Ухвала

від 07.09.2009 по справі 10/133-пн-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/133-ПН-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

07 вересня 2009 р.                                                                                   № 10/133-ПН-09  

Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого:суддів:Кравчука Г.А.Мачульського Г.М.,Олійника В.Ф.

перевіривши  матеріали касаційних скарг

Товариства з обмеженою відповідальністю "Квинт-22"

на рішенняГосподарського суду Херсонської області

від26.06.2009р.

у справі№10/133-ПН-09

Господарського судуХерсонської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РоАгро Херсон"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Квинт-22"

провизнання права власності, -

В С Т А Н О В И В  :

До Вищого господарського суду України надійшли дві касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квинт-22" аналогічного змісту, на рішення Господарського суду Херсонської області від 20.06.2009р. у справі Господарського суду Херсонської області №10/133-ПН-09, датовані 17.07.2009р. та 20.07.2009р. відповідно, проте жодна з них не може бути прийнята до розгляду, через невідповідність вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Так, до кожної з касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Квинт-22" доданий примірник меморіального ордеру №339 від 17.07.2009р. про сплату 42 грн. державного мита з касаційної скарги, однак держмито сплачено не у встановленому розмірі виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позов в ній, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, пред'явлений про визнання права власності на незавершене виробництво сільськогосподарської продукції врожаю 2009р., визнання чинним Договору купівлі-продажу №30/03-1 від 30 березня 2009 р., в редакції із змінами, внесеними Додатковою угодою від 29 квітня 2009 року, визнання чинною Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 березня 2009 р., в редакції від 31 березня 2009 р., заборону Відповідачу та будь-яким іншим третім особам створювати перешкоди Позивачу у здійсненні ним права власності, стосовно незавершеного виробництва сільськогосподарської продукції врожаю 2009 року, тобто позов містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру.

Оскарженим рішенням Господарського суду Херсонської області від 26.06.2009р. позов задоволено.

В своїх касаційних скаргах відповідач просить скасувати вказане рішення Господарського суду Херсонської області від 26.06.2009р. та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Таким чином з врахуванням спірних правовідносин що виникли між сторонами вбачається, що спір у справі виник стосовно майна, визначеного умовами Договору купівлі-продажу №30/03-1 від 30 березня 2009 р., вартість якого сторонами визначена у сумі 6 000 000 грн.

Зважаючи на викладене, при подачі касаційних скарг державне мито повинно було бути обраховане та сплачене з вимог немайнового характеру із вказаної суми, а також і з вимог немайнового характеру, виходячи з наступного.

Згідно ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Із змісту п.36 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, вбачається, що позовні заяви, які  носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру.

Відповідно до ст.3 п.2 пп. “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів державне мито сплачується у розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується.

Відповідно до ст. 3 п.2 пп. пп. “б”, “в” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із позовних заяв немайнового характеру державне мито сплачується у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.3 п.2 пп. “г” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 із касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Отже державне мито з касаційних скарг належить обчислювати та сплачувати до державного бюджету з врахуванням вимог вказаних норм Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року №7-93 як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру.

Крім того, державне мито з касаційних скарг сплачено не у встановленому законом порядку виходячи з наступного.

Згідно ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року №7-93 (далі Декрет) порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 14 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. №15, при перерахуванні державного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. У випадках, коли перерахування мита проводиться з рахунку вкладника, що знаходиться в кредитній установі, до документа, оплаченого митом, додається довідка, засвідчена підписом контролера і відтиском печатки кредитної установи.

Відповідно до ст.6 Декрету, державне мито, яке справляється із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, зараховується до Державного бюджету України.

Будь-які відомості про зарахування державного мита з касаційної скарги саме до Державного бюджету України на платіжному документі відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

За вказаних обставин касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квинт-22" підлягають поверненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 86, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В  :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квинт-22" на рішення Господарського суду Херсонської області від 26.06.2009р. у справі №10/133-ПН-09 Господарського суду Херсонської області повернути особі, що їх подала, а справу –до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                  Г.А. Кравчук

           Судді                                                                         Г.М. Мачульський

                                                                                         В.Ф. Олійник