Постанова

від 23.09.2009 по справі б18/044-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б18/044-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 вересня 2009 р.                                                                                    № Б18/044-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Міщенка П.К.,

розглянувши касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на ухвалувід 11.06.2009 р. господарського суду Київської області

у справі№ Б18/044-09 господарського суду Київської області

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Інвест", м. Бориспіль Київської області

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Проектрембуд", м. Бровари Київської області

про визнання банкрутом

ліквідатортовариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Інвест", м. Бориспіль Київської області

в судовому засіданні взяв участь представник:

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. КиєваКуракін Ю.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.03.2009 року порушено провадження у справі № Б18/044-09 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Проектрембуд" (далі –Банкрут, Товариство 2) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Інвест" (далі –Кредитор, Товариство 1) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Київської області від 14.04.2009 року  Товариство 2 визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, з призначенням ліквідатором ініціюючого кредитора –ТОВ "Люкс Інвест", якого зобовязано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання  Товариства 2 банкрутом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2009 року (суддя –А.Ю. Кошик) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Банкрута, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі –ДПІ, Інспекція) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції ст.ст. 52, 129 Конституції України, норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 7, 25, 32, 52 Закону про банкрутство, ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а також норм процесуального права.  

Розглядаючи касаційну скаргу Інспекції, колегія суддів виходить з того, що  ДПІ  до прийняття оскаржуваної ухвали була подана заява про визнання кредитором у справі, а згідно доданого до уточнення до звіту ліквідатора реєстру кредиторів Інспекція  визначена у якості  кредитора Банкрута із вимогами в сумі 7 426 грн. 00 коп..

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню,  виходячи з наступного.

Особливості здійснення процедури банкрутства відсутнього боржника  врегульовані положеннями ст. 52 Закону про банкрутство. При цьому, у процедурі банкрутства відсутнього боржника також мають застосовуватись  загальні положення щодо здійснення  процедури  банкрутства,  якщо ст. 52  Закону про банкрутство не встановлені відповідні особливості.

Так, не встановлений нормами ст. 52 Закону про банкрутство порядок розгляду та затвердження господарським судом звіту ліквідатора за результатами проведення ліквідаційної процедури відсутнього боржника  врегульований положеннями  ст. 32 Закону про банкрутство, ч. 1  якої, зокрема, передбачено, що господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу  про  затвердження звіту  ліквідатора та ліквідаційного балансу. Отже, приписи визначеної норми передбачають певний порядок розгляду та затвердження господарським судом звіту ліквідатора - з участю окремих кредиторів боржника та прийняття відповідного судового рішення після заслуховування їх думки.

Як вбачається, розгляд звіту ліквідатора Банкрута здійснювався без участі ДПІ. Так,  згідно ухвали від 01.06.2009 року, якою був призначений розгляд в судовому засіданні звіт ліквідатора Банкрута, про час та місце проведення відповідного судового засідання суд першої інстанції повідомив лише дві особи – боржника та кредитора (одного), він же є ліквідатором, тоді як останнім в реєстрі кредиторів, доданого до уточнення до звіту ліквідатора, Інспекція теж визначена у якості одного із кредиторів Товариства 2, яка відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство є стороною у справі про банкрутство.

Отже, судом першої інстанції при здійснені  розгляду звіту ліквідатора  без участі всіх кредиторів Банкрута, не повідомлених  про час та місце проведення судового засідання з розгляду звіту ліквідатора Товариства 2, був порушений встановлений  та визначений ст. 32 Закону про банкрутство порядок розгляду та затвердження звіту ліквідатора. При цьому, судом першої інстанції також  були порушені права Інспекції - кредитора Банкрута, як сторони у справі, на участь у судовому розгляді справи та норми ст.ст. 43, 44 ГПК України щодо змагальності  та  гласності  розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо  справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Крім цього, як вже було зазначено вище, ст. 52 Закону про банкрутство встановлює особливості правового регулювання банкрутства відсутнього боржника, але це не виключає регулювання зазначених відносин також загальними нормами, якщо інше не передбачено спеціальними. Тому, аналізуючи, зокрема, положення п. 7 ст. 52 Закону про банкрутство, колегія суддів зазначає, що при проведенні процедури ліквідації такого банкрута є необхідність застосування також положень статей 31 та 32 згаданого закону.

Перевіряючи застосування судом першої інстанції норм матеріального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, касаційна інстанція зазначає, що:

Суд першої інстанції в постанові  від 14.04.2009 року про визнання Товариства 2 банкрутом зобов'язав ліквідатора Банкрута здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом, однак докази виконання вказаних вимог суду щодо здійснення ліквідатором банкрута такої публікації в матеріалах справи відсутні. Також, в матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання ліквідатором вимог ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство щодо письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника та здійснення інші заходів, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство. На вказані обставини при розгляді та затвердженні звіту ліквідатора Товариства 2 та прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції уваги не звернув та не надав їм належної правової оцінки.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство на ліквідатора з дня його призначення також покладені повноваження, зокрема, щодо здійснення аналізу фінансового стану банкрута, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення, майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; інвентаризації та належної оцінки його майна.

Частиною 1 ст. 32 Закону про банкрутство встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до  господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої   ліквідаційної  маси  (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Згідно звіту про результати проведення процедури ліквідації Товариства 2 та уточнення до нього ліквідатор зазначає, що ним вживалися заходи щодо встановлення активів та іншого майна, інших можливих кредиторів та дебіторів, а також направлялися запити до МРЕО та БТІ у м. Києві, за даними яких у Товариства 2 відсутня нерухомість та не має у власності жодного автотранспортного засобу, у зв'язку з чим не представляється можливим  погасити заборгованість перед Товариством 1 та Інспекцією. Проте, як вбачається, матеріали справи не містять жодних доказів проведення ліквідатором вказаних дій.

Визначені обставини судом першої інстанції не перевірялись та не досліджувались, у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що ліквідатором банкрута не виконані належним чином покладені на нього Законом про банкрутство обов'язки виявлення усіх можливих кредиторів боржника, а також обов'язки щодо оцінки та аналізу фінансового стану Боржника та виконання всіх дій у ліквідаційній процедурі, направлених на виявлення та погашення вимог кредиторів, що призвело до порушення вимог ст.ст. 32, 40, 52 цього Закону.

Більш того, матеріали справи свідчать про те, що ліквідатор Банкрута, в порушення вищезгаданих норм закону, представив суду тільки звіт ліквідатора, баланс станом на 19.05.2009 року та реєстр вимог. Тоді як виконання, на думку ліквідатора, усіх інших дій в порушення, зокрема, ст. 52 Закону про банкрутство та ст.ст. 33, 34 ГПК України не знайшло свого підтвердження матеріалами справи.

У зв'язку з викладеним, висновок про затвердження звіту ліквідатора Боржника та припинення провадження у справі зроблений судом першої інстанції передчасно та з неповним з'ясуванням обставин справи, а господарський суд при цьому вдався порушень як норм матеріального, так і процесуального права.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідації в іншому складі суду. Місцевому господарському суду при новому розгляді справи слід усунути вищезазначені порушення та вирішити питання щодо відновлення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців запису щодо юридичної особи –Товариства 2 (у випадку внесення даних про припинення юридичної особи).

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 25, 32, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 33, 34, 1115, 1117, 1119 –11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2009 р. у справі № Б18/044-09 скасувати.

3.          Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Головуючий                                                                    Б.М. Поляков

         Судді                                                                                 В.М. Коваленко                                                                           

                                                                                                    П.К. Міщенко