Рішення

від 28.08.2012 по справі 5019/965/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2012 р. Справа № 5019/965/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Бояр В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Фахівець-дах»

до відповідача ОСОБА_1 особи -підприємця ОСОБА_2

про стягнення 26 418, 04 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_3 -представник;

від відповідача - ОСОБА_4 -представник.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Фахівець-дах»(далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення 26 418, 04 грн., з яких 24 946, 24 грн. основної суми боргу, 810, 75 грн. три відсотки річних, 661, 07 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду від 12 червня 2012 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2012 р.

2 липня 2012 року в судове засідання з'явився представник позивача. З метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з неявкою в судове засідання, призначене на 02.07.2012р., представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 23.07.2012р.

23 липня 2012 року відповідачем до канцелярії суду було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Також, відповідачем було подано письмові пояснення по справі, з яких вбачається що відповідач з наявною заборгованістю не погоджується, та просить відмовити в задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість з підстав, викладених в поясненнях.

Ухвалою суду від 23 липня 2012 року розгляд справи було відкладено на 07.08.2012р.

03 серпня 2012 року відповідачем до канцелярії суду було подано додаткові пояснення по справі з додатками.

07 серпня 2012 року представником позивача було подано клопотання про продовження строку розгляду справи. Дане клопотання було прийнято судом.

07 серпня 2012 року строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів -до 28 серпня включно, розгляд справи було відкладено на 21.08.2012 р.

Ухвалою суду від 07 серпня 2012 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Рівненському районі подати суду наступні документи:

- належним чином засвідчені копії податкових декларацій з ПДВ;

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: 35316, Рівненська обл., Рівненський район, с. Грабів, вул. Шевченка, 22,) за період квітень 2011 року;

- інформаційну довідку про включення до податкового кредиту з ПДВ (чи відображення в податковому обліку операцій (у разі якщо ОСОБА_1 особа-підприємець ОСОБА_2 не є платником ПДВ) операцій по видатковій накладній № РН-0000019 від 15 квітня 2011 року на суму 24946,24 грн. з ПДВ, виданій Приватним підприємством «Фахівець-Дах»(податкова накладна виписана 15.04.2012р. на суму 24946,24 грн. з ПДВ).

Ухвалою суду від 21 серпня 2012 року розгляд справи було відкладено на 28.08.2012 р.

27 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі було подано клопотання №3079 від 23.08.2012 р., в якому ДПІ у Рівненському районі на виконання ухвали суду від 07 серпня 2012 року просить долучити до матеріалів справи документи витребувані ухвалою.

28 серпня 2012 року відповідачем до канцелярії суду було подано додаткові пояