Рішення

від 12.08.2015 по справі 910/6447/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/6447/14

за позовом: Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп», м.Київ, ЄДРПОУ 25275755

до відповідача: Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», м.Київ, ЄДРПОУ 34966254

за участю третьої особи: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

про визнання права власності

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Агасьян Н.Ю. - по дов., Водоп’янов М.С. - кер., Шатохіна О.І. - по дов.

від відповідача: Стукалова Г.В. - по дов.

від третьої особи: Глобенко Л.В. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях 30.04.2014р., 12.08.2015р. оголошувались перерви.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Громадська організація «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», м.Київ про визнання права власності на нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20.

11.08.2015р. до господарського суду м.Києва надійшла заява №112 від 10.08.2015р. Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп», в якій позивач просив визнати право власності на нежилі приміщення №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20, та зобов'язати відповідача привести приміщення у належний стан. З приводу означеної заяви господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вказувалось вище, у позовній заяві заявником було заявлено вимоги лише про визнання права власності, вимоги про приведення приміщення у належний стан позивачем не заявлялись.

Тобто, з огляду на приписи чинного господарського процесуального законодавства, слід зазначити, що заявником фактично заявлено нову позовну вимогу про приведення приміщення у належний, що не відповідає наведеним вище приписам Господарського процесуального кодексу України та положенням Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

До того ж, суд зазначає, що позивачем також не представлено суду доказів направлення відповідачу копії заяви №112 від 10.08.2015р. та сплати судового збору за подання додаткової позовної вимоги.

З таких обставин, з огляду на наведене вище, господарським судом розглядаються позовні вимоги про визнання за Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» права власності на нежилі приміщення №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що Громадська організація «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» з 1988р. здійснює користування приміщеннями №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20, та за весь час користування здійснило ремонт та поліпшення вказаного об'єкту нерухомого майна, що, на думку, позивача свідчить про наявність в останнього права на приватизацію об'єкту та визнання за ним права власності на означені приміщення.

Відповідач у відзиві №124-юр від 28.04.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що спірний об'єкт нерухомого майна є власністю територіальної громади міста Києва, а користування ним позивач здійснював на підставі договору оренди.

Ухвалою від 13.07.2015р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Київську міську раду.

Третя особа у поясненнях №08/230-1880 від 12.08.2015р. наголосила на необґрунтованості позовних вимог Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» з огляду на те, що Київською міською радою не приймалось рішення про приватизацію приміщення №58 площею 72 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.08.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення всіх представників учасників судового процесу, дослідивши всі представлені документи, господарський суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 25.07.1988р. виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м.Києва було прийнято рішення №397 «Про передачу в орендне користування нежилих приміщень» про передачу Київській міській раді науково-технічних товариств для міжгалузевого науково-технічного центру «Темп» в орендне користування приміщення - цоколь чотириповерхневого житлового будинку площею 122 кв.м, розташований за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, 2/20.

Рішенням №208/1642 від 27.12.2001р. Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва. Згідно вказаного рішення до власності територіальної громади міста Києва віднесено, в тому числі, житловий будинок загальною площею 3094 кв.м (нежилі приміщення площею 387,90 кв.м) по вул.Довнар-Запольського, 2/20.

На підставі рішення №7/4819 від 09.09.2010р. Київської міської ради «Про питання організації управління районами у м.Києві» припинено з 31.10.2010р. шляхом ліквідації районні у місті Києві ради; зобов'язано виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) вжити заходів до забезпечення функціонування районних у місті Києві державних адміністрацій на базі виконавчих органів районних у місті Києві рад (районних у місті Києві адміністрацій).

Згідно Розпорядження №1112 від 10.12.2010р. Київської міської державної адміністрації «Про питання організації управління районами в місті Києві» затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних у місті Києві державних адміністрацій. Зі змісту вказаного розпорядження вбачається, що житловий будинок загальною площею 3094 кв.м (нежилі приміщення площею 387,90 кв.м) по вул.Довнар-Запольського, 2/20 віднесено до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до п.1 Розпорядження №121 від 30.01.2011р. Київської міської державної адміністрації районним в місті Києві державним адміністраціям доручено реалізовувати окремі повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема, управління майном, переданим у встановленому порядку до сфери управління відповідної районної у місті Києві державної адміністрації.

01.04.2010р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради (орендодавець) та Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр Темп» (орендар) було укладено договір №595/4 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м.Києва, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі Розпорядження №15 від 23.03.2010р. голови Шевченківської районної у м.Києві ради зобов'язується передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 87,9 кв.м, за адресою: вул.Довнар-Запольського, 2/20.

