Постанова

від 10.09.2009 по справі 7/711-37/41

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/711-37/41

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.09.2009                                                                                           № 7/711-37/41

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Островича  С.Е.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Гелхвіідзе Д.Р. – дов. №2 від 19.01.2009р.

 від відповідача -Манукян Р.Я. – дов. б/н від 17.12.2008р.                    

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АІЗ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2009

 у справі № 7/711-37/41 (суддя  

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "АІЗ"

 про                                                   визнання незаконними постанови та зобов"язання повернути кошти

ВСТАНОВИВ:

 У серпні 2006 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „АІЗ” про стягнення заборгованості в сумі 271 392,51 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1 925,39 грн. і 3% річних в сумі 4 018,26 грн. у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором № 09-39/1 (2006) - Пр від 31.12.2005 року з оплати податку на додану вартість від вартості обсягу поставленого природного газу протягом січня-липня 2006 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 173 936,92 грн. інфляційні суми 1 925,39 грн. і 3% річних у сумі 4 018,26 грн. та припинено провадження у справі в частині стягнення 97455,59 грн. за відсутності предмету спору.

На примусове виконання вищевказаної постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року Господарським судом міста Києва 23.06.2008 року був виданий відповідний наказ.

Товариство з обмеженою відповідальністю „АІЗ” звернулось до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції, відповідно до якої скаржник просить: визнати незаконними постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2008 року про примусове виконання наказу № 7/711 винесену Заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Єрьоменко М.М. та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 2-560 від 03.09.2008 року винесену начальником Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Троянівським С.С.; зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції повернути незаконно стягнуті грошові кошти в розмірі 18313,19 грн., що було стягнуто за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору № 2-560 від 03.09.2008 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2009 року у справі № 7/711-37/41 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „АІЗ” в задоволенні скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „АІЗ” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.04.2009 року по справі № 7/711-37/41.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2009р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „АІЗ” була прийнята до провадження та призначено розгляд справи №7/711-37/41 у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2009р. здійснювалась заміна в колегії суддів.

В судовому засіданні представник боржника підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник стягувача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду -  без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Представники ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія вважає можливим здійснити перегляд рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника та стягувача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухала підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Господарського процесуального кодексу України та Законом України „Про виконавче провадження”, що визначено у статті 115 Господарського процесуального кодексу України.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентуються Законом України „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999р. N 606-ХІV. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Частиною 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

18.07.2008 року керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України „Про виконавче провадження” заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 7/711 від 23.06.2008 року.

Підставою для прийняття даної постанови є заява начальника Слов'янського УГГ від 15.07.2009 року, який діяв на підставі довіреності № 62 від 10.07.2008 року за підписом голови правління ВАТ „Донецькоблгаз” та наказ Господарського суду міста Києва № 7/711 від 23.06.2008 року.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану.

Враховуючи те, що боржник має майно у місті Слов'янськ, що визнається та не оспорюється боржником, а також підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, стягувач реалізував своє право вибору місця виконання рішення суду між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню судового рішення на території, на яку поширюються їх функції, а тому посилання скаржника на те, що Відділ державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції перевищив повноваження в частині визначення території для вчинення дій по виконавчому провадженню та прийняття рішень, не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Оскільки в розумінні статті 20 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження щодо виконання наказу господарського суду міста Києва № 7/711 від 23.06.2008 року підвідомче Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження” копії               постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.                                                                                        

Зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України „Про виконавче провадження” із супровідним листом № 560-2 від 18.07.2008 року простою кореспонденцією, при цьому постанова була направлена на фактичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „АІЗ”, яка зазначена заявником в заяві про відкриття виконавчого провадження, а саме 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 32. Відповідно до листа (зокрема згідно бланку) генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю „АІЗ” № 23-02 від 09.09.2008 року до начальнику Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції вбачається, що місцем виробництва, тобто фактична адреса відповідача є 84122, м. Слов'янськ, вул. Добровольського, 32. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження до канцелярії Словянського міськрайонного управління юстиції не поверталась через відсутність адресата, або з яких інших підстав, що підтверджується довідкою від 03.10.2008 року начальника Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління (стор. 39 матеріалів виконавчого провадження).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає вірним відхилення місцевим господарським судом доводи скаржника як на підставу для скасування постанови про відкриття про виконавче провадження на те, що державна виконавча служба допустила порушення вимог Закону України „Про виконавче провадження” у вигляді несвоєчасного надіслання на адресу боржника копії постанови про відкриття виконавчого провадження, що позбавило боржника можливості скористатися правом на добровільне виконання рішення суду.

Частиною 2 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Стаття 30 Закону України „Про виконавче провадження” встановлює, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк, відповідно до статті 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження” за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Боржник до державної виконавчої служби з такими заявами не звертався, документи щодо несвоєчасного отримання постанови не надавав.

Частиною 7 ст. 111 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Судом встановлено, що боржник не використав наданого йому законом права на відкладення виконавчих дій у зв'язку із несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу суд відзначає, що у відповідності до частини 1 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний прийняти для виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Враховуючи, що виконавчий документ наказ Господарського суду міста Києва від 23.06.2008 № 7/711 відповідав вимогам передбаченим Законом України „Про виконавче провадження”, строк пред'явлення виконавчого документ не закінчився, а також виконавчий документ пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення, державний виконавець зобов'язаний був відкрити і виконавче провадження, тобто в даному випадку оскаржувані дії державної виконавчої служби та постанова про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2008 року є такими, які відповідають вимогам ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”.

З урахуванням вищевикладеного підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2008 року про примусове виконання наказу № 7/711 прийняту Заступником начальника Відділу державної   виконавчої   служби   Слов'янського   міськрайонного   управління юстиції Єрьоменко М.М. не вбачається.

При цьому посилання скаржника на граматичні помилки допущені в постанові   про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2009 року, як на підставу для визнання неправомірною даної постанови, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 3 п. 1.8 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5 керівник органу державної виконавчої служби з власної ініціативи або за заявою сторін виконавчого провадження може виправити допущені в процесуальних документах, винесених державним виконавцем, який йому безпосередньо підпорядкований, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься постанова.

Постановою начальника Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції від 02.10.2008 року були внесені виправлення в постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2009 року (стор. 38 матеріалів виконавчого провадження). З урахуванням вищевикладеного  суд  відзначає,  що  постанова про  відкриття  виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав та допущених граматичних помилок.

Суд також не вбачає підстав для визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 2-560 від 03.09.2008 року винесену начальником Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції Троянівським С.С. з огляду на наступне.

У разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження (ч.4 ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження”).                                               І тільки, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, відповідно до частини 5 статті 30 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець розпочинає його примусове виконання.

Передусім, надаючи боржнику можливість добровільно виконати, зокрема, й судове рішення, ні Закон України „Про виконавче провадження”, ні Інструкція про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, не передбачають конкретних способів такого виконання.

Враховуючи, що, згідно статті 1 Закону України „Про виконавче провадження”, регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється „на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами,   виданими   відповідно   до   цього   Закону,   та   інших   законів   ...”, добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.                                                                                                                    

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження” у разі            невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з п. 13 ст. 18-1 наведеного Закону постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Відповідно до ч. З ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження” постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.

Відповідно до п. 4.16.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. N 74/5, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документу державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення у добровільному порядку не виконано.

Судами встановлено, що боржник не виконав у добровільному порядку рішення суду у строк, встановлений постановою ДВС від 18 липня 2008 року, доказів звернення до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління з заявою про поновлення підприємству строків для добровільного виконання рішення та, відповідно, перерахування стягувачу грошових коштів у встановлені державним виконавцем строки скаржником не надано суду, матеріали виконавчого провадження також не містять відповідну заяву боржника до Відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління, а тому враховуючи те, що рішення суду було  виконано примусово,  державною виконавчою службою під час виконавчого провадження здійснено виконавчі дії щодо примусового стягнення заборгованості, при цьому боржник добровільно не перерахував кошти на виконання рішення Господарського суду міста Києва навіть після закінчення строку, встановлений постановою ДВС від 18 липня 2008 року, суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору з боржника.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого   провадження”, яким   встановлено,   що   витрати   виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України „Про виконавче провадження” стягуються за постановою    державного виконавця з боржника, якщо останній по-перше, не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк, а по-друге, рішення було виконано примусово.                                                                                                              

При цьому, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість            повернення стягнутого в примусовому порядку з боржника виконавчого збору, навіть при умові подальшого скасування рішення суду,  на підставі якого видавався   наказ,   по  якому   проводилося   стягнення,   а  також   враховуючи постанова про стягнення виконавчого збору від 03.09.2008 року прийнята правомірна, тобто виконавчий збір в розмірі 18313,19 грн. відповідно до приписів Закону України „Про виконавче провадження” є витратами виконавчого провадження, суд не вбачає підстав для зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління повертати скаржнику кошти в розмірі 18313,19 грн.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку,  що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, а тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Автоальянс-ХІІ сторіччя” не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року у справі № 7/711-37/41 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АІЗ” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 року у справі № 7/711-37/41 – без змін.

Матеріали справи №7/711-37/41 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 18.09.09 (відправлено)