Рішення

від 18.08.2015 по справі 911/2857/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 911/2857/15

Господарський суд Київської області, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Діамант-1",

08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 2-А

03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А, ТОВ "ІЮС "АЛЬФА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-1",

08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул., Леніна, буд. 215А, кім. 3

про стягнення 130 729,41 грн.

за участю представників:

позивача - Самусь О.В. (довіреність від 06.07.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Діамант-1" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-1" (далі - відповідач) про стягнення 130 729,41 грн., з яких: 85 575,87 грн. основного боргу, 8 849,47 грн. пені, 1 645,87 грн. 3% річних та 34 658,20 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договорами поставки від 11.06.2004 № 730 та від 27.10.2014 № 30.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17696/15 від 30.07.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2015.

У судове засідання 04.08.2015 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено на 18.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 19110/15 від 18.08.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судовому засіданні 18.08.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи, крім того, кореспонденція суду відповідачем отримана, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення з відтиском календарного штемпелю поштового відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.08.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "Діамант-1" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" (далі - покупець) укладено договір поставки від 11.06.2004 № 730 (далі - Договір 1), відповідно до умов якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця (Додаток №1 до Договору «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину Договору, на умовах Договору (пункт 1.1. Договору 1).

Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем (пункт 2.7. Договору 1).

Згідно з пунктом 3.3. Договору 1, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари, оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 Договору, протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. Додатку № 3 до Договору «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі, відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця.

Договір укладений строком до 31.12.2003. Строк дії Договору 1 автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни, у випадку, якщо не менше, ніж за 30 днів до закінчення його строку дії, будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (пункт 8.1. Договору 1).

Угодою про продовження дії договору від 01.01.2010, строк Договору 1 продовжено до 31.12.2010.

Відповідно до пункту 1.1. Додатку № 3 до Договору «Спеціальні умови», покупець оплачує реалізовані товари, за період один календарний тиждень, у магазинах покупця, протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 Договору, протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки.

Між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-1" укладено Додаткову угоду про заміну сторони у зобов'язанні, згідно з якою сторону покупця за Договором 1 замінено з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2».

Згодом, між сторонами та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» підписано Договір про переведення боргу від 10.11.2014 № б/н, згідно з якою сторону покупця за Договором поставки від 11.06.2004 № 730 замінено з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» на Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» та первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 129 954,73 грн.

Згодом, між Приватним підприємством "Діамант-1" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край-1" (далі - покупець) укладено договір поставки від 27.10.2014 № 30 (далі - Договір 2), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, доставляти покупцеві продовольчу та (або) непродовольчу продукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати такий товар (пункт 1.1. Договору 2).

Відповідно до пункту 1.3. Додатку від 27.10.2014 № 2 до Договору поставки від 11.06.2004 № 730, реалізований в магазинах покупця товар покупець зобов'язаний оплатити протягом 21 банківського дня з дня закінчення реалізації товару, за умови, що вартість поставленого товару і, відповідно, сума до сплати, складатиме не менше 50,00 грн., постачальником надані усі належним чином оформлені супровідні документи на товар згідно з пунктом 1.9. Додатку № 3 «Логістика-загальні умови» до Договору на адресу пункту поставки (магазину покупця), або на вказану в Договорі адресу покупця, або на іншу письмово погоджену сторонами адресу.

Договір діє до припинення його однією із сторін шляхом направлення повідомлення про це іншій стороні за 30 календарних днів до такого припинення за правилами пункту 7.1. Договору (пункт 12.2. Договору 2).

У матеріалах справи відсутні повідомлення сторін про припинення Договору 2.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору 2, поставив відповідачу товар, всього на суму 102 061,54 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи видатковими накладними від 07.11.2014 № 73/11, від 07.11.2014 № 75/11, від 07.11.2014 № 52/11, від 07.11.2014 № 51/11, від 07.11.0214 № 54/11, від 14.11.2014 № 84/11, від 24.11.2014 № 92/11, від 16.01.2015 № 14/01, від 19.01.2015 № 15/01 та від 05.02.2015 № 7/02, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток обох сторін, а відповідач вказаний товар отримав.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичними особами фактів вчинення господарських операцій з поставки товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних, а їх оригінали оглянуті у судовому засіданні.

У матеріалах справи відсутні докази наявності зауважень покупця до спірних поставок товару, відповідачем позов не заперечено, участь представника у судових засіданнях не забезпечено.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано у матеріали справи копії податкових накладних на поставку товару, що складені на господарські операції з поставки товару за спірними видатковими накладними.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними, у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано виписку з банківської установи Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», в якій відкрито поточний рахунок постачальника, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком її печатки, за весь період спірних правовідносин з відповідачем, відповідно до яких судом встановлено здійснення відповідачем часткових оплат за Договором 2 у розмірі 129 000,00 грн.

Також, між позивачем та відповідачем відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 10 430,00 грн., що підтверджується угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2014 та від 30.04.2015, копії яких додано до матеріалів справи.

Окрім того, відповідачем здійснено повернення позивачеві товару, що отриманий за Договором 2, на суму 7 010,40 грн, що підтверджено накладними на повернення від 18.05.2015 № 1612, від 26.05.2015 № 1384 та від 26.05.2015 № 1759, які містяться у матеріалах справи.

Оскільки відповідач зобов'язання з оплати вартості товару, що поставлений позивачем, виконав частково, а також враховуючи часткове зарахування зустрічних однорідних вимог, часткове повернення товару та переведення боргу на відповідача за Договором 1, станом на дату подання позову до суду, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за Договорами у розмірі 85 575,87 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткової оплати, зарахування зустрічних однорідних вимог та вартості товару, що повернуто.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договори, що укладено між сторонами, за правовою природою є договорами поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога у частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 85 575,87 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

При встановленні судом обставин щодо настання строку оплати відповідачем товару, що отриманий за Договорами, судом враховано, що сторонами погоджено оплату реалізованого товару.

Абзацом 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено можливість визначити строк виконання зобов'язання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати. Разом із тим, реалізація товару, що придбаний відповідачем, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати.

Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем звітів щодо реалізованого товару позивачу, відповідачем ніякими доказами не доведено наявність залишку товару, що поставлений позивачем за спірними видатковими накладними, а, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування при розгляді судом господарського спору, покладено на сторони.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин сторін положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав.

Також позивачем, заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 1 645,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 34 658,20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовна вимога про стягнення 1 645,87 грн. 3 % річних та 34 658,20 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач, заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка за розрахунком позивача складає 8 849,47 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що розрахунок пені здійснено з моменту укладення Договору про переведення боргу від 10.11.2014 № б/н, згідно з яким до відповідача перейшов борг перед позивачем у розмірі 129 954,73 грн., а саме: за період з 10.11.2014 до 10.05.2015. Однак, позивачем не надано видаткових накладних за якими перейшов борг у розмірі 129 954,73 грн., у зв'язку з чим, суд не може встановити момент виникнення цього грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 520, 521, 522 Цивільного кодексу України, наслідки для нового боржника такі самі, що і для попереднього.

З огляду на вищезазначені вимоги законодавства та вищевказані висновки суду про момент настання строку виконання зобов'язання у даних правовідносинах, шестимісячний строк нарахування пені починається з наступного дня від дати кожної поставки, однак, з огляду на те, що позивачем не надано до матеріалів справи видаткових накладних за якими перейшов борг, суд не може встановити момент виникнення зобов'язання з оплати товару, а, відтак, і права на нарахування пені і дійти однозначного висновку про те, що позивачем дотримано шестимісячний термін нарахування пені, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 8 849,47 грн. пені як такої, що не доведена позивачем належними і допустимими доказами.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 85 575,87 грн., 3% річних у розмірі 1 645,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 34 658,20 грн., решта позову задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, з огляду на що, відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 614,60 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-1" (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул., Леніна, буд. 215А, кім. 3, код ЄДРПОУ 22863249) на користь Приватного підприємства "Діамант-1" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 30255969) 85 575 (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 87 коп. основного боргу, 1 645 (одна тисяча шістсот сорок п'ять) грн. 87 коп . 3% річних, 34 658 (тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 2 614 (дві тисячі шістсот чотирнадцять) грн. 59 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 21.08.2015.

Суддя С.О. Саванчук