Рішення

від 17.08.2015 по справі 914/1877/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.15 Справа№ 914/1877/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль», с. Дуліби,

до відповідача: Жулинської сільської ради, с. Жулини,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області, м. Стрий,

про: стягнення 290 281,65 грн.

Суддя М. Синчук

при секретарі Н. Григорчук

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 12.05.15р.

відповідача: не з'явився.

третя особа: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль» до Жулинської сільської ради стягнення 5 805,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов Договору №09/10 на капітальний ремонт вул. Петеша в с. Жулин Стрийського району Львівської області від 19.10.2012 р. не здійснено оплати за виконані позивачем роботи в розмірі 238 903,76 грн. Крім того, відповідачу нараховано 2 906,12 грн. - 3 % річних, 48 471,77 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 10.06.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 22.06.2015 р. Ухвалою суду від 22.06.2015р. розгляд справи відкладено на 06.07.2015р.

В судове засідання 06.07.2015 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 22.06.2015р. не виконав, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 06.07.2015 р. представник відповідача з'явився, подав відзив на позовну заяву № 42 від 23.06.2015р. Позовні вимоги в частині основного боргу - 238 903,76 грн. визнає, в частині 51 377,89 грн. не визнає. Зазначив, що заборгованість виникла у зв'язку з невиконанням Державним управлінням казначейства у Стрийському районі платіжного доручення № 22,23 від 29.12.2014р.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи для надання можливості подати додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 06.07.2015 р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Стрийське управління Державної казначейської служби України Львівської області, розгляд справи відкладено на 17.08.2015 р. Строк розгляду справи продовжено.

В судове засідання 17.08.2015 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по справі. Подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 100 000,00 грн. просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 138 903,76 грн. основного боргу, 2 906,12 грн. - 3 % річних, 48 471,77 грн. - інфляційних втрат.

В судове засідання 17.08.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

В судове засідання 17.08.2015 р. представник третьої особи не з'явився, 12.08.2015 р. до канцелярії суду від третьої особи надійшло пояснення, згідно якого відповідачем до третьої особи платіжні доручення для оплати заборгованості на користь позивача за виконані роботи з капітального ремонту дороги не подавались.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.10.2012 року Жулинська сільська рада (надалі - відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю В«МагістральВ» (надалі - позивач) уклали договір №09/10 на капітальний ремонт вул. Петеша в с. Жулин Стрийського району Львівської області.

Згідно п.1.2. Договору, Замовник доручає, а Підрядник виконує на свій страх і ризик власними і залученими силами і засобами передбачені замовленням роботи по капітальному ремонту вул. Петеша в с. Жулин Стрийського району Львівської області (надалі - Об'єкт), здає в обумовлені строки об'єкт замовнику, а Замовник приймає Об'єкт і здійснює своєчасне і повне фінансування прийнятих робіт.

Протягом грудня 2012 року - грудня 2014 року позивачем було виконано робіт на загальну суму 337 057,02 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.22) та актами приймання виконаних робіт. (а.с.23-25) Проте відповідачем дані кошти були оплачено частково в розмірі 98 153,26 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість за виконані роботи в розмірі 238 903,76 грн.

20.02.2015 року позивачем було скеровано претензію про оплату вищезазначених коштів. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав.

Укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 09/10 від 19.10.2012 р., за своєю правовою природою, є договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 4.5. Договору, замовник здійснює щомісячну оплату за виконані роботи в межах наявного бюджетного фінансування на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.10 Договору, кінцеві розрахунки здійснюються замовником після виконання і приймання всіх передбачених Договором робіт протягом 15-ти днів після підписання Акта приймання Об'єкта в експлуатацію та протягом 5-ти днів з моменту реєстрації остаточного рахунку та реєстру на оплату в органах Держказначейства при наявності бюджетних коштів. Отже,

Сторонами було досягнуто домовленості про те, що строк оплати виконаних робіт визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме - надходження коштів бюджету по капітальному ремонту на рахунок відповідача, у зв'язку з чим оплата за виконані роботи здійснюється на підставі Актів з моменту надходження коштів на рахунок відповідача.

За умовами п. 5.1.1. Договору, Замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані роботи у двотижневий термін з моменту підписання сторонами належним чином оформлених Актів КБ-2в та КБ-3 при наявності відповідного фінансування з місцевого бюджету.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Крім того, сторони не вправі відступати від положень актів цивільного законодавства у разі, якщо обов'язковість для сторін актів цього законодавства випливає з їх змісту або із змісту відносин між сторонами (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Обов'язок відповідача, як Замовника, за укладеним Договором оплатити прийняті роботи виникає відповідно до положень чинного законодавства України та п.п. 1.2. п. 5.1.1 Договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Бюджетне призначення має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування в межах відповідного періоду (п. 8 ст. 2 Бюджетного кодексу України). Згідно з ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, подія - надходження коштів з Державного бюджету на 2014 рік, про яку йдеться у п. 4.10. Договору, - могла настати виключно до 31 грудня 2014 року. Поза межами цього терміну така подія настати не може. З 01.01.2015 року відповідні бюджетні призначення за 2014 рік втратили свою чинність. Таким чином, надходження коштів з Державного бюджету на 2014 рік не може вважатися подією, яка неминуче настане. Надходження коштів не відповідає правовим ознакам події, яка неминуче настане, оскільки залежить від волі і вчинення дій низки суб'єктів переказу коштів (п. 1.24 ст. 1, ст. 5 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» ). Позивач не належить до учасників бюджетного процесу в розумінні ст. 20 Бюджетного кодексу України. Таким чином, між сторонами існують господарські правовідносини з приводу розрахунків за виконані підрядні роботи.

Крім того, як випливає з Постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446, відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки, в разі відсутності коштів для оплати, замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Таких же обґрунтованих висновків дійшов і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року.

Отже, згідно з частиною першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання:

- подія, про яку йдеться у п. 5.1.1 і п 4.5. Договору, не настала у 2014 році, а її настання у наступних періодах залежить від волі органів державної влади України, що унеможливлює її правову кваліфікацію як події;

- позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав у повному обсязі;

- відповідач своїх зауважень щодо якості, обсягу та вартості робіт не висловив і підписав акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в;

- жодна сторона договору за будь-яких обставин (в тому числі і ненадходження грошових коштів) не може бути звільнена від виконання грошового зобов'язання;

- замовник відповідно до суті підрядних правовідносин зобов'язаний оплатити виконані підрядником роботи у строк, встановлений договором;

- за п. 5.1.1 Договору, Замовник зобов'язаний оплатити виконані підрядником роботи. За таких обставин строк виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем по оплаті виконаних і прийнятих підрядних робіт за Договором за 2014 рік настав.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 625 Цивільного Кодексу України, позивачем пораховано штрафні санкції розмір котрих становить: 3% річних - складає 2 906,12 грн., втрати від інфляції складають 48 471,77 грн.

Відповідач - Жулинська сільська рада Стрийського району, у відзиві на позовну заяву, позов визнає в частині основного боргу в сумі 238 903,76 грн.

Щодо штрафних санкцій, визначених позивачем, просить відмовити в задоволенні зазначає, що, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Сільська рада не вбачає умислу у своїх діях щодо прострочення виконання зобов'язання, оскільки виконала свої зобов'язання, згідно Договору № 09/10 від 19.10.2012 року, перед ТзОВ В«МагістральВ» , а саме вчасно подала необхідні доручення в Стрийський УДКСУ щодо проведення оплати виконаних робіт. Тому, вважає безпідставною вимогу позивача стягнути із Жулинської сільської ради штрафні санкції в сумі 3 % річних - 2 906,12 грн., та втрати від інфляції - в сумі 48 471,77 грн., доказів надання необхідних доручень не надав.

17.08.2015 р. позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 100 000,00 грн. (платіжне доручення №4 від 22.07.2015 р.), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 138 903,76 грн. основного боргу, 2 906,12 грн. - 3 % річних, 48 471,77 грн. - інфляційних втрат.

У своїх поясненнях третя особа зазначила, що Жулинською сільською радою до Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області платіжні доручення для оплати заборгованості на користь ТзОВ В«МагістральВ» за виконані роботи з капітального ремонту дороги по вул. Петеша в с. Жулин не подавались, відтак, не могли бути оплачені.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України, Казначейство та його територіальні органи реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до законодавства України, органи Казначейства не наділені повноваженнями щодо наповнення бюджету, та відповідно, не несуть відповідальність за наявність (достатність) фінансового ресурсу на оплату зобов'язань клієнтів, які ними обслуговуються. Управління вживало усіх можливих заходів щодо своєчасного проведення розрахунків з дотриманням вимог чинного законодавства, направляючи на це весь наявний фінансовий ресурс.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як встановлено судом, відповідач - Жулинська сільська рада позов визнав в частині основного боргу в сумі 238 903,76 грн., не вбачає умислу у своїх діях, оскільки виконав свої зобов'язання, згідно Договору № 09/10 від 19.10.2012 року перед ТзОВ В«МагістральВ» , а саме вчасно подала необхідні доручення третій особі - Стрийському УДКСУ щодо проведення оплати виконаних робіт.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції, зокрема, у вигляді пені, за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник), згідно приписів ст. 837 ЦК України зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу приписів ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 19 жовтня 2012 року Жулинська сільська рада (надалі - відповідач) та Товариство з обмеженою відповідальністю В«МагістральВ» (надалі - позивач) уклали договір № 09/10 на капітальний ремонт вул. Петеша в с. Жулин Стрийського району Львівської області (надалі - ОСОБА_2).

Згідно п.1.2. Договору, Замовник доручає, а Підрядник виконує на свій страх і ризик власними і залученими силами і засобами передбачені замовленням роботи по капітальному ремонту вул. Петеша в с. Жулин Стрийського району Львівської області (надалі - Об'єкт), здає в обумовлені строки об'єкт замовнику, а Замовник приймає Об'єкт і здійснює своєчасне і повне фінансування прийнятих робіт.

Протягом грудня 2012 року - грудня 2014 року позивачем було виконано робіт на загальну суму 337 057,02 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.22) та актами приймання виконаних робіт. (а.с.23-25) Проте відповідачем дані кошти були оплачено частково в розмірі 98 153,26 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість за виконані роботи в розмірі 238 903,76 грн.

20.02.2015 року позивачем було скеровано претензію про оплату вищезазначених коштів. Проте, відповідач відповіді на претензію не надав.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 4.5. Договору, замовник здійснює щомісячну оплату за виконані роботи в межах наявного бюджетного фінансування на підставі актів, підписаних сторонами.

Крім того, сторони не вправі відступати від положень актів цивільного законодавства у разі, якщо обов'язковість для сторін актів цього законодавства випливає з їх змісту або із змісту відносини між сторонами (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Тобто, обов'язок відповідача, як Замовника, за укладеним Договором оплатити прийняті роботи виникає відповідно до положень чинного законодавства України та п.п. 1.2. п. 5.1.1 Договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цеп строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Бюджетне призначення має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування в межах відповідного періоду (п. 8 ст. 2 Бюджетного кодексу України). Згідно з ч. 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, подія - надходження коштів з Державного бюджету на 2014 рік, про яку йдеться у п. 4.10. Договору, - могла настати виключно до 31 грудня 2014 року. Поза межами цього терміну така подія настати не може. З 01.01.2015 року відповідні бюджетні призначення за 2014 рік втратили свою чинність. Таким чином, надходження коштів з Державного бюджету на 2014 рік не може вважатися подією, яка неминуче настане. Надходження коштів не відповідає правовим ознакам події, яка неминуче настане, оскільки залежить від волі і вчинення дій низки суб'єктів переказу коштів (п. 1.24 ст. 1, ст. 5 Закону України В«Про платіжні системи та переказ коштів в УкраїніВ» ).

Крім того, як випливає з Постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446 відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки, в разі відсутності коштів для оплати, замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Таких же обґрунтованих висновків дійшов і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

Отже, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

У відповідності до положень ст. 625 Цивільного Кодексу України, позивачем нараховано штрафні санкції розмір котрих становить: 3% річних - складає 2 906,12 грн., втрати від інфляції складають 48 471,77 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2015 року Жулинській сільській раді подано претензію на оплату робіт по капітальному ремонту вул. Петеша в с. Жулин Стрийського району Львівської області. Однак, після надходження даної претензії сільським головою не вживалися жодні заходи щодо погашення боргових зобов'язань перед ТзОВ В«МагістральВ» .

Також, згідно з Постановою пленуму Верховного суду Україні від 15.11.2010 року про стягнення передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, останні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів від 01.03.2014 р. № 65 В«Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджетуВ» затверджено заходи з метою стабілізації економічної ситуації в державі та економічного і раціонального використання державних коштів в 2014 році, якою зобов'язано Державну казначейську службу України здійснювати платежі у першочерговому порядку в повному обсязі - за видатками загального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплата комунальних послуг та енергоносіїв, оплату видатків, пов'язаних з реалізацією продуктів цільових екологічних (зелених) інвестицій і виконанням зобов'язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату; забезпечення роботи спеціалізованих санітарних автомобілів екстреної медичної допомоги (забезпечення пально-мастильними матеріалами, запасними частинами, послугами зв'язку); обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам; оплату послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу; дослідження і розробки, окремі заходи з виконання державних (регіональних) програм, субсидії та трансферти підприємствам, установам та організаціям в частині оплати праці з нарахуваннями, стипендій, оплати комунальних послуг та енергоносіїв; видатками за рахунок коштів резервного фонду бюджету; видатками спеціального фонду державного бюджету на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, реалізацію проектів у рамках програм прикордонного співробітництва Європейського інструменту сусідства та партнерства, оплату видатків, пов'язаних з реалізацією проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій і виконанням зобов'язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. За іншими напрямками видатків проводити платежі з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду державного бюджету, наявних та прогнозних залишків коштів на єдиному казначейському рахунку, зареєстрованих бюджетних зобов'язань та пріоритетності проведення видатків і надання кредитів. До такого напрямку належать видатки, про які йдеться в позовній заяві.

У бюджетній сфері відносини регулюються Бюджетним кодексом України. Братківська сільська рада, відповідно до пункту 12 статті 2 Бюджетного кодексу України, є бюджетною установою, отже дія Бюджетного кодексу поширюється на діяльність Братківської сільської ради.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", прийнятим 28.12.2014 р., на наступний бюджетний період не передбачені бюджетні призначення по субвенціях із спеціального фонду державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах. Згідно статті 57 Бюджетного кодексу України, у разі відсутності бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду Державного бюджету.

Відповідно до статті 19 Закону України В«Про автомобільні дорогиВ» , організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міста та інших населених пунктів належить до основних обов'язків органів місцевого самоврядування.

Змінами до Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах відповідно до пункту 10 частини 1 статті 91 Кодексу можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Фінансування таких видатків, у тому числі погашення кредиторської заборгованості за виконані роботи, повинно здійснюватися за рахунок дохідних джерел місцевих бюджетів.

Як встановлено судом відповідачем - Жулинською сільською радою до Стрийського управління Державної казначейської служби України Львівської області платіжні доручення для оплати заборгованості на користь ТзОВ В«МагістральВ» за виконані роботи з капітального ремонту дороги по вул. Петеша в с. Жулин не подавались.

17.08.2015 р. позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 100 000,00 грн. просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 138 903,76 грн. основного боргу, 2 906,12 грн. - 3 % річних, 48 471,77 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки відповідачем частково погашено заборгованість, провадження у справі в частині 100 000,00 грн. основного боргу потрібно припинити.

Таким чином, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість в розмірі 138 903,76 грн. суми основного боргу, 2 906,12 грн. - 3 % річних, 48 471,77 грн. - інфляційних втрат.

Згідно с. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«МагістральВ» є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України В«Про судовий збірВ» , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про судовий збірВ» , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 159 від 09.06.2015 року на суму 5 805,64 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони відповідача, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 80, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1.Провадження в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу припинити.

2.Стягнути з Жулинської сільської ради ( 82470, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Жулин, вул. Петеша, 3, код ЄДРПОУ 04371006 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«МагістральВ» ( 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Дуліби, вул. Шевченка, 133 А, код ЄДРПОУ 13829993 ) суму основного боргу в розмірі 138 903,76 грн., 2 906,12 грн. - 3 % річних, 48 471,77 грн. - інфляційних втрат та 5 805,64 грн. судового збору.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 21.08.2015 р.

Суддя Синчук М.М.