Рішення

від 20.08.2015 по справі 905/1209/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.2015р.           Справа № 905/1209/15                               

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий

до відповідача: Приватного підприємства «Гелікон», с.Богоявленка, Мар`їнський район, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 3311228,39грн.

за участю представників сторін:

від позивача – не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий до Приватного підприємства «Гелікон», с.Богоявленка, Мар`їнський район, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 3311228,39грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди вагонів №СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03.09.2012р., відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк та належним чином їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 3202857,72, що стало підставою для нарахування пені в сумі 108370,67грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua в розділі "Новини та події" від 06 серпня 2015 року та 17 серпня 2015 року.

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'являвся, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між Державним підприємством «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий (Орендодавець) та Приватним підприємством «Гелікон», с.Богоявленка, Мар`їнський район, Донецька область (Орендар) 03 вересня 2012 року укладений договір №СВРЗ-06-03-12-34/Ю оренди залізничних вагонів.

За умовами укладеного договору (п.1.1.) Орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування вагони-напіввагони, що знаходяться на балансі Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором.

Кількість орендованих вагонів становила 254 одиниці (п.1.4 Договору).

Відповідно до умов п.3.1 договору, Орендна плата визнається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Розрахунок орендної плати з врахуванням поданої цінової пропозиції на конкурс наведено у Додатку 1.

Згідно п.3.2 на момент укладання цього Договору орендна плата одного вагона за одну добу за перший місяць оренди складала 166,67 грн. без урахуванням ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством. ПДВ складає 20% - 33,33 грн. за один вагон за одну добу. Усього 200,00 грн. у тому числі ПДВ 20%. Нарахування орендної плати в період дії Договору здійснюється згідно з умовами пунктів 2.3, 2.7, 3.3, 3.7 цього договору. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітній місяць.

В разі несвоєчасної (або не в повному обсязі) перерахування орендної плати сплачує Орендодавцеві орендну плату, враховуючи умови пункту 3.3 відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона нараховується від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Цей договір діє відповідно до умов п. 10.1. договору.

Позивачем належним чином виконані взяті на себе зобов'язання, що підтверджуються актами виконаних робіт № 801 від 31.10.2012р., №899 від 30.11.2012р., № 982 від 21.12.2012р., №28 від 31.01.2013р., №128 від 28.02.2013р., №238 від 31.03.2013р., №239/1 від31.03.2013р., №298 від 24.04.2013р., №313 від 30.04.2013р., № 408 від 31.05.2013р., №499 від 30.06.2013р., № 717 від 11.08.2013р.

З метою погашення боргу та досудового урегулювання спірних питань позивачем на адресу відповідача направлено претензію №ЮВ-17-ПР від 25.05.2013р., яка отримана відповідачем 11.06.2013р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка станом на 04.02.2014р. складала: за оренду вагонів – 3202857,72грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 108370,67грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

За своєю правовою природою Договір оренди вагонів № СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03 вересня 2012р. є договором оренди. Правовідносини між сторонами спірного договору регулюються приписами Глави 58 «Найм (оренда)» ЦК України.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення плати за користування залізничними вагонами- напіввагони з підстав передбачених сторонами в умовах Договору оренди вагонів № СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03 вересня 2012р. та приписах ЦК України та ГК України.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Вимогами ст.5 Закону України «Про залізничний транспорт" визначено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю. Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею. Передача в оренду, обмін та надання безкоштовно в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування за погодженням з Укрзалізницею.

Відтак, на спірні правовідношення також поширюються дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.9 Договору оренди вагонів № СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03 вересня 2012р., у відповідності до якого відповідач за оренду вносить плату

У формі передоплати за перший місяць перераховується Орендарем Орендодавцеві не пізніше п'яти банківських днів до дня передачі вагонів в оренду; 100% попередня оплата за оренду вагонів за кожний наступний місяць оренди сплачується до 10 числа цього місяця. Виходячи з фактичної кількості орендованих вагонів на 1-е число поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню плати за користування орендованим майном, господарський суд дійшов висновку про стягнення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди вагонів № СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03 вересня 2012р. належним чином не виконав, плату за використання залізничних вагонів-напіввагонів не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 3202857, 72грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 3202857, 72грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 108370,67грн. на підставі умов п. 9.3. Договору оренди вагонів №СВРЗ-06-03-12-34/Ю від 03 вересня 2012р. суд зазначає наступне:

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошевих зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно вимог передбачених ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошевих зобов'язань» розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таке право узгоджується із свободою договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами п.5.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із зазначеною статтею ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій; - можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань передбачено абзацом другим частини другої статті 231 ГК України; - для учасників господарських відносин законодавством не встановлено обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи укладення договору, встановленим статтею 627 ЦК України, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 108370,67грн. суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не здійснив дій щоб спростувати вимоги, які викладено у позовній заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, п.5.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», ст.5 Закону України «Про залізничний транспорт", ст.ст. 2, 3, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошевих зобов'язань», ст.ст.1, 6, 9, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 17, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий до Приватного підприємства «Гелікон», с.Богоявленка, Мар`їнський район, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 3311228,39грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Гелікон», с.Богоявленка, Марїнський район, Донецька область (85643, Донецька область, Мар`їнський район, с. Богоявленка, вул. Щорса, 56, код ЄДРПОУ 32267955) на користь Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод», м.Стрий (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Зубенка, 2, код ЄДРПОУ 20770332) заборгованість по орендній платі вагонів в сумі 3202857,72грн. та пеню в сумі 108370,67грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Гелікон», с.Богоявленка, Марїнський район, Донецька область (85643, Донецька область, Мар`їнський район, с. Богоявленка, вул. Щорса, 56, код ЄДРПОУ 32267955) на користь Приватного підприємства «Гелікон», с.Богоявленка, Марїнський район, Донецька область (85643, Донецька область, Мар`їнський район, с. Богоявленка, вул. Щорса, 56, код ЄДРПОУ 32267955) витрати по сплаті судового збору в сумі 66224,58грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.08.2015р.

          Суддя С.В. Тоцький