Ухвала

від 19.08.2015 по справі 812/9001/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" серпня 2015 р. м. Київ К/800/17175/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліресурс»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року

у справі № 812/9001/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Поліресурс» (далі - позивач, ТОВ «Поліресурс»)

до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач, Ленінська ОДПІ у м. Луганську)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу про призначення позапланової виїзної перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Поліресурс» звернулось у жовтні 2013 року до суду з позовом до Ленінської ОДПІ у м. Луганську про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу про призначення позапланової виїзної перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2013 року № 0000212270 та № 0000202270.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0000202270 в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 23 701,25 гривня. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.09.2013 року Ленінською ОДПІ у м. Луганську був виданий наказ від № 393 «Про призначення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Поліресурс» (код за ЕДРПОУ 21799332), з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість за період 01.07.2010 року по 31.12.2010 року та з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ» (код ЕДРПОУ 36827759)».

За результатами проведеної перевірки податковим органом був складений акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Поліресурс» № 242/12-36-22-03/09/21799332від 02.10.2013 року, відповідно до якого позивачем порушено: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року занижено податок на прибуток на суму 51 594,00 гривні; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в порушення якого позивачем завищено суму податкового кредиту на суму 41 275,00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 41 275,00 гривень.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, 08.10.2013 року позивачем були подані заперечення на акт перевірки, на що 15.10.2013 року Ленінською ОДПІ у м. Луганську була надана відповідь № 8235/12-36-22-03/17 про те, що висновки, зазначені в акті перевірки від 02.10.2013 року, є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0000212270 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 51 594,00 гривні та штрафним санкціям у розмірі 12 898,50 гривень та № 0000202270 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 41 275,00 гривень та нарахування штрафних санкцій в розмірі 10 318,75 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог, з чим частково погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по проведенню позапланової виїзної перевірки ТОВ «Поліресурс» та визнання протиправним та скасування наказу про призначення позапланової виїзної перевірки від 18.09.2013 року № 393, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині правомірно зазначили наступне.

Контролюючі органи згідно з п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України) мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 74.1 ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 ст. 74 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ленінською ОДПІ у м. Луганську були отримані від ДПІ у Жовтневому районі у м. Луганську акти від 28.02.2012 року № 124/23/36827759 про неможливість проведення документальної виїзної перевірки ПП «Іллекс Луганськ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Компанія Інтерпром № 1» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року та від 17.10.2012 року № 629/22/36827759 про відсутність здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Іллекс Луганськ» за період з 24.11.2009 року по 17.10.2012 року.

Суди зазначають, що вищезазначена інформація є податковою інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та надає контролюючому органу право звернутися до платника податків із письмовим запитом про подання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

17.07.2012 року Ленінською ОДПІ у м. Луганську позивачу був направлений запит № 7108/227 про надання пояснень та документів.

На виконання запиту позивачем були надані пояснення та засвідчені копії первинних документів, що підтверджується листом від 23.05.2013 року № 23/05.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскільки без повного дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості визначити наявність порушень у господарській діяльності підприємства або їх відсутності, начальником Ленінської ОДПІ у м. Луганську на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України було видано наказ № 393 від 18.09.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Поліресурс», з питань дотримання вимог законодавства з податку на додану вартість за період 01.07.2010 року по 31.12.2010 року та з податку на прибуток підприємства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року по взаємовідносинам з ПП «Іллекс Луганськ».

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що у Ленінської ОДПІ у м. Луганську були правові підстави для видання наказу № 393 від 18.09.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Поліресурс» та проведення перевірки.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0000202270, то колегія суддів касаційної інстанції частково погоджується з судами попередніх інстанцій, які визнали протиправним та скасували податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0000202270 в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 23 701,25 гривня, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість до акту перевірки від 02.10.2013 року вбачається, що податкова декларація за липень 2010 року подана підприємством 20.08.2010 року, за серпень 2010 року подана 17.09.2010 року. Тобто, судами встановлено, що граничний строк визначення суми податкових зобов'язань за цими податковими деклараціями становив 20.08.2013 року та 17.09.2013 року відповідно.

Проте судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка проводилась у період з 19.09.2013 року по 25.09.2013 року, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені 18.10.2013 року, у зв'язку з чим суди дійшли вірного висновку, що строк для нарахування грошових зобов'язань по зазначеним податковим деклараціям сплив.

Крім цього, судами встановлено та вбачається з акту перевірки, що сума заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року складає 13 504,00 гривні, що підтверджується податковою декларацією, а у розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість до акту перевірки помилково зазначено 16 504,00 гривні, що визнав представник відповідача в судовому засіданні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 18.10.2013 року № 0000202270 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за липень та серпень 2010 року по податку на додану вартість у розмірі 23 701,25 гривня підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2013 року № 0000212270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 64 492,50 гривні та № 0000202270 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за листопад та грудень 2010 року по податку на додану вартість у розмірі 27 892,50 гривні.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок про вищезазначені порушення позивачем податкового законодавства зроблений внаслідок того, що в ході перевірки позивача посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту безпідставно віднесено суми, сплачені по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Іллекс Луганськ», оскільки, на думку перевіряючих, перевіркою встановлено, що господарські операції між ПП «Іллекс Луганськ» та його контрагентами, у тому числі з ТОВ «Поліресурс», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, з урахуванням, зокрема, вироку Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 року по справі № 1-291/2011від 21.10.2011 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлений вироком суду факт здійснення ПП «Іллекс Луганськ» у період з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року фіктивної підприємницької діяльності свідчить, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновником підприємства. Внаслідок цього первинні документи по господарських операціях, що були предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій, від імені ПП «Іллекс Луганськ» оформлялись та підписувалися особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності суб'єкта господарювання, а тому не можуть вважатися вчиненими від імені ПП «Іллекс Луганськ» та належно оформленими.

Суд касаційної інстанції висновки судів попередніх інстанцій щодо підставності донарахування позивачу податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій вважає передчасними, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ПП «Іллекс Луганськ» ґрунтувалися на договорі № 26/07 від 26.07.2010 року, відповідно до умов якого продавець ПП «Іллекс Луганськ» продає, а покупець ТОВ «Поліресурс» приймає товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Керівником ПП «Іллекс Луганськ» у договорі зазначено ОСОБА_6 На підтвердження виконання умов договору позивачем надані податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, які підписані керівником контрагента позивача ОСОБА_6

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 року по кримінальній справі № 1-291/2011 встановлено, що приблизно у 2010 році підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у ОСОБА_6 організоване та зареєстроване ним ПП «Іллекс Луганськ». ОСОБА_6 за грошову винагороду передав членам злочинної групи статутні документи, печатку підприємства, документи про відкриті банківські рахунки, логін та пароль для управління вказаними рахунками та договір. Також встановлено, що з початку січня 2010 року по 25 лютого 2011 року вся офіційні діяльність ПП «Іллекс Луганськ» зводилась членами організованої групи до фіктивного підприємництва, заповненню бухгалтерських та податкових документів про проведення безтоварних прибуткових та видаткових операцій з метою транзиту та переведення в готівку грошових коштів, які надходять на розрахункові рахунки підприємства від підприємств - контрагентів.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів також зазначає, що обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, а також обставини, встановлені цим вироком суду щодо особи, справа у відношенні якої виділена в окреме провадження у зв'язку з її розшуком, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичних осіб, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. Фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у відповідності до положень ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію, використання у господарській діяльності тощо.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій необхідно врахувати вищевикладене та дослідити обставини реальності здійснення спірних господарських операцій, на підставі яких позивачем, як платником податків, були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також лише належні та допустимі докази.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2013 року № 0000212270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 64 492,50 гривні та № 0000202270 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за листопад та грудень 2010 року по податку на додану вартість у розмірі 27 892,50 гривні підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо з'ясування всіх обставин у справі та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліресурс» - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі № 812/9001/13-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2013 року № 0000212270 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 64 492,50 гривні та № 0000202270 в частині нарахування суми грошового зобов'язання за листопад та грудень 2010 року по податку на додану вартість у розмірі 27 892,50 гривні - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.03.2014 року у справі № 812/9001/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько