Постанова

від 16.09.2009 по справі 15/70

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/70

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16.09.2009                                                                                           № 15/70

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Коротун  О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з'явився;

 від відповідача - не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка”

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.05.2009

 у справі № 15/70 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Зірка Плюс”

 до                                                   Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка”

 про                                                   стягнення 32397,26 грн.

                          Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Зірка Плюс” (далі – позивач) у березні 2009 року звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” (далі – відповідач) про стягнення 31955,26 грн., з яких 27001,00 грн. – основний борг, 574,57 грн. – пені, 4379,69 грн. - інфляційні. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати, а саме державне мито у розмірі 324,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.05.2009 у справі № 15/70 позов задоволено повністю: стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зірка Плюс” 27001,00 грн. основного боргу, 574,57 грн. пені, 4379.69 грн. витрат від інфляції, 319,55 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України з огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором на постачання поліграфічної продукції № 10 від 10.01.2008 щодо оплати у повному обсязі вартості поставленої продукції, а лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 34496,39 грн., в зв'язку з чим у відповідача існує непогашена заборгованість в сумі 27001,00 грн. Крім  того, за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню в сумі 574,57 грн. – та 4379,69 грн. – інфляційних втрат.

          Закрите акціонерне товариство „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка”, не погоджуючись із вказаним рішенням, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить переглянути рішення господарського суду Чернігівської області від 05.05.2009 у справі № 15/70 в частині нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по договору № 10 від 10.01.2008 та прийняти нове рішення, яким зменшити пеню.

Апеляційна скарга мотивована тим, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язань повинно було проводитись з 21.08.2008 по 21.02.2009 відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, проте в порушення вказаної норми закону суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню за період з 21.08.2008 по 02.03.2009. Крім того апелянт порушив клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 у справі № 15/70 Закритому акціонерному товариству „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі.

В судове засідання 16.09.2009 представники сторін не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення про вручення сторонам кореспонденції суду, а саме: позивачу - № 10314813 від 28.08.2009, відповідачу - № 10314848 від 28.08.2009.

Отже, сторони знали про дату розгляду апеляційної скарги у даній справі 16.09.2009, але не надали доказів неможливості направлення в судове засідання будь-яких своїх представників. Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також те, що від сторін заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу у справі № 15/70 за відсутності представників сторін, які не скористалися своїм правом, передбаченим статтею 22 ГПК України, на участь в судовому засіданні.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 10.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Зірка Плюс” (виконавець) та Закритим акціонерним товариством „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” (замовник) було укладено договір № 10 на постачання поліграфічної продукції (далі – договір), відповідно до підпункту 1.1. пункту 1 якого виконавець зобов'язується по завданню замовника виготовляти поліграфічну продукцію у вигляді окремих замовлень.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 договору на підставі отриманого замовлення виконавець виставляє рахунок, в якому відображається найменування, кількість та ціна продукції по кожному окремому замовленню. Рахунок є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 договору розрахунок за поліграфічну продукцію замовник здійснює протягом 15 днів після отримання продукції згідно накладної.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 договору за несвоєчасну оплату виготовленої продукції (15 днів після одержання продукції) замовник сплачує неустойку із розрахунку 3% річних від суми заборгованості за відвантажену продукцію за кожен день прострочення, починаючи з 16-го дня від моменту одержання продукції згідно накладної.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 61497,39 грн. згідно накладних № 787К від 05.08.2008, №845К від 03.10.2008, №846К від 06.10.2008, що підтверджується як видатковими накладними, так і рахунками та довіреностями відповідача на отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, за отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 34496,39 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Як вбачається з матеріалів справи, сума боргу в розмірі 27001,00 грн. відповідачем не оспорюється, та, крім іншого, підтверджується актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2009, 26.03.2009, 01.04.2009, які підписані представниками сторін та завірені печатками підприємств.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що доказів про виконання зобов'язання за договором щодо оплати вартості отриманого товару у заявленій до стягнення сумі відповідач не надав.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу статті525 ЦК України не допускається.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань    є    підставою    для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день розгляду справи відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості виготовленої поліграфічної продукції за договором № 10 від 10.01.2008 не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 27001,00 грн.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Чернігівської області, що вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог підпункту 3.1 пункту 3 договору судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач повинен був оплатити вартість виготовленої поліграфічної продукції протягом 15 днів після отримання продукції згідно накладної.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно пункту 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування штрафних санкцій (інфляційних втрат) починається: по накладній № 787к від 05.08.2008 - з серпня 2008 року по лютий 2009; по накладній № 845к від 03.10.2008 – з жовтня 2008 року по грудень 2008 року; по накладній № 846к від 06.10.2008 – з жовтня 2008 року по лютий 2009 року.

Крім того, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

Судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок всіх позовних вимог, у зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення по кожній накладній є обґрунтованим.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що передбачене законом право позивача вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів позивача, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат позивача та знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від відповідача за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати позивачеві згідно умов договору.

Таким чином, господарський суд Чернігівської області дійшов правомірного висновку, що загальна сума збитків від інфляції становить 4379,69 грн.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 договору за несвоєчасну оплату виготовленої продукції (15 днів після одержання продукції) замовник сплачує неустойку із розрахунку 3% річних від суми заборгованості за відвантажену продукцію за кожен день прострочення, починаючи з 16-го дня від моменту одержання продукції згідно накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору сторони узгодили розмір неустойки із розрахунку 3% річних від суми заборгованості, що не суперечить вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Так, частина 3 статті 549 ЦК України особливістю пені визначає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок пені, погодився з її розрахунком за накладною № 787к від 05.08.2008, наданим позивачем, згідно якого нарахування пені було здійснено за період 21.08.2008 по 02.03.2009, тоді як у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України вказане нарахування повинно було здійснюватися в межах шести місяців, тобто з 21.08.2008 по 21.02.2009. В зв'язку з чим Київський апеляційний господарський суд приймає, як обґрунтовані, доводи апелянта щодо того, що нарахування пені повинно було припинитися 21.02.2009.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення пені в розмірі 560,51 грн., а в частині стягнення 14,06 грн. пені – відмовити.

Щодо нарахування пені по накладним 845к від 03.10.2008 та № 846к від 06.10.2009, то суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що розрахунок позивача в цій частині є обґрунтованим. Тому в цій частині апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання підлягає лише частковому задоволенню в редакції наведеного розрахунку Київського апеляційного господарського суду щодо періоду стягнення, тому позовні вимоги задовольняються Київським апеляційним господарським судом частково. В решті задоволення на вищенаведену суму пені в позові відмовляється. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню на підставі пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України.

У зв'язку з частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за подання апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних та апеляційних вимог згідно статті 44, частини 2 статті 49 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, державне мито за подання апеляційної скарги, сплачене апелянтом при зверненні до суду апеляційної інстанції, фактично було сплачено виходячи з усієї ціни позову, а не з оскаржуваної суми пені, а тому надлишково сплачене державне мито за подання апеляційної скарги підлягає поверненню на підставі статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито”.

Згідно із підпунктом “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” за подання апеляційної скарги держмито сплачується в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання позовної заяви для розгляду спору в першій інстанції, а підпунктом “а” пункту 2 ст. 3 цього ж Декрету встановлено, що із заяв майнового характеру, що подають до господарських судів 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що зважаючи на те, що апелянт оскаржував рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення пені, мінімальний розмір державного мита за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 51,00 грн. Тому саме ця сума державного мита за розгляд апеляційної скарги покладається на сторін пропорційно задоволених апеляційних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Чернігівської області від 05.05.2009 у справі № 15/70 скасувати в частині стягнення пені та розподілу судових витрат.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” (код ЄДРПОУ 31597869, р/р 26003300000610 в ВАТ „Банк Демарк” м. Чернігів, МФО 353575, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Котляревського, 38), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Зірка Плюс” (код ЄДРПОУ 22828432, р/р 2600201761911 в Укрексімбанку м. Чернігів, МФО 353649, місцезнаходження: 14008, м. Чернігів, вул. Толстого, 28) пеню в розмірі 560,51 грн., а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 319,41 грн. та 117,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В частині стягнення 14,06 грн. пені – відмовити.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зірка Плюс” (код ЄДРПОУ 22828432, р/р 2600201761911 в Укрексімбанку м. Чернігів, МФО 353649, місцезнаходження: 14008, м. Чернігів, вул. Толстого, 28), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” (код ЄДРПОУ 31597869, р/р 26003300000610 в ВАТ „Банк Демарк” м. Чернігів, МФО 353575, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Котляревського, 38) 1,25 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Повернути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка” (код ЄДРПОУ 31597869, р/р 26003300000610 в ВАТ „Банк Демарк” м. Чернігів, МФО 353575, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Котляревського, 38) 108,77 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, сплаченого згідно платіжного доручення № 20 від 15.05.2009 (платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи).

Видачу наказів та довідки доручити господарському суду Чернігівської області.

          Матеріали справи № 15/70 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 21.09.09 (відправлено)