Розпорядженням №80 від 09.02.2011р. Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» на праві господарського відання за відповідачем закріплено житловий будинок загальною площею 3094 кв.м (нежилі приміщення площею 387,90 кв.м) по вул.Довнар-Запольського, 2/20.

У додатку №10 до рішення №284/5096 від 02.12.2010р. визначено, що до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, які розміщені в Шевченківському районі міста Києва, відноситься житловий будинок загальною площею 3094 кв.м (нежилі приміщення площею 387,90 кв.м) по вул.Довнар-Запольського, 2/20.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності в Україні визначається виключно законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вказаної статті Конституції України та п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

За приписами ч.1 ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

У п.51 Закону України «Про державну програми приватизації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Отже, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, заявником повинно бути доведено факт промірного набуття у користування приміщеннями, належне виконання умов договору оренди майна, здійснення його поліпшень та дотримання порядку приватизації майна, що визначений нормами чинного законодавства.

Як вказувалось, обґрунтовуючи позовні вимоги, заявник посилався на те, що Громадська організація «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» з 1988р. здійснює користування приміщеннями №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20, та за весь час користування здійснило ремонт та поліпшення вказаного об'єкту нерухомого майна, що, на думку, позивача свідчить про наявність в останнього права на приватизацію об'єкту та визнання за ним права власності на означені приміщення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вказувалось вище, за твердженнями позивача, Громадська організація «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» здійснює користування приміщеннями №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20, з 1988р.

Проте, за висновками суду, така позиція позивача не підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Зокрема, як зазначалось, 25.07.1988р. виконавчим комітетом Шевченківської районної ради народних депутатів м.Києва було прийнято рішення №397 «Про передачу в орендне користування нежилих приміщень» про передачу Київській міській раді науково-технічних товариств для міжгалузевого науково-технічного центру «Темп» в орендне користування приміщення - цоколь чотириповерхневого житлового будинку площею 122 кв.м, розташований за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, 2/20.

Наразі, у суду відсутні підстави вважати, що на підстави вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування спірні приміщення було передано в оренду саме позивачу, оскільки з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що Громадська організація «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» була зареєстрована 30.10.1997р.

Тобто, фактично згідно рішення №397 від 25.07.1988р. виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу в орендне користування нежилих приміщень» спірні нежилі приміщення передано у користування не позивачу, а іншій особі, оскільки фактично державна реєстрація заявника як юридичної особи була проведена майже через десять років після розпорядження.

Зі змісту п.1.1 статуту Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп», затвердженого рішенням від 09.10.1997р. загальних зборів засновників позивача, яке оформлено протоколом №1 від 09.10.1997р., вбачається, що остання створена згідно з рішенням установчих зборів ініціативної групи і є добровільним об'єднанням громадян.

Суд зауважує, що статутні документи позивача не містять жодних відомостей про те, що заявник є правонаступником будь-якої іншої організації, в тому числі, Київської міської ради науково-технічних товариств для міжгалузевого науково-технічного центру «Темп».

За таких обставин, з огляду на наведене вище, у господарського суду відсутні належні підстави вважати, що Громадська організація «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» здійснювала користування приміщеннями №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20 з 1988р., що вказує на доказову необґрунтованість тверджень заявника в цій частині.

Крім того, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається невідповідність площі орендованого приміщення, яка визначена в Рішенні №397 від 25.07.1988р. виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м.Києва «Про передачу в орендне користування нежилих приміщень» (122 кв.м), договорі №595/4 від 01.04.2010р. (87,9 кв.м.) та наявній в матеріалах справи технічній документації.

Судом було встановлено, що на підставі договору №595/4 від 01.04.2010р., укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради та Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр Темп», нежиле приміщення загальною площею 87,9 кв.м, за адресою: вул.Довнар-Запольського, 2/20 було передано у користування позивачу.

Проте, наявними в матеріалах справи документами спростовуються твердження позивача про належне виконання умов вказаного правочину та добросовісне користування спірними приміщеннями.

Зокрема, я встановлено судом, господарським судом міста Києва розглядадалась справа №910/348/13 за позовом Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» (найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва») до Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» про стягнення заборгованості в сумі 18512,79 грн. за договором №595/4 від 01.04.2010р.

Рішенням від 28.02.2013р. господарського суду міста Києва по справі №910/348/13, яке залишено в силі постановою від 03.10.2013р. Київського апеляційного господарського суду м.Києва, касаційні скарги на яку було повернуто ухвалами від 07.04.2014р. та від 04.07.2014р. Вищого господарського суду України, встановлено, що орендарем було порушено умови договору №595/4 від 01.04.2010р., що стало підставою для стягнення з Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» заборгованості в розмірі 18 419,52 грн.

У наведеному судовому акті встановлено, що Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» неналежним чином було виконано умови договору №595/4 від 01.04.2010р. в частині внесення орендних платежів.

Одночасно, господарським судом міста Києва розглядалась справа №910/13038/13 за позовом Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» (найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва») до Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» про розірвання договору №595/4 від 01.04.2010р. та виселення з орендованого приміщення.

Рішенням від 19.11.2013р. по справі №910/13038/13 господарського суду міста Києва, яке залишено без змін постановою від 11.06.2014р. Київського апеляційного господарського суду, позов Комунального підприємства «Керуюча дирекція Шевченківського району» задоволено в повному обсязі: розірвано договір №595/4 від 01.04.2010р., виселено Громадську організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» з нежитлового приміщення загальною площею 87,9 кв. м в будинку №2/10 на вул.Довнар-Запольського у місті Києві, та передано вказане приміщення Комунальному підприємству «Керуюча дирекція Шевченківського району».

Наразі, доказів оскарження вказаних судових актів у касаційному порядку, що передбачений господарським процесуальним законодавством України, матеріали справи не містять, а отже, рішення від 19.11.2013р. по справі №910/13038/13 набуло законної сили у відповідності до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи №910/13038/13 господарським судом було встановлено, що підставою для розірвання вказаного договору №595/4 від 01.04.2010р. Комунальним підприємством «Керуюча дирекція Шевченківського району» було визначено саме неналежне виконання орендарем своїх обов'язків за договором в частині внесення орендних платежів у обсязі та строки, що передбачені умовами правочину.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Отже, рішення від 28.02.2013р. господарського суду м.Києва по справі №910/348/13 та від 19.11.2013р. по справі №910/13098/13 мають преюдиціальне значення, а встановлені ними факти повторного доведення не потребують.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, враховуючи факти, що встановлені в межах провадження по справах №910/13098/13 та №910/348/13, суд дійшов висновку, що Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр Темп» не здійснювалось належного виконання умов договору №595/4 від 01.04.2010р., що у відповідності до приписів ст.877 Цивільного кодексу України є обов'язковою передумовою виникнення у орендаря права на придбання орендованого майна у власність. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що твердження позивача про здійснення реконструкції, ремонту спірних нежилих приміщень на загальну суму 670 000 грн. не свідчать про наявність підстав для проведення приватизації у порядку, що передбачений вказаними вище нормами законодавства.

За умовами п.4.5 договору №595/4 від 01.04.2010р. орендар може поліпшити об'єкт оренди тільки за письмовою згодою орендодавця, що є невід'ємним додатком до договору. У разі поліпшень орендованого майна, здійснених за рахунок орендаря за згодою орендодавця та балансоутримувача, орендар має право на зарахування вартості поліпшень в рахунок орендної плати.

Пунктом 4.6 вказаного правочину передбачено, що якщо орендар без згоди орендодавця провів поліпшення об'єкту оренди, які не може бути відокремлено без завдавання шкоди об'єкту оренди орендар не має права на відшкодування вартості таких поліпшень.

Наразі, позивачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів належного виконання орендарем умов п.4.5 договору №595/4 від 01.04.2010р., зокрема, не надано суду документів, що свідчили б про погодження орендодавцем вчинення орендарем будь-яких поліпшень (ремонту, реконструкції) спірних нежилих приміщень.

При цьому, посилання заявника на п.2 рішення №397 від 25.07.1988р. виконавчого комітету Шевченківської ради народних депутатів м.Києва, в якому зазначено про необхідність проведення орендаторами ремонту та переобладнання приміщень за власний рахунок і власними силами, суд до уваги не приймає в якості належного доказу надання позивачу дозволу на проведення поліпшень об'єкту оренди за договором №595/4 від 01.04.2010р., оскільки з огляду на момент створення позивача та дату укладення договору оренди спірного приміщення, відсутні підстави вважати, що рішенням №397 від 25.07.1988р. саме Громадську організацію «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» було зобов'язано вчинити певні дії.

Одночасно, представлені суду в якості доказів поліпшення приміщення №58 площею 72 кв.м, яеі знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20, документи, а саме робочий проект з телефонізації за 1990р., кошториси на проведення монтажних робіт, видаткові накладні на придбання обладнання ніяким чином не можуть свідчити про проведення відповідних поліпшень та проведення реконструкції спірного об'єкту нерухомого майна саме позивачем, оскільки судом було встановлено, що державну реєстрацію Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» було проведено лише у 1997р., тоді як всі наведені вище документи складені до моменту створення заявника. До того ж, наведені документи не дають можливості встановити факт проведення певних робіт саме у спірному приміщенні.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, зокрема, встановлення стану спірного нежитлового приміщення та проведеної в ньому реконструкції державним будівельним нормам, судом ухвалою від 19.05.2014р. було призначено по справі №910/6447/14 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 19.05.2014р. Громадську організацію «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» зобов'язано оплатити вартість експертного дослідження на підставі рахунку, що буде виставлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

14.11.2014р. до господарського суду міста Києва надійшов лист №7225/7226/14-42 від 12.11.2014р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з повідомленням про неможливість проведення по справі №910/6447/14 судової експертизи у зв'язку з відсутністю попередньої оплати, внаслідок чого експертне дослідження залишено без виконання, а матеріали справи №910/6447/14 повернуто до суду.

Ухвалою від 17.11.2014р. учасників судового процесу викликано до суду для вирішення питання щодо подальшого проведення судової експертизи.

Ухвалою від 26.11.2014р. по справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Ярмоленко Миколі Григоровичу, який включений до Державного реєстру атестованих судових експертів (свідоцтво №991 від 09.06.2006р.). При виборі експерта судом враховано, що Ярмоленко Микола Григорович має свідоцтво, видане на підставі рішення №14 від 09.06.2006р. Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України, про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальністю "дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів". Крім того, рішенням Ради Київського інженерно-будівельного інституту, затвердженого протоколом №10 від 11.01.1974р., Ярмоленко Миколі Григоровичу було присуджено вчену ступінь кандидата технічних наук. При цьому, суд зауважує, що доручення проведення по справі експертного дослідження саме вказаному експерту було запропоновано заявником у клопотанні №49/11 від 24.11.2014р.

Наразі, господарський суд зазначає, що доручення проведення експертизи Ярмоленко Миколі Григоровичу (свідоцтво №991 від 09.06.2006р.) повністю узгоджується з нормою ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України та п.7 Постанови №4 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

На вирішення судової експертизи було поставлено наступні питання: чи проводились у період з 1988р. по теперішній час реконструкція (або зміна технічних характеристик будь-яким іншим шляхом), ремонт чи переоблаштування нежилих підвальних приміщень площею 72 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, б.2/20? Якщо так, то за рахунок коштів яких осіб було проведено реконструкцію вказаного майна? Яка вартість спірного нерухомого майна станом на теперішній час? Які технічні характеристики мають нежилі підвальні приміщення, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, б.2/20, станом на теперішній час? Чи відповідає спірне підвальне приміщення вимогам державних будівельних норм (ДБН) та санітарних, протипожежних правил? Якщо не відповідає, то які є відхилення від встановлених будівельних, протипожежних та санітарних стандартів?

За наслідками проведення експертного дослідження судовим експертом Ярмоленком Миколою Григоровичем складено висновок №85 від 25.06.2015р.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Ярмоленком Миколою Григоровичем, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

У висновку №85 від 25.06.2015р. експертом встановлено, що на період проведення експертного дослідження нежитлове приміщення в будинку вул.Довнар-Запольського, буд.2/20 знаходилось у непридатному для нормальної експлуатації стані: зруйновані стелі, стіни та підлога. За твердженнями судового експерта, такий стан підвального приміщення вказує, що багато років ніяких ремонтних робіт, реконструкції на об'єкті не проводилось. Технічний паспорт Бюро технічної інвентаризаціє за 2013р. не дає змоги прослідкувати зміни в плануванні приміщень від 1988р. по теперішній час, а документів, які б вказували на проведення ремонтних робіт та реконструкції (проектно-дозвільна документація, акти виконаних робіт, кошториси) надано не було. За наслідками проведення експертизи встановлено, що спірний об'єкт нерухомого майна на теперішній час вимагає капітального ремонту, а приміщення не відповідає вимогам чинних нормативних документів.

Експертом наголошено, що при проведені експертного дослідження використовувалась наступна будівельно-нормативна документація: ДБН А.2.2-3-2004. «Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва», ДБН В.1.1.-7-2002. «Пожежна безпека об'єктів будівництва», СНиП 3.03.01-87. «Несучі та огороджувальні конструкції», Наказ №127 від 24.05.2011р. Держбуду України «Про затвердження інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», тощо.

Наразі, господарський суд зауважує, за приписами ст.42 Господарського процесуального кодексу України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Проте, жодним учасників з судового процесу клопотань про призначення по справі повторної судової експертизи з огляду на непогодження з висновком, що був складений Ярмоленком Миколою Григоровичем, заявлено не було.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, суд зазначає, що твердження позивача про проведення Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» реконструкції та ремонту спірного об'єкту нерухомого майна загальною вартість 670 000 грн. є доказово необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються результатами судової експертизи.

З приводу дотримання заявником визначеного чинним законодавством порядку проведення приватизації суд зазначає наступне.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні (ст.18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»).

Відповідно до п.30 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міських рад належить, в тому числі, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним.

Судом було встановлено, що спірне нерухоме майно згідно з Рішенням №208/1642 від 27.12.2011р. Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» віднесено до власності територіальної громади міста Києва.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до Рішення №584/744 від 10.07.2003р. Київської міської ради «Про затвердження Положень про головні управління, управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підзвітним і підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові.

Основними завданнями Головного управління є здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м.Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); організація та проведення приватизації майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва згідно з програмою приватизації, затвердженою Київською міською радою.

Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що саме Київська міська рада через створені нею підрозділи від імені територіальної громади міста Києва здійснює розпорядження об'єктами комунального майна, суд дійшов висновку, що отримання погодження саме наведеного органу було передумовою приватизації, яка повинна була бути дотримана Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп».

Під час розгляду справи у судовому засіданні 12.08.2015р. представниками позивача зазначено, що Громадська організація «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» за отриманням дозволу на приватизацію спірного приміщення до Київської міської ради не зверталась. Вказані твердження позивача було підтверджено представником третьої особи.

Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що Громадською організацією «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» не було дотримано передбаченого чинним законодавством України порядку приватизації нежитлового приміщення №58 площею 72 кв.м, яке знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20.

Одночасно, посилання заявника на відсутність у Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» вільного часу та компетентних працівників не нівелює обов'язку заявника дотримуватись визначеного чинним законодавством України порядку приватизації майна.

Суд також зазначає про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача на майно - нежилі приміщення №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20.

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищезазначене, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» про визнання права власності на нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20, є необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Клопотання №33 від 14.05.2015р. Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва» про залучення Київської міської ради до участі у розгляді справи в якості відповідача судом залишено без задоволення з наступних підстав.

За змістом ст.18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу . Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача чи з ініціативи суду, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

З системного аналізу ст.ст.1, 21, 24, 65 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи. Аналогічну правову позицію підтримано у постанові від 22.05.2014р. Вищого господарського суду України по справі 910/5899/13.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви та клопотання №112 від 10.08.2015р. Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» позивачем заявляються позовні вимоги тільки до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва».

Позивачем усних чи письмових клопотань про зміну процесуального статусу Київської міської ради з третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на відповідача не заявлялось.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на відсутність у позивача будь-яких вимог до Київської міської ради, у суду відсутні підстави для залучення вказаної особи до участі у розгляді справи в якості відповідача, а отже, і задоволення клопотання №33 від 14.05.2015р. Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва».

Клопотання №115 від 11.08.2015р. Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» про виклик до суду судового експерта залишене судом без задоволення з огляду на таке.

За приписами ст.31 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі може брати участь судовий експерт. Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Обов'язок судового експерта з'явитись на виклик суду та надати роз'яснення щодо складеного висновку також передбачено ст.12 Закону України «Про судову експертизу».

Пунктом 18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» у разі необхідності господарський суд може зобов'язати судового експерта з'явитися в судове засідання на виклик суду, дати додаткові роз'яснення щодо поданого ним висновку, поставити йому усні питання, а також зобов'язати його відповісти на усні питання сторін у справі.

Наразі, у господарського суду відсутні запитання, які слід поставити судовому експерту для роз'яснення складеного ним висновку з огляду на те, що висновок №85 від 25.06.2015р., складений експертом Ярмоленком Миколою Григоровичем, відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що виклик судового експерта є правом, а не обов'язком суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, клопотання №115 від 11.08.2015р. Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп» про виклик до суду судового експерта визнане судом безпідставним та залишене без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно з приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір та витрати на проведення судової експертизи залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Громадської організації «Міжгалузевий науково-технічний центр «Темп», м.Київ до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», м.Київ про визнання права власності на нежилі приміщення №58 площею 72 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Довнар-Запольського, буд.2/20.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.08.2015р.

Суддя М.О. Любченко