Рішення

від 17.08.2015 по справі 914/1992/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.15 Справа№ 914/1992/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в особі філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в с. Малехів, с. Малехів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Топорів,

про: стягнення 6 159,92 грн.

Суддя М.Синчук

при секретарі Н. Григорчук

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - довіреність №22-02/14 від 20.02.2014 р.,

відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в особі філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в с. Малехів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 159,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу товарів № Ф 520 від 25.07.2006 р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою від 19.06.2015р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 01.07.2015р. Ухвалою суду від 01.07.2015р. розгляд справи відкладено на 17.08.2015р.

В судове засідання 17.08.2015р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 17.08.2015р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 15.04.2015 р. не виконав.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Отже, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

25.07.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в особі філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в с. Малехів (продавець, далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, далі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу №Ф 520 (надалі - Договір). (а.с.13-14)

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3. 1.4. Договору сторони встановили, що Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі. Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що є предметом даного Договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються Сторонами при прийомі-передачі кожної партії Товару. Партією Товару вважається його кількість, що зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору. Загальний обсяг Товару, що продається за даним Договором, визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості та асортименту Товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями Товару.

Відповідно до п.п.2.1., 5.2., 5.3., 5.4. Договору ціни на Товар встановлюються Продавцем в прас-листі (не є додатком до даного Договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних.

Згідно з п. 5.1. Договору, покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Продавець має право, за погодженням з Покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання Сторонами Додатку № 1 у новій редакції.

Відповідно до Додатку №1 до Договору № 520 від 25.07.2006р., продавець надає Покупцеві право сплатити вартість поставленого товару протягом 14 (чотирнадцятьох) календарних днів з дати прийому-передачі. (а.с.15)

П. 10.1. передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом одного календарного року. Якщо по закінченні строку дії даного Договору жодна з Сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 71846730 від 13.01.2015р. на суму 4516,98 грн. (а.с.16)

На виконання своїх зобов'язань відповідач не здійснив оплату за отриманий товар, таким чином, неоплаченою є сума 4516,98 грн. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню - 258,89 грн., 3% річних від простроченої суми - 28,96 грн. та штраф - 1355,09 грн., який передбачений п. 7.4. Договору.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами по справі 25.07.2006р. укладено договір купівлі-продажу №Ф 520. Згідно з п. 5.1. Договору, покупець здійснює розрахунки за Товар на умовах, визначених Сторонами у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору. Продавець має право, за погодженням з Покупцем, змінити умови розрахунків за Товар, шляхом підписання Сторонами Додатку № 1 у новій редакції.

Відповідно до Додатку №1 до Договору № 520 від 25.07.2006р., продавець надає Покупцеві право сплатити вартість поставленого товару протягом 14 (чотирнадцятьох) календарних днів з дати прийому-передачі.

Як встановлено судом, позивач передав, а відповідач прийняв товар за видатковою накладною № 71846730 від 13.01.2015р. на суму 4 516,98 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4516,98 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Оскільки відповідачем порушено умови Договору в частині своєчасної сплати їх вартості, тому вимога позивача про стягнення 258,89 грн. - пені є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем порушено умови Договору в частині своєчасної сплати їх вартості, тому вимога позивача про стягнення 28,96 грн. - 3% річних є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 7.4. договору, у випадку прострочки Покупцем оплати вартості Товару більше ніж на 60 календарних днів вважається, що Покупець необґрунтовано відмовився від оплати вартості Товару та зобов'язаний сплатити на користь продавця, крім установлених Договором пені /п. 7.1./, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та не оплаченого в строк Товару.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 355,09 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( 80520, Львівська область, Буський район, село Топорів, вул. Паркова, 3, корпус А, ідентифікаційний код 20017260184 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в особі філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю В«САВСЕРВІС-МОВАВ» в с. Малехів ( 80383, Львівська обл., Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, 20а, код ЄДРПОУ 34187772 ) 4 516,98, грн. основного боргу, 28,96 грн. - 3% річних, 258,89 грн. - пені, 1 355,09 грн. - штрафу та 1827 грн. 00коп. - судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.08.2015 р.

Суддя Синчук М.М.