Ухвала

від 01.09.2009 по справі 6/105-б-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/105-Б-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

01 вересня 2009 р.                                                                                   № 6/105-Б-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Хандуріна М.І.,

суддів :Катеринчук Л.Й.,Панової І.Ю.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Трибушного Миколи Васильовича

на  ухвалугосподарського суду Херсонської областівід 07.05.2008

у справі№ 6/105-Б-08

господарського суду Херсонської області

за заявоюДержавної податкової інспекції у м. Херсоні

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс"

провизнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Косовський В.С.,

ВСТАНОВИВ:

Подана Трибушним М. В. касаційна скарга не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, що звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У підпункті 4.4. рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасникам якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Відповідно до статті 107 ГПК України право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, мають зокрема особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна,  керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Оскільки Трибушний М.В. такого статусу в даній справі не має, а відтак Вищий господарський суд України не може здійснити касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою особи, яка не має права її подавати.

Крім того, Трибушний М.В. звернувся  з касаційною скаргою на ухвалу від 07.05.2008 господарського суду Херсонської області.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаною ухвалою  в порядку ст.ст. 64 порушено провадження у справі про банкрутство, заяву прийнято до розгляду, призначено дату та час розгляду справи, зобов'язано сторони подати до суду відповідні документи.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст.12 Закону України “Про судоустрій України”,  згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Тобто, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне оскарження ухвали господарського суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядках у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Суд касаційної інстанції відмовляє у прийнятті касаційної скарги Трибушного М.В.,  оскільки ні Господарським процесуальним кодексом України, ні Законом України "Про відмовлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оскарження ухвал про призначення справи до розгляду не передбачено.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 86, 11113  Господарського процесуального кодексу  України, Вищий  господарський   суд  України        

У Х В А Л И В:

Відмовити Трибушному Миколі Васильовичу у прийнятті касаційної скарги на ухвалу господарського суду Херсонської області від 07.05.2008 у справі № 6/105-Б-08.

Головуючий:                                                                                М.І. Хандурін

Судді                                                                                                    Л.Й. Катеринчук

                                                                                                    І.Ю. Панова