Постанова

від 20.08.2015 по справі 826/5238/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И місто Київ 20 серпня 2015 року                                           №826/5238/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коровай Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія» додержавної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 №00048622205, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 №00048622205. Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дніпровському  районі головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на необґрунтованих висновках акту перевірки від 05.11.2014 №3011-26-53-22-05-21/37500953 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 №00048622205.  За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 05.11.2014 №3011-26-53-22-05-21/37500953 та відповідно, податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 №00048622205 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Справу №826/5238/15 розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами частини четвертої  статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, з державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області судом витребувано копії первинних документів із взаємовідносин  у липні 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд Технологія» із товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім» (код ЄДРПОУ 38970311), товариством з обмеженою відповідальністю «Полінтерком» (код ЄДРПОУ 39238480), товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Лідер» (код ЄДРПОУ 34068957), які перераховані в описі речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, як додатку до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.10.2014. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім», товариством з обмеженою відповідальністю «Полінтерком», приватним підприємством «Еко-лідер» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, їх реальності та повноти відображення в обліку. Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія» пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 191  702,00 грн. За наслідками перевірки контролюючим органом складено акт від 05.11.2014 №3011-26-53-22-5-21/37500953 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2014 №0004862205, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 287 553,00 гривень, у тому числі: 191  702,00 гривень – основний платіж, 95 851,00 гривень – штрафні (фінансові) санкції. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11. Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському    районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 05.11.2014 №3011-26-53-22-05-21/37500953 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія» та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім» за договорами від 01.07.2014 №0107-ДП, від 01.07.2014 №0107-ДБР, від 01.07.2014 №0107-ДБР/2; товариством з обмеженою відповідальністю «Полінтерком» за договором від 01.07.2014 №15/07-2014; приватним підприємством «Еко-лідер» за договорами від 08.07.2014 №0807-ДП, від 01.07.214 №0107-ДП. Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю  «Грандбуд технологія» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім» (підрядник) було укладено типові договори від 01.07.2014 №0107-ДП, від 01.07.2014 №0107-ДБР, від 01.07.2014 №0107-ДБР/2, відповідно до яких, підрядник зобов'язується у в порядку та на умовах, зазначених у договорах, виконувати будівельно-монтажні роботи на користь замовника в кількості та обсягах відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт, передати підрядникові затверджену документацію, прийняти закінчені роботи і в порядку, визначених документацією, та оплатити їх. За посиланням позивача, виконання умов вищезазначених договорів, рух активів в процесі здійснення господарських операцій підтверджується договорами від 01.07.2014 №0107-ДП, від 01.07.2014 №0107-ДБР, від 01.07.2014 №0107-ДБР/2; податковими накладними за відповідні періоди; видатковими накладними за відповідні періоди; актами надання послуг за відповідні періоди. Також, між товариством з обмеженою відповідальністю  «Грандбуд технологія» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Полінтерком» (постачальник) укладено договір від 01.07.2014 №15/07-14, відповідно до якого, постачальник зобов'язується постачати товари відповідно до виставлених видаткових накладних (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. За посиланням позивача, виконання умов вищезазначеного договору, рух активів в процесі здійснення господарської операції підтверджується договором від 01.07.2014 №15/07-14; видатковими накладними за відповідні періоди; податковими накладними за відповідні періоди. Також, між товариством з обмеженою відповідальністю  «Грандбуд технологія» (орендар) та приватним підприємством «Еко-лідер» (орендодавець) укладено типові договори від 08.07.2014 №0807-ДП, від 01.07.214 №0107-ДП, відповідно до яких орендодавець бере на себе зобов'язання надати в оренду Орендарю спецтехніку – автокран, а Орендар зобов'язується оплатити надані послуги оренди за ціною та у порядку, що передбачені цим договором. За посиланням позивача, виконання умов вищезазначених договорів, рух активів в процесі здійснення господарських операцій підтверджується договорами від 08.07.2014 №0807-ДП, від 01.07.214 №0107-ДП; видатковими накладними за відповідні періоди; податковими накладними за відповідні періоди. Позивач відповідних первинних документів суду не надав із посиланням на їх вилучення посадовими особами  Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області. Так, Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області вилучено у товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд Технологія» ряд первинних документів, що підтверджується протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 30.10.2014 та описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Богунського  районного суду міста Житомиру від 30.09.2014 у справі №295/15046 (1-кс/295/5870). На вимогу Окружного адміністративного суду міста Києва відповідні документи надані головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області, а тому під час судового розгляду справи судом досліджено оригінали цих документів. Аналізуючи доводи сторін та перевіряючи первинні документи позивача на предмет відображення в них руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, наявності ділової та економічної доцільності, суд наголошує на наступному. З наданих платіжних доручень про оплату послуг за договорами від 01.07.2014 №0107-ДП, від 01.07.2014 №0107-ДБР, від 01.07.2014 №0107-ДБР/2, від 01.07.2014 №15/07-2014, від 08.07.2014 №0807-ДП, від 01.07.214 №0107-ДП вбачається, що оплата була здійснена на рахунки №26002110200300, №26009104800300, №26000895000300, які відкриті в публічному акціонерному банку «КБ «Аксіома» в місті Дніпропетровськ. При цьому, суд звертає увагу, що контрагенти позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-лідер», товариство з обмеженою відповідальністю «Полінтерком», товариство з обмеженою відповідальністю «Вельф дім» зареєстровані згідно податкової інформації в місті Києві та в місті Харкові. Договори із названими контрагентами, акти надання послуг, видаткові накладні не містять умов здійснення позивачем розрахунків з названими контрагентами на ці банківські реквізити. При цьому, первинні документи позивача мають розбіжності в змісті, не містять відображення руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім», товариством з обмеженою відповідальністю «Полінтерком», приватним підприємством «Еко-лідер», наявності економічної та ділової доцільності, а тому відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Так, приватним підприємством «Еко-лідер» було виписано податкові накладні раніше чим укладений сам договір, а саме договір від 08.07.2014 №0807-ДП (платіжне доручення від 18.09.2014 №349), а податкова накладна від 02.07.2014 №137. За договорами, що укладені позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім» за договорами від 01.07.2014 №0107-ДП, від 01.07.2014 №0107-ДБР, від 01.07.2014 №0107-ДБР/2 предметом було виконання будівельно-монтажних робіт, проте в актах наданих послуг від 31.07.2014 №1064.16 зафіксовані будівельно-ремонтні роботи. При цьому, позивачем не надано суду обґрунтувань доцільності укладання з одним і тим самим контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім» три договори з однією і тією ж самою датою на один і той же предмет ( від 01.07.2014 №0107-ДП, від 01.07.2014 №0107-ДБР, від 01.07.2014 №0107-ДБР/2). Не надані позивачем і суду первинних документів, які мали супроводжувати відповідні правовідносини, та наявність яких визначена безпосередньо умовами названих договорів, що б дозволило ідентифікувати самі роботи, період їх виконання (замовлення на роботу, акт надання матеріалів, докази здійснення технічного нагляду, проектна документація тощо). Окрім цього, згідно договорів з приватним підприємством «Еко-лідер» за договорами від 08.07.2014 №0807-ДП, від 01.07.214 №0107-ДП позивач орендував автокран, проте з податкових накладних вбачається, що в оренду надавались каток, газель, бульдозер, самоскид, автогрейдер, та інші автомобілі за виключенням АВТОКРАНУ.    Так, позивачем не надано доказів отримання в оренду автокрану та доказів наявності зазначеної автомобільної техніки у вказаного контрагента. У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія» з його контрагентами вказано на податкову інформацію відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Вельф дім», товариства з обмеженою відповідальністю «Полінтерком», приватного підприємства «Еко-лідер», згідно якої останні не мали необхідних умов для впровадження відповідної господарської діяльності через відсутність кваліфікованого персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів. Суд погоджується із доводами контролюючого органу, що фактичне здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вельф дім», товариством з обмеженою відповідальністю «Полінтерком», приватним підприємством «Еко-лідер» відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку і складені формально з метою мінімалізації податкового навантаження і отримання необґрунтованої податкової вимоги. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань та про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 №0004862205, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному. Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 488,00 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4  384,00 грн. (4  872 грн. – 488,00 грн.). Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,   П О С Т А Н О В И В: В задоволені позову відмовити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд технологія»  (02660, місто Київ, вулиця Марини Раскової, будинок 4-а, код ЄДРПОУ 37500953) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4  384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири тисячі 00 копійок). Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                   Літвінова А.В.