Рішення
від 13.08.2015 по справі 911/2892/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2015 р. Справа № 911/2892/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект",

61136, Харківська обл., м. Харків, Московський р-н, вул. Уборевіча, буд. 38А, кв. 146

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно проектно-монтажна компанія",

08003, Київська обл., Макарівський р-н, с. Гавронщина, вул. Київська, буд. 17-А, оф. 1

про стягнення 167 858,48 грн.

за участю представників:

позивача - Гребенюк О.О. (довіреність від 25.03.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно проектно-монтажна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 185 275,17 грн., з яких: 5 891,54 грн. 3% річних, 79 245,58 грн. пені, 100 138,05 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 04.07.2011 № 29/06.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17831/15 від 03.08.2015) позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог.

За результатами розгляду даної заяви, суд дійшов висновку, що дана заява за правовою природою є зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 167 858,48 грн., з яких: 60 111,27 грн. пені, 6 753,28 грн. 3% річних та 100 993,93 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17832/15 від 03.08.2015) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2015.

У судове засідання 04.08.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.07.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 13.08.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18781/15 від 13.08.2015) позивачем подано додаткові докази.

У судовому засіданні 13.08.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.08.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна проектно-монтажна компанія" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (далі - виконавець) укладено договір від 04.07.2011 № 29/06 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи по декоративній штукатурці стін, колон, стелі та зовнішньої клітки сходів тераси цокольного поверху, об'ємом 730 м 2 , на об'єкті: "Клубна будівля Київського гольф-клубу за адресою; с. Гавронщина, Макарівського району, Київської області" (далі - роботи), згідно технічного плану замовника (Додаток 1), графіка платежів і робіт (Додаток №3) та Договірної ціни (Додаток №2), які є невід'ємними частинами Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з високою якістю власними та залученими силами (іншими субпідрядними організаціями) "під ключ", а замовник прийняти та оплатити роботи.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що договірна ціна робіт за договором сформована на основі договірної ціни №1 (Додаток №2.1) і складає 380 970,00 грн.

Протягом строку виконання робіт, замовник здійснює фінансування робіт шляхом виконання графіка платежів та робіт (Додаток №3.1 до Договору) з урахуванням умов розділу 3 Договору (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 9.1. Договору, протягом строку виконання робіт за Договором, сторони оформляють акт здачі-прийому робіт щомісячно. Після закінчення робіт, що входять до об'єму зобов'язання виконавця за Договором, здійснюється здача згідно з діючим в Україні будівним законодавством, про що складається Акт передачі в експлуатацію.

До Договору укладено Додаткові угоди від 13.10.2011 № 1, від 13.10.2011 № 2, від 14.11.2011 № 3, від 30.11.2011 № 4, від 03.12.2012 № 6, від 15.02.2012 № 7 та від 15.02.2012 № 8.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі № 911/3820/14, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2015 залишено без змін, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно проектно-монтажна компанія" про стягнення 286 784,97 грн., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 213 971,28 грн. основного боргу, 8 388,85 грн. 3% річних, 23 606,16 грн. інфляційних втрат, 15 376,62 грн. пені та 5 226,86 грн. судового збору, у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно проектно-монтажна компанія" грошових зобов'язань за договором від 04.07.2011 № 29/06.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За твердження позовної заяви, відповідач рішення господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі № 911/3820/14 не виконав, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 60 111,27 грн. пені, 6 753,28 грн. 3% річних та 100 993,93 грн. інфляційних втрат, що нараховані на суму основного боргу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір, що укладений між сторонами, за правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 6 753,28 грн. 3% річних та 100 993,93 грн. інфляційних втрат за період з 16.07.2014 до 04.08.2015.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховано, що 3% річних та інфляційні втрати нараховано саме на суму основного боргу - 213 971,28 грн.

Судом також враховано правову позицію, що викладено у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі 13/210/10, де зазначено, що виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, при цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків є всі підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, що подані позивачем та встановлено, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у заявлених розмірах.

Крім того, позивач, на підставі пункту 12.5. Договору, заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення платежу, яка за розрахунком позивача складає 60 111,27 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При вирішенні питання щодо правомірності нарахування пені, судом враховано вищезазначену правову позицію, що вказана щодо нарахування 3% річних і інфляційних втрат, про те, що ухваленням судового рішення не припиняється зобов'язання, однак, відповідно до розрахунку суми пені, який додано до позовної заяви, вимога про стягнення пені заявлена позивачем за період з 06.02.2015 до 04.08.2015 і судом встановлено, що позивач неправильно визначив період нарахування пені, з наступних підстав.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 04.12.2012 у справі № 17/034-11, що враховано судом відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами аналізу Договору, судом встановлено, що сторонами не погоджено збільшення періоду нарахування пені, порівняно з тим, що передбачений законом, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, відтак, у позивача відсутні правові підстави для збільшення періоду нарахування пені.

Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015, яким рішення господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі 911/3820/14 залишено в силі, та відповідно до тексту позовної заяви у справі № 911/3820/14, копію якої надано у матеріали справи, заборгованість за Договором виникла за актом виконаних робіт від 11.05.2012 № 8, за яким стягнуто основний борг та нараховано пеню на цей борг, такі ж обставини визначені підставами позову у даній справі відповідно до позовної заяви.

Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі 911/3820/14 встановлено, що пеня за вищевказаним актом, за період з 25.03.2013 до 31.05.2014, нарахована з порушенням граничного терміну, встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищезазначеного та встановленням рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2014 у справі 911/3820/14 факту нарахування пені за вищезазначеним актом з порушенням граничного терміну, встановленого пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, у суду відсутні підстави для нарахування пені за період з 06.02.2015 до 04.08.2015, а, тому, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 60 111,27 грн. задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 6 753,28 грн. 3% річних та 100 993,93 грн. інфляційних втрат, решта позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до нової ціни позову, у розмірі 167 858,48 грн., у зв'язку з її зменшенням, що прийнято господарським судом, розмір судового збору складає 3 357,217 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, що виражається у відсотковому співвідношенні до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 16.06.2015 № 1262 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 3 705,50 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 16.06.2015 № 1262 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 348,33 грн.

Відшкодування решти судового збору, у розмірі 3 357,17 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно проектно-монтажна компанія" (08003, Київська обл., Макарівський р-н, с. Гавронщина, вул. Київська, буд. 17-А, оф. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35136802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (61136, Харківська обл., м. Харків, Московський р-н, вул. Уборевіча, буд. 38А, кв. 146, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35474314) 6 753 (шість тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 28 коп. 3 % річних, 100 993 (сто тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 93 коп. інфляційних втрат та 2 154 (дві тисячи сто п'ятдесят чотири) грн. 94 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Жилбудкомплект" (61136, Харківська обл., м. Харків, Московський р-н, вул. Уборевіча, буд. 38А, кв. 146, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35474314) з Державного бюджету України 348 (триста сорок вісім) грн. 33 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з платіжним дорученням від 16.06.2015 № 1262.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.08.2015.

Суддя С.О. Саванчук

СудГосподарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення13.08.2015
Оприлюднено27.08.2015
Номер документу48896138
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —911/2892/15

Рішення від 13.08.2015

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 04.08.2015

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

Ухвала від 13.07.2015

Господарське

Господарський суд Київської області

Саванчук С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні