Рішення

від 27.04.2015 по справі 760/18590/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, треті особи:Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Київського кого голови, КМДА, в якому просив: визнати протиправними та скасувати розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. від 30.11.2012 №217 та 17.01.2013 № 10, поновити його на посаді директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, стягнути з КМДА середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначав, що з грудня 2008 року він працював на посаді директора Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва. 28.11.2012 р., відповідно до наказу № 492 «Про відрядження», який винесено на підставі факсограми КО «Київзеленбуд» від 26.11.2012 р., він відбув у відрядження до с. Читшки Пістомитівського району Львівської області та до м. Берегове Закарпатської області, терміном з 29.11.2012 року по 02.12.2012 року. В період перебування у відрядженні, його безпідставно і незаконно було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України «за згодою сторін» відповідно до розпорядження № 217 від 30.11.2012 року заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. Звільнення вважає незаконним, оскільки воно проведено з грубим порушення вимог законодавства, зокрема ч. 3 ст. 40, та ч. 3 ст. 121 Кзпп України, відповідно до якої робоче місце за працівником зберігається протягом усього часу перебування у відпустці.

Унікальний номер справи: 760/18590/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2524/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Лазаренко В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В. Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київського міського голови, Київської міської державної адміністрації, треті особи: Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, ОСОБА_3, про визнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що відмовляючи в задоволенні позову, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема не взято до уваги, що позивач не мав наміру припиняти трудові відносини з відповідачами, про що свідчить Наказ №237 «Про відпустку» від 29.11.2012 року, відповідно до якого позивачу була надано щорічну відпустку в період з 03.12.2012 р. по 15.12.2012 року. Вказаний наказ було винесено на підставі заяви про відпустку, яку погоджено з першим заступником голови КМДА ОСОБА_7 та генеральним директором «Київзеленбуд» ОСОБА_8 , на його підставі позивачу була оплачена відпустка.

Зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини щодо заяви Позивача про розірвання трудового договору за згодою сторін, оскільки в день «підписання заяви», Позивач виконував службові обов'язки та перебував у службовому відрядженні. У зв'язку з цим суд повинен був дослідити обставини щодо дати та способу (особисто, поштою, факсом і т.д.) «подання» Позивачем цієї заяви.

Посилається, що оскільки розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. № 217 від 30.11.2012 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва, був виданий на підставі заяви, неналежним чином оформленої, то воно є протиправним, та підлягає скасуванню. Вказані обставини підтверджують відсутність домовленості між позивачем та відповідачами щодо розірвання трудового договору та строків такого розірвання, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що суд також не дослідив обставин перебування позивача на лікарняному.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2008 року розпорядженням Київського міського голови № 556 ОСОБА_1 було призначено директором Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва на контрактній основі.

03.03.2009 року між ОСОБА_1, як директором Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва та виконавчим органом міської ради (Київська міська державна адміністрація) було укладено контракт.

Відповідно до п. 5 розпорядження Київського міського голови від 30.11.2005 року «Про порядок призначення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» прийняття на роботу керівників підприємства, установи чи організації, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, здійснюється Київським міським головою за поданням начальника відповідного Головного управління і погодження з заступником голови Київської державної адміністрації згідно з розподілом обов'язків.

Згідно з п.п. 4.2.2. п.4.2. Контракту від 03.03.2009 р. цей Контракт може бути припиненоза згодою сторін.

30.11.2012 р.позивачем ОСОБА_1 була подана заява про звільнення з займаної посади за ст.36 п.1 КЗпП України, за згодою сторін. Копія заяви міститься в матеріалах справи.

Згідно до п.4. ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міського голови відноситься призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», - у разі звільнення з посади міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень повноваження міського голови здійснює секретар міської ради.

В Загальних положеннях (Стаття 1) Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва зазначено, що КП УЗН Подільського району засноване на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядковується Київській міській державній адміністрації.

Пунктом 7.2 визначено, що директор підприємства призначається на посаду та звільняється зпосади власником або уповноваженим ним органом на контрактних умовах.

Згідно розпорядження Київського міського голови від 30.11.2005 року № 348 «Про порядок призначення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва» - контракт з керівником підприємства, установ організації, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва, може бути розірваний на підставах, встановлених законодавством, а також передбачених у контракті.

Враховуючи зазначені вимоги, на підставі заяви позивача від 30.11.2012 р. про звільнення за згодою сторін, заступником міського голови-секретарем Київради було видано розпорядження від 30.11.2012 р. № 217, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 30.11.2012 р. за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо припинення трудового договору, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Так, позивач ОСОБА_1 зазначив, що вказану заяву написав, однак не надавав її до Київради, а залишив на столі і як вона потрапила до Київради йому не відомо.

Представники відповідача Київради підтвердили надходження заяви позивача та наявність погоджень та резолюцій відносно вказаного документа, передбачених розпорядженням Київського міського голови від 30.11.2005 року № 348 «Про порядок призначення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва».

Разом з тим, з наявної в матеріалах справи службової записки «Про результати перевірки відомостей можливих порушень трудового законодавства під час звільнення директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва ОСОБА_1.» від 18.02.2013 р. вбачається, що 29.11.2012 р. ОСОБА_1 власноручно написав та подав до Київської міської державної адміністрації заяву про звільнення з 30.11.2012 р. на підставі п. 1 ст. 36 КзПП України (за згодою сторін). Вказану службову записку підписано начальником юридичного управління КО «Зеленбуд» ОСОБА_12, начальником відділу договірної та кошторисної роботи КО «Зеленбуд» ОСОБА_13, головою ради первинної профспілкової організації ОСОБА_14 (а.с. 53-55).

Як встановлено вищезазначеною службовою перевіркою, у відрядження відповідно до наказу № 492 «Про відрядження», який винесено на підставі факсограми КО «Київзеленбуд» від 26.11.2012 року, до с. Читшки Пістомитівського району Львівської області та до м. Берегове Карпатської області, терміном з 29.11.2012 року по 02.12.2012 року, ОСОБА_1 відбув згідно запланованого на 19.00 год. 29.11.2012 р. виїзду транспортом АТП КМДА, що фактично було здійснено.

Крім того, встановлено вищезазначеною службовою перевіркою, 29.11.2012 р. ОСОБА_1 було здійснено крім особистого написання та подачі заяви про звільнення з 30.11.2012 р. ще й підписання наказу №237 «Про відпустку» з 03.12.2012 р. по 15.12.2012 року.

Також встановлено під час апеляційного розгляду, що відповідачем - комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва виплачено позивачу ОСОБА_1 добові з 29.11.2012 р. по 02.12.2012 р., що підтверджується довідкою, наданою 15.04.2015 р. відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції.

Крім вказаної довідки, відповідачем також надано Наказ №17 від 12.03.2015 р. про проведення службової перевірки та Акт службової перевірки від 13.03.2015 р. Згідно Акту службової перевірки від 13.03.2015 р. вбачається, що КП УЗН Подільського району м. Києва визнає, що при здійсненні повного розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні були допущені помилки, зокрема за результатами перевірки встановлено факт нарахування 03.12.2012 р. провідним бухгалтером ОСОБА_15 добових відрядження з 29.11.2012 р. по 03.12.2012 р. в сумі 120,00 грн., за дні коли ОСОБА_1 був звільнений згідно розпорядження заступника Київського міського голови від 30.11.2012 року № 217.

Таким чином, судом апеляційної інстанції достеменно встановлено факт власноручного написання позивачем заяви про звільнення за згодою сторін, факт наявності резолюцій та погоджень за заявою, однак разом з тим - факт звільнення позивача під час його перебування у відрядженні та факт розрахунку підприємством за дні відрядження, тобто до останнього дня фактичного перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з КП УЗН Подільського району.

Згідно ч. 3 ст. 121 КЗпП України за відрядженими працівниками зберігаються протягом всього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток.

З огляду на фактичні обставини справи, розпорядження заступника Київського міського голови від 30.11.2012 року № 217 «Про звільнення ОСОБА_1.», яке прийняте на підставі заяви останнього, не відповідає закону, оскільки колегія суддів вважає, що хоча вказане розпорядження й прийняте в межах повноважень, однак, під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням трудового законодавства, а саме - позивач був звільнений у період перебування у відрядженні, докази відрядження та виплати добових за нього знайшли підтвердження матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. від 30.11.2012 №217, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги.

При цьому колегія суддів критично розглядає доводи відповідачів Київського міського голови та Київської міської адміністрації, що позивач самовільно та на свій ризик відбув у відрядження, та при цьому порушив п. 1.4, 2.4.21 Контракту, КЗпП (без зазначення конкретної норми) з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту Контракту від 03.03.2009 р., директор у своїй діяльності підзвітний та підконтрольний Органу управління майном у межах, встановлених чинним законодавством, статутом підприємства та цим Контрактом. Крім того, за цим Контрактом директор зобов'язується здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і зберігання закріпленого за підприємством комунального майна, а Орган управління майном зобов'язується створювати належні умови для роботи директора.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що Наказ № 492 «Про відрядження» від 28.11.2012 р., на підставі факсограми КО «Київзеленбуд» від 26.11.2012 року, ОСОБА_1 винесено в межах його повноважень, до написання заяви про звільнення з 30.11.2012 р., а стороною відповідачів не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування доводів щодо необхідності директора узгоджувати накази про відрядження з Органом управління майном, тому для врахування вказаного заперечення підстав у суду немає.

Матеріалами справи знаходить підтвердження, що звільнення позивача проведено на підставі власноручно написаної заяви, відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України, яка визначає підстави звільнення не з ініціативи власника, а за згодою сторін, тому відсутні підстави враховувати доводи апеляційної скарги, що його було безпідставно звільнено за ініціативою власника, та що це призвело до вимушеного прогулу, за час якого позивач просить стягнути середній заробіток.

При цьому достеменно встановлено факт повного розрахунку підприємством при звільненні ОСОБА_1, а саме виплату окладу, компенсацію відпустки за період 16.12.2010-12.12.2011, добових за дні відрядження, тобто було нараховано та виплачено суми до останнього дня фактичного перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з КП УЗН Подільського району.

Відповідно до п. 8.Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Таким чином, припинення трудових відносин можливе у будь-який час, коли між власником або уповноваженим органом та працівником досягнуто згоду про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору за згодою сторін може надходити як з боку працівника так і з боку власника або уповноваженого ним органу. Якщо інша сторона погоджується з висловленою опозицією, то вважається, що сторони досягли згоди про припинення трудового договору і працівник звільняється з роботи.

З урахуванням того, що сторони досягли згоди про припинення трудового договору з 30.11.2012 р., відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, бо факту вимушеного прогулу та незаконності звільнення при наявності заяви про звільнення за згодою сторін позивачем не доведено. Крім того, оскільки на вимогу суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не надано розрахунків спірних сум, тому судом не вбачається можливим перевірити правильність розрахунків при звільненні позивача та при виплаті йому добових, в цій частині позовних вимог позов не доведений, підстави для задоволення стягнення з КМДА середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відносно перебування позивача на лікарняному в період з 17.12.2012 р. по 29.12.2012 р. на звільнення позивача з 30.11.2012 р. за згодою сторін не впливають.

Разом з тим, відносно інших доводів апеляційної скарги щодо необхідності задоволення позовних вимог про скасування розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. від 17.01.2013 № 10, поновлення позивача на посаді директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва колегія суддів зазначає, що вони також задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Зокрема, посилання апеляційної скарги відносно визнання протиправним та скасування розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. від 17.01.2013 № 10 про призначення ОСОБА_16 на посаду директора комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Подільського району м. Києва з 22 січня 2013 року, позивачем в цій частині вимог не обґрунтовані та не доведені, оскільки ОСОБА_1 написано заяву про звільнення його з вказаної посади з 30.11.2012 р. Крім того, ОСОБА_1 не є стороною правовідносин між Київською міською радою та ОСОБА_3, позивачем не доведено, яким чином вказаним розпорядженням порушені його права.

Відносно частини позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони задоволенню не підлягають, оскільки судами достеменно встановлено факт написання заяви позивачем про звільнення за згодою сторін з 30.11.2012 р., та крім того, як вбачається з матеріалів справи, термін дії контракту ОСОБА_1 закінчився 15.12.2013 р.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, тому рішення суду першої інстанції в цих частинах підлягає залишенню без змін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування розпорядження від 30.11.2012 №217та ухвалення в цій частині нового рішення, яким вказану позовну вимогу слід задовольнити, а в решті рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу і скасовує рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. від 30.11.2012 №217 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника міського голови - секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. від 30.11.2012 №217.

В решті рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року - залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: