Постанова

від 22.09.2009 по справі 12/128-09-2708

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/128-09-2708

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р. Справа № 12/128-09-2708

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Петрова М.С.  

Суддів:                      Колоколова С.І.

                                   Разюк Г.П.

(Відповідно із розпорядженням голови суду № 128 від 17.08.09 р. для розгляду справи № 12/128-09-2708 колегію суддів у складі: Лавренюк О.Т, Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф. замінено на колегію суддів у складі: Петров М.С., Разюк Г.П., Колоколов С.І.)                               

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.  

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений

від відповідача: Пономаренко Ю.П., довіреність б/н від 22.06.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2009 року

по справі № 12/128-09-2708

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ласка”

про  внесення змін до договору оренди                                                                         

                                                      В С Т А Н О В И Л А:

23.06.09 р. Представництво звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Ласка” про внесення змін до договору оренди нежитлового підвального приміщення № 7/60 від 20.05.2004 р. (в новій редакції від 23.11.05 р.) розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 10/1 укладеного сторонами по справі, а саме: зміну додатку № 1 до договору “розрахунок орендної плати” та збільшення останньої з 01.01.07 р. до 3934,6 грн.  з урахуванням податку на додану вартість.

Свої позовні вимоги Представництво обґрунтовує тим, що відповідно до закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” договори оренди державного та комунального майна, укладені до 2007 року, у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду в частині розміру орендної плати у відповідності до Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої постановою  Кабінету Міністрів України від 05.10.1995 р. № 786 із змінами.

В підтвердження своїх вимог, позивач також посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України № 301-р від 23.05.2007 р. “Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна” та наказ Фонду державного майна України від 18.01.2007 р. № 43, яким затверджений порядок перегляду договорів нерухомого державного майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.09 р. (суддя Цісельський О.В.) у позові Представництву відмовлено з огляду на те, що відповідно до ст.19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” методика розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначається тільки органами місцевого самоврядування, в даному випадку рішенням сесії Одеської міської ради від 09.11.2005 р. № 4840-IV та розрахунком граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси. Посилання ж Представництва на зміни Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 04.10.95 р. №786, та Порядок перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 18.10.2007 р. №43, як на підставу для зміни спірного договору оренди, місцевим господарським судом не прийняті до уваги, оскільки ці акти регулюють орендні правовідносини що стосуються державного майна, а у даному випадку за спірним договором оренди об'єктом оренди є комунальне майно. Розпорядження ж Кабінету Міністрів України від 23.05.07 р. №301-р „Про індикативні  ставки орендної плати за використання комунального майна”, на яке Представництво також посилається, як на підставу зміни спірного договору оренди, господарським судом 1 інстанції також не прийнято до уваги, оскільки воно носить рекомендований характер для органів місцевого самоврядування, а Одеська міська рада не вносила змін до Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 09.11.05 р. № 4840-ІV.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Представництво звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення господарського суду 1 інстанції та задовольнити позов, оскільки воно прийняте із порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги Представництво посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідно із п.4 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” прийняті після укладання договору оренди законодавчі акти, які погіршують становище орендаря, не поширюються на взаємовідносини сторін за раніше укладеним договором, оскільки згідно із роз'ясненням Президії Вищого господарського суду України із змінами та доповненнями від 25.05.05 р. №02-5/237 винятком з цього правила є ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відповідно з якою збільшення цін і тарифів може бути підставою для зміни на вимогу однієї з сторін розміру орендної плати, хоча б це і погіршувало фінансове становище орендаря.

На думку скаржника місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення також неправильно застосував положення ст.ст.525,526 ЦК України, так як положення цих статей не допускають односторонню відмову від зобов'язання та зміну умов договору, якщо інше не встановлено договором або законом. У даному ж випадку ст.118 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” встановлено інше, а саме ця стаття передбачає, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 р., у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду в частині розміру орендної плати у відповідності до порядку, встановленого Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМ України від 04.10.95 р. №786 із змінами.

За вищенаведених обставин скаржник вважає, що ст.118 Закону України „Про держаний бюджет України на 2007 р.” підлягає обов'язковому виконанню, а Методика, затверджена рішенням Одеської міської ради №4840-ІV, діє за виключенням встановлених орендних ставок, а для комунального майна м. Одеси застосовуються орендні ставки, які встановлені Методикою, затвердженою постановою КМ України від 04.10.1995 р. № 786.

Скаржник в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляв, про причини неявки в судове засідання не повідомив, тобто без поважних причин не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю його представника.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні представник ТОВ „Ласка” просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення господарського суду 1 інстанції –без змін, вважаючи його обґрунтованим і відповідаючим вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

20.05.2004 р. між Представництвом та ТОВ „Ласка” укладено  договір оренди не житлового приміщення № 7/60.

23.11.2005 р. договір оренди № 7/60 було викладено у новій редакції та посвідчено нотаріально.

Згідно п.1.1 вказаного договору, Представництво передало, а ТОВ „Ласка” прийняло у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 169,4 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, 10/1.

Відповідно до п.1.3. договору останній діє з 23 листопада 2005 року до 23 листопада 2010 року.

Умовами даного договору визначено, що орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради № 3539-ІV від 28.01.2005 року „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”; за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, наведеному у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору місяць 2371 грн. 72 коп., без врахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України; орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності; за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня в ступу у законну силу.

18.06.07 р. року Представництво надіслало ТОВ „Ласка” пропозицію № 01-13/6445/1 про внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати на виконання ст.118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, у якій пропонувало підписати додаткове погодження до договору оренди № 7/60 від 20.05.2004 р., про внесення змін у частині перегляду орендної плати відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (далі - Методики), щодо встановлення з 01 січня 2007 року нового розміру орендної плати, яка становить 3934,6 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Враховуючи те, що ТОВ „Ласка” не відповіло на пропозицію у встановлений термін, позивач 23.01.09 р. повторно надіслав відповідачу листа № 0113/669 з пропозицією на протязі 5-ти днів підписати додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення № 7/60 від 20.05.04 р.

Листом № 0302/01 від 03.02.09 р. відповідач відмовився від підписання додаткового погодження.

Обґрунтовуючи пред'явлені вимоги Представництво посилається на ст. 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якої встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Надано право Кабінету Міністрів України затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до 1 січня 2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Об'єктом оренди за спірним договором є комунальне майно, що належить територіальній громаді м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада, що сторонами не заперечується.

Частиною 1 ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон про оренду) визначено, що цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Отже, Закон про оренду є спеціальним Законом у сфері використання державного та комунального майна на умовах оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону про оренду, державну політику у сфері оренди  здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.  

Частиною 2 ст. 19 Закону про оренду передбачено, що методика  розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до ст. 21 цього Закону, розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.

Приписи статей 13 та 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить рухоме і нерухоме майно, управління яким здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття відповідних рішень. Права місцевого самоврядування захищаються  в судовому порядку.

Вказані конституційні норми кореспондуються з приписами ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування”, згідно з якою органи місцевого  самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, є рухоме і нерухоме майно, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, від імені та в інтересах територіальних громад  права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 наведеного Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у том числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі № 6-рп/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39,  41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року N 489-V, питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).

Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу.

Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.

Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.           

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).

Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

          Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.               

          Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Наведений висновок Конституційного Суду України в повній мірі стосується також і ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” (хоча вона не була предметом конституційного подання), оскільки цією статтею змінено правове регулювання орендних відносин державного та комунального майна, визначених спеціальним законом – Законом про оренду, комунальне майно фактично ототожнено з державним майном, суттєво обмежені права територіальних громад щодо реалізації своїх прав на володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України та Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно з ч. 2 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні  підвідомчих їм спорів.

Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону про оренду, розроблена з метою створення єдиного організаційно –економічного механізму справляння плати за оренду державного майна і звісно не розповсюджується на комунальне майно.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 301-р рекомендовано органам місцевого самоврядування застосовувати у 2007 році орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786, під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, що передається в оренду в містах обласного значення, м.м. Києві та Севастополі. Як випливає з його змісту це розпорядження має рекомендаційний характер, отже, не є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 762 ЦК України визначено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Умовами п. 2.5 спірного договору сторони встановили, що розмір орендної плати може змінюватися у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня набрання ними законної сили.  

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Але, належних доказів, які б свідчили про те, що Одеською міською радою приймалося відповідне рішення про зміну розміру орендної плати за користування майном, що є власністю територіальної громади м. Одеси, Представництвом до суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

Частиною 4 ст. 10 Закону про оренду встановлено правило, згідно з яким умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, правові підстави для зміни договору оренди № 7/60 від 20.05.2004 р.( в новій редакції від 23.11.2005 р.) в частині розрахунку орендної плати з 01 січня 2007 року відсутні і місцевий господарський суд прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

Не приймається до уваги колегією суддів безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів на ч. 2 ст. 21 Закону про оренду, яка регулює можливість зміни орендної плати на вимогу однієї з сторін у випадках встановлених законодавчими актами України, і саме таким актом, за твердженням скаржника, є ст. 118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, оскільки у даному випадку  предмет спору пов'язаний із використанням комунального майна, а згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Представництва підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 15.07.09 р.- без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.    

 Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК  України, колегія суддів -

     П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 15.07.09 р.- без змін.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

      Головуючий суддя                                              М.С. Петров

       Суддя                                                                    Г.П.  Разюк   

                       Суддя                                                                   С.І. Колоколов