Рішення

від 24.06.2014 по справі 905/3434/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.06.2014 Справа № 905/3434/14

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом : Державного підприємства «Підприємство Жданівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№3)», смт. Вільхівка, Донецька область

до відповідача : Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у сумі 38179,94грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №12-118 від 23.06.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю №9-15 від 17.01.2014р.;

Позивач, Державне підприємство «Підприємство Жданівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№3)», смт. Вільхівка, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 32179,92грн. та пені в сумі 5460,02грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №568/38 від 05.05.2010р., специфікацію від 05.05.2010р., накладну №63 від 10.05.2011р., накладну №68 від 12.05.2011р. та претензії.

У судовому засіданні 24.06.2014р. представником позивача була надана заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені з 5460,02грн. до 2535,78грн., яка була перерахована позивачем за півроку. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає приписам ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №581 від 05.06.2014р., доданого до матеріалів справи 26.06.2014р., позов визнає частково, а саме в частині боргу у розмірі 32719,92грн. Щодо нарахованої пені в сумі 5460,02грн. позивач проти цих вимог заперечує у повному обсязі та просить суд застосувати строк позовної давності, що відображено у протоколі судового засідання від 24.06.2014р.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

Між Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (Покупець) та Підприємством Жданівської виправної колонії №3 (Постачальник) 05 травня 2010р. був укладений договір поставки №568/38, за умовами якого (1.1. договору) постачальник зобов'язується передати у власність покупця спецодяг, а покупець зобов'язується прийняти поставлену продукцію та своєчасно її оплатити відповідно до умов укладеного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура, кількість та ціна продукції оговорюються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.3. договору дата поставки вважається дата, яка зазначена в товарно-транспортній накладній, підписаної покупцем.

За приписами п. 4.1. договору ціна на продукцію, що постачається встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що остаточний розрахунок за постачаєму продукцію здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки продукції.

Відповідно до п. 5.4. договору сторона, що прострочила виконання грошового зобов'язання за даним договором, сплачує другій стороні пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами. В разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного його виконання обома сторонами. (п. 8.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору сторонами був складений та підписаний Додаток №2 - Специфікація, в якій сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну за одиницю та загальну вартість специфікації, яка складає 306492,00грн. Строк поставки: лютий-березень 2011р.

Відповідно до накладної №63 від 10.05.2011р. позивачем на адресу відповідача було поставлено продукції на загальну суму 98574,72грн., згідно накладної №68 від 12.05.2011р. - на загальну суму 664,80грн.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №103758 від 03.10.2012р. з вимогою виконати умови договору та сплатити борг в сумі 32719,92грн.

17 вересня 2013р. позивачем вдруге була надіслана претензія №12-134 з вимогою виконати умови договору №568/38 від 05.05.2010р. та сплатити заборгованість за отриманий товар в сумі 32719,92грн. Доказом направлення претензії на адресу відповідача позивачем наданий опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек №5977 від 17.09.2013р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 32719,92грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 2535,78грн.

У позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з повної оплати продукції в строки, передбачені умовами договору поставки №568/38 від 05.05.2010р.

Предметом судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 32719,92грн. та пені в сумі 2535,78грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами Договору.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором позики №568/38 від 05.05.2010р. належним чином не виконав, отриманий за договором товар сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 32179,92грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім суму боргу відповідач повністю визнав у відзиві на позовну заяву, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 32719,92грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення пені відповідно до п. 5.4. договору в сумі 2535,78грн за період з 13.06.2011р. по 13.06.2012р. Розглянувши вимогу позивача про стягненні пені суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як вбачається із наданого до матеріалів справи розрахунку пені період нарахування пені позивачем визначений з 20.06.2011р. по 20.11.2011р. До суду із позовом позивач звернувся 22.05.2014р., що вбачається із вхідного штампу на позовній заяві.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Згідно ч. 2 ст. 258 цього кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи, що позивачем пропущений строк позовної давності в один рік щодо звернення із вимогою про стягнення пені у розмірі 2535,78грн., а також враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, яка зафіксована в протоколі судового засідання від 24.06.2014р., суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 256, 258, 526, 546, 549-550, 599, 611, 625, 655, 662, 692, Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 216-218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Підприємство Жданівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№3)», смт. Вільхівка, Донецька область до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 32179,92грн. та пені в сумі 2535,78грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул.. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Державного підприємства «Підприємство Жданівської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№3)» (86397, Донецька область, смт. Вільхівка, код ЄДРПОУ 08679824, р/р №26000300209471 в філії Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Донецьк, МФО 335106) борг в сумі 32719,92грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1695,64грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко