

Однак, як встановив суд, в період з 30.04.2009 року до 21.05.2009 року працівники Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області провели планову виїзну перевірку ТзОВ «Свалява-Міськбуд» за період діяльності підприємства з 01.10.2007 року до 31.12.2008 року, тобто і за період з 01.08.2008 року до 31.10.2008 року та в тому числі по взаємовідносинах з ТзОВ «Фіброліт» у вказаний період, що підтверджується актом від 26.05.2009 року № 34-2300/33000657.

Тобто, відповідач повторно провів перевірку позивача за період і по господарських операціях, які вже перевірялись.

При цьому, в наказі начальника Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області від 28.04.2010 року № 97 «Про проведення невиїзної перевірки ТзОВ «Свалява-Міськбуд» з питань правових відносин з ТзОВ «Фіброліт» підставою призначення перевірки вказано п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин та у відповідній редакції), яким було передбачено загальне право органів державної податкової служби здійснювати перевірки у порядку, встановленому законами України.

Водночас даним Законом визначено лише одну обставину, яка дає органу державної податкової служби проводити повторну перевірку суб'єкта господарювання за певний період, а саме п. 8 ч. 6 ст. 11-1 цього Закону було передбачено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Також п. 4 Указу Президента України від 23.07.1998 року № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її голови.

Однак, як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, податковий орган не надав суду доказів наявності рішення про проведення повторної перевірки ТзОВ «Свалява-Міськбуд» по взаємовідносинах з ТзОВ «Фіброліт» за період з 01.08.2008 року до 31.10.2008 року, оформленого наказом за підписом голови Державної податкової адміністрації України, а також наявності службового розслідування або порушення кримінальної справи стосовно посадових чи службових осіб Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, які проводили зазначену вище планову виїзну перевірка ТзОВ «Свалява-Міськбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.10.2007 року до 31.12.2008 року.

Крім того, у вказаному випадку орган державної податкової служби має право провести позапланову виїзну, а не невиїзну перевірку платника податків.

Висновок суду першої інстанції про те, що правовою підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Свалява-Міськбуд» стало надходження до відповідача листа-відповіді Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва від 30.01.2010 року № 1710/7/23-11106, в якому було повідомлено, що здійснити перевірку ТзОВ «Фіброліт» (34354274) немає можливості у зв'язку з тим, що згідно бази даних АРМ «Облік» стан платника (11) - припинено, але не знято з обліку, на думку колегії суддів є безпідставним, оскільки такий висновок суперечить наведеним вище нормам чинного на час призначення перевірки законодавства.

Також колегія суддів зазначає, що повідомлення посадових осіб ТзОВ «Свалява-Міськбуд» про проведення невиїзної перевірки не може бути свідченням законності проведення даної перевірки.

Таким чином, позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «Свалява-Міськбуд», за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була призначена і проведена Свалявською міжрайонною державною податковою інспекцією Закарпатської області без передбачених чинним на той час законодавством підстав, тобто з грубим порушенням вимог законодавства, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що така перевірка є незаконною і не може створювати жодних правових наслідків, в тому числі визначення за її результатами податкових зобов'язань платнику податків, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області від 20.05.2010 року № 132-2300/33000657-2249 і № 133-2300/33000657-2250 є протиправними і підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява-Міськбуд» задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а-2068/10/0770 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області від 20 травня 2010 року № 132-2300/33000657-2249 і № 133-2300/33000657-2250.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

ОСОБА_1

Постанова складена в повному обсязі 10.08.2015 року