Рішення

від 17.08.2015 по справі 922/3585/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р.Справа № 922/3585/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Українсько - болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Пірана" м. Харків до відповідач 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба груп Україна", м. Харків відповідач 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У.", м. Київ про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - Ковкін О.В. (дов. № 09/06 від 09.06.2015 року);

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Українсько - болгарське товариство з обмеженою відповідальністю "Пірана" (позивач) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алба Груп України" (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." (відповідач 2) про стягнення з відповідача 1 грошових коштів у розмірі 100,00 грн. за договором поруки від 10.12.2014 року в межах забезпечення виконання основного зобов'язання за договором поставки №П160 від 01.01.2012 року в межах пені; стягнення з відповідача 2 суми заборгованості у розмірі 63444,68 грн. за договором поставки №П160 від 01.01.2012 року, пені у розмірі 9362,59 грн. (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 30.06.2015 р. вх. № 26253, прийнятої ухвалою суду від 09.07.2015 р.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №П160 від 01.01.2012 року в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар та на положення ст. 553 ЦК України, відповідно до яких (відповідач 1) поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

29.07.2015 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 30408) у якій останній просить суд з відповідача 2 стягнути пеню у розмірі 9362,59 грн., та з відповідача 1 стягнути 100 грн. в межах забезпечення сплати пені за договором поруки від 10.12.2014 року. Крім того, просить суд при розподілі судових витрат врахувати понесені ним витрати на адвокатські послуги у розмірі 25000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 17.08.2015 р. позов підтримує в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 29.07.2015 р. (вх. № 30408), надав документи для долучення до матеріалів справи, які судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Відповідач 2 у призначене судове засіданні не з'явився, витребуваних ухвалою суду документі не надав, про причини неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (т. ІІІ а.с. 145).

Відповідач 1 у призначене судове засідання не з'явився, але 24.06.2015 року через канцелярію суду надав заяву про визнання позову (вх.№ 25770, т. ІІІ а.с. 121), у якій останній вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а також просить проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог від 29.07.2015 р. (вх. № 30408, т. ІІІ а.с. 139-140), враховуючи, що така подана із дотриманням ст. ст. 22, 54-57 ГПК України, приймає її до розгляду та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Приймаючи до уваги, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв"язку з чим справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.08.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Українсько-Болгарським товариством з обмеженою відповідальністю «Пірана» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (покупець) укладено договір поставки від 22.06.2007 р. № П160 (т. І а.с. 28-42), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад покупця продукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію, перелічену в специфікації (додаток № 2) до договору та замовлену в обсягах і на умовах, передбачених даним договором, з метою її наступного перепродажу та реалізації від свого імені кінцевим споживачам.

Даний договір є довгостроковим і діє до 31.12.2017 р., але у будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 17.1 договору).

31.12.2011 р. сторонами було укладено угоду про розірвання договору поставки № П160 від 22.06.2007 р. (т. І а.с. 43), згідно умов якої сторони дійшли взаємної згоди достроково розірвати договір, а саме з 31.12.2011 р. Відповідно до п. 1 угоди, у зв'язку з достроковим розірванням договору, сторони зобов'язуються провести розрахунки та виконати інші дії з метою уникнення будь-яких претензій щодо виконання умов договору.

В подальшому, між тими ж сторонами, Українсько-Болгарським ТОВ «Пірана» (постачальник) та ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (покупець) укладено договір поставки від 01.01.2012 р. № П160 (т. І а.с. 12-25, додаткова угода № 2 від 01.01.2013 р. до договору поставки від 01.01.2012 р. № П160, т. І а.с. 26-27), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві в зазначену ним торгову точку та/або на склад покупця продукцію, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію, перелічену в специфікації (додаток № 1 до договору) до договору та замовлену в обсягах і на умовах, передбачених цим договором. Постачальник погоджується на заповнення форми специфікації покупця. Замовлення здійснюються покупцем за його необхідністю та покупець не може бути змушений здійснювати примусове замовлення товару. Замовлення є правом, а не обов'язком покупця.

Даний договір діє з дати підписання до 31.12.2012 р. включно, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного і належного їх виконання. У разі якщо сторони виявлять бажання продовжити свої правовідносини в наступному році, вони повинні З урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.01.2013 р.

За змістом п. 3.1. договору постачальник не є товаровиробником агропромислового комплексу і згоден на оплату поставлених покупцю товарів з відстрочкою 60 календарних днів з дати прийому товару за наявності належним чином заповненої товарної накладної, податкової накладної (а при необхідності, в тому числі, коригуючої податкової накладної), але не раніше першого четверга, що слідує за датою спливу строку платежу. Якщо такий четвер припадає на вихідний день, то вищезазначений платіж здійснюється на найближчий четвер, що слідує за ним.

Підставою позову у даній справі позивач вказував у відношенні відповідача 2 вказує наявність заборгованості ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» за отриманий та не оплачений товар за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160 у сумі 63.444,68 грн., у зв'язку із чим нарахована також пеня на підставі п. 13.7. договору поставки від 01.01.2012 р. № П160, у відношенні відповідача 1 - неналежне виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160, за що відповідач 1 поручився перед позивачем у сумі що дорівнює 100,00 грн., відповідно до договору поруки від 10.12.2014 р. (т. І а.с. 44).

Разом з тим, у заяві про зменшення розміру позовних вимог, прийнятій судом до розгляду, позивач вказує тільки на порушення строків оплати відповідачем 2 отриманого товару, у зв'язку із чим останньому нарахована пеня в сумі 9.462,59 грн. на підставі п. 13.7. договору поставки від 01.01.2012 р. № П160, у відношенні відповідача 1 - неналежне виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160, за що відповідач 1 поручився перед позивачем у сумі що дорівнює 100,00 грн., відповідно до договору поруки від 10.12.2014 р. (т. І а.с. 44).

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

В силу ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу приписів ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У даному разі, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження позовних вимог до матеріалів справи (т. І а.с. 62-250, т. ІІ а.с. 1-250, т. ІІІ а.с. 1- 170) приймаються судом в якості належних доказів підтверджуючих факт поставки товару за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160, оскільки у таких підставою поставки товару вказується договір № П160 від 22.06.2007 р., оскільки, на вимогу ухвали суду від 09.07.2015 р. щодо надання пояснень стосовно поставки товару за договором №П160 від 22.06.2007 року, який достроково розірвано угодою від 31.12.2011 року, позивач надав бухгалтерську довідку від 28.07.2015 р. № 247 (т. ІІІ а.с. 142), у якій за підписом головного бухгалтера Якименко Л.М. повідомляється про наявність заборгованості у ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» перед позивачем ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» у сумі 63.544,68 грн. за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160.

Наразі предметом позову у даній справі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, прийнятої судом до розгляду, є стягнення з відповідача 2 пені в сумі 9.362,59 грн. на підставі п. 13.7. договору поставки від 01.01.2012 р. № П160, за період з 10.01.2015 р. по 30.06.2015 р. (розраховано окремо по кожній простроченій накладній, розрахунок т. ІІІ а.с. 124), та стягнення з відповідача-1 100,00 грн., за неналежне виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160, відповідно до договору поруки від 10.12.2014 р.

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Враховуючи, що позивач та відповідач-2, відповідно до умов п. 13.7. договору поставки від 01.01.2012 р. № П160 погодили, що за недотримання строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, та зважаючи на те, що відповідачами до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження оплати відповідачем 2 отриманого товару у строк установлений п. 3.1. договору, позивачем правомірно нарахована пеня за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160.

Водночас, суд зазначає, що під час здійснення розрахунку суми пені заявленої до стягнення позивачем не врахований порядок оплати товару.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 3.1. договору постачальник не є товаровиробником агропромислового комплексу і згоден на оплату поставлених покупцю товарів з відстрочкою 60 календарних днів з дати прийому товару за наявності належним чином заповненої товарної накладної, податкової накладної (а при необхідності, в тому числі, коригуючої податкової накладної), але не раніше першого четверга, що слідує за датою спливу строку платежу. Якщо такий четвер припадає на вихідний день, то вищезазначений платіж здійснюється на найближчий четвер, що слідує за ним.

Проте, нарахування пені позивач виконав без урахування вказаного положення договору, так за накладною № РсН5895 від 10.11.2014 р. в сумі 2400,72 грн. періодом прострочення позивач помилково вказує період з 10.01.2015 р., в той час як першим четвергом, що слідує за датою спливу строку платежу і не раніше якого має бути здійснена оплата є 15.01.2015 р., що не є вихідним днем, а відтак період прострочення розпочинається з 16.01.2015 р. і сума пені за цією накладною становитиме 574,99 грн., на відміну від суми за розрахунком позивача у розмірі 586,04 грн. Аналогічно за іншими накладними.

Враховуючи вищевказане, суд задовольняє позовні вимоги частково до відповідача 2 - в сумі 8 975,08 грн., до відповідача 1 - повністю в сумі 100,00 грн., за неналежне виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором поставки від 01.01.2012 р. № П160, відповідно до договору поруки від 10.12.2014 р. ,в решті позову в сумі 387,51 грн., суд відмовляє, як безпідставно нарахованих.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які складаються з 1 827,00 грн. судового збору та 25 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги, суд керується наступним.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму ВГСУ 21.02.2013 № 7, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Враховуючи, що на підтвердження оплати витрат на адвокатські послуги позивачем надано договір про надання адвокатських послуг від 11.06.2015 р. (т. ІІІ а.с. 150-151), рахунок та акт виконаних робіт від 30.06.2015 р. (т. ІІІ а.с. 152, 153), особа, що надавала послуги за цим договором є адвокатом (т. ІІІ а.с. 158, 159,160), докази оплати таких послуг (платіжне доручення № 2345 від 28.07.2015 р. на суму 25.000,00 грн., т. ІІІ а.с. 154), - наявні підстави для покладення на відповідачів витрат на адвокатські послуги, понесених позивачем.

Таким чином, у відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору та витрати на адвокатські послуги покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, з урахуванням частково задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 627, 628, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛБА ГРУП УКРАЇНА» (61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 53, код ЄДРПОУ 39316720) на користь Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» (61080, м. Харків, Естакадний в'їзд, 3-а, код ЄДРПОУ 22699101) 100,00 грн. за Договором поруки від 10.12.2014 р. в межах забезпечення сплати пені за Договором поставки № П160 від 01.01.2012 р.; 19,31 грн. судового збору та 264,20 грн. витрат на адвокатські послуги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Ф.К.А.У.» (04073, м. Київ, пр. Московський, 15а, код ЄДРПОУ 34431547) на користь Українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю «Пірана» (61080, м. Харків, Естакадний в'їзд, 3-а, код ЄДРПОУ 22699101) 8 975,08 грн. в якості суми пені за недотримання строків оплати з урахуванням ст. 232 ГК України та розрахованої у відповідності до п. 13.7 Договору № П160 від 01.01.2012 р. станом на 30.06.2015р.; 1 732,87 грн. судового збору та 23 712,01 грн. витрат на адвокатські послуги.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 387,51 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 21.08.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова