Ухвала

від 20.08.2015 по справі 369/8212/15-к

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/8212/15-к

Провадження № 1-кп/369/418/15

УХВАЛА

Іменем України

20.08.2015 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретареві судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області 04.08.2015 року надійшов обвинувальний акт за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор, представник потерпілого та обвинувачений висловили думку про можливість призначення справи до розгляду.

Від прокурора надійшло клопотання про виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Від представника потерпілого надано цивільний позов до відповідача ОСОБА_5 .

При перевірці матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що наявний у кримінальному провадженні обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Так, згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини» № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Згідно вимог п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Сформульоване обвинувачення в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 не відповідає зазначеній правовій кваліфікації.

Згідно обвинувачення ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище вчинене повторно.

В той же час, зазначена правова кваліфікація за ч.3 ст. 185 КК України передбачає вчинення таємного викрадення чужого майна поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдана значної шкоди потерпілому і не містить кваліфікуючої ознаки повторності вчинення злочину.

Також, згідно обвинувального акту правова кваліфікація вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_5 прокурором визначена наступним чином: ч.3 ст. 185 КК України.

В той же час, правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті належним чином зазначеної правовоїкваліфікації дій особи, а також наявність невідповідностей висунутого обвинувачення та правової кваліфікації унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист.

На підставі викладеного суд не має законних підстав для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 3, 110, 291, 314 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт за кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України повернути прокурору прокуратури Києво-Святошинського району Київської області для усунення недоліків.

Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з моменту її оголошення до Апеляційного суду Київської області.

Суддя ОСОБА_1