Постанова

від 15.09.2009 по справі 44/237-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/237-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 вересня 2009 р.                                                                                    № 44/237-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогосуддівУдовиченка О.С.Міщенка П.К. (доповідач), Грека Б.М.

розглянувши  касаційну скаргу і додані до неї документиДержавної податкової адміністрації у  місті Києві

на постанову

господарського суду міста Києвавід 04.06.2009 року

у справі господарського суду за заявоюдо№ 44/237-бміста КиєваТОВ "Вугіллясервісбуд"ТОВ "Компанія Альфа Інвест"

про визнання банкрутом

В судовому засіданні взяли участь представники:

- заявника: не з'явився;

- боржника: не з'явився;

- скаржник: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду  міста Києва від 04.06.2009р. року у справі №44/237-б  ТОВ "Компанія Альфа Інвест"  визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора та  зобов'язано останнього надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

Не погоджуючись з  постановою  господарського суду міста Києва від 04.06.09р., Державна податкова адміністрація у  місті Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, посилаючись на неповне  дослідження всіх обставин справи, що призвело до передчасного висновку про визнання боржника банкрутом.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження у справі №44/237-б та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі    ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контексті вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи,  в заяві про порушення справи про  банкрутство ініціюючий кредитор ТОВ "Вугіллясервісбуд" посилається на наявність перед ним у ТОВ "Компанія Альфа Інвест" заборгованості в розмірі 96000,00  грн., на визнану на цю суму боржником претензію та на відсутність боржника за місцем знаходження.

Відповідно до вимог ст.1   Закону України   “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”  місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону.

Згідно з ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом та докази, на підставі яких прийнято рішення.

Оскаржувана постанова місцевого суду не містить оцінки наявних доказів у справі, з її тексту не вбачається у який саме спосіб суд дійшов висновку щодо необхідності визнання банкрутом ТОВ "Компанія Альфа Інвест" як відсутнього боржника, якими доказами підтверджується неплатоспроможність боржника та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, як вбачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи заявника про порушення справи про банкрутство ТОВ "Компанія Альфа Інвест" та підстави, необхідні для порушення справи про банкрутство боржника за приписами ст. 52 Закону, а відтак належним чином не обґрунтував оскаржувану постанову.  Судом не було належним чином досліджено питання відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог  ч. 3 ст.6  Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні,  основні підстави для порушення справи про банкрутство,   справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України  "Про виконавче провадження".

Стаття  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші  випадки" та особливості  порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, а саме,   - у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми , а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють  банкрутство за спрощеною процедурою.

Виходячи з викладеного, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Статтею  7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  зазначено, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України " Про виконавче провадження", відповідно до вимог статті 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, у вказаному переліку відсутній такий документ, як визнана у встановленому порядку претензія.

Таким чином, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів неплатоспроможності та  безспірності грошових вимог до боржника, а також відсутності боржника за місцезнаходженням.   

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України  дійшла висновку, що господарський суд Миколаївської області    без належних правових підстав порушив провадження у справі  про банкрутство відсутнього боржника за процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону, в порушення вимог ст. 34 ГПК України,  без  належних доказів відсутності боржника за місцезнаходженням,  а також   наявності безспірних вимог, незаконно  визнав ТОВ "Компанія Альфа Інвест" банкрутом.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно ст. 210 ГК України правами кредиторів  щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто в даному випадку державна податкова інспекція у таких справах є кредитором, оскільки на пряму зачіпаються майнові права та інтереси держави, вимоги якої реалізуються через контролюючі та управлінські функції ДПІ України, які закріплені імперативною нормою (ст. 19 Конституції України), ст. ст. 2, 10 Закону країни "Про державну податкову службу в Україні"

В касаційній скарзі скаржника зазначено, що боржник  протягом своєї діяльності до ДПІ звітує вчасно, що свідчить про ведення господарської діяльності, крім того подає до ДПІ  податкові декларації  підприємства, зокрема, 22.06.2009 року підприємство  задекларувало як податкове зобов'язання на суму без ПДВ 138731483грн., що свідчить про ведення товариством фінансово-господарської діяльності зі значними оборотними коштами.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, згідно приписів ст.ст. 1115, 1117 ГПК України, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що оскільки справа про банкрутство ТОВ "Компанія Альфа Інвест" порушена за відсутності підстав передбачених ст. 52 Закону, - оскаржувана постанова господарського суду міста Києва підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, повно та всебічно дослідити обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.               

На підставі викладеного та  керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у місті  Києві    задовольнити.

Постанову господарського суду міста Києва від 04.06.2009р. скасувати.

Справу № 44/237-б передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий                                                                             Удовиченко О.С.

С у д д я                                                                                    Міщенко П.К.

С у д д я                                                                                               Грек Б.М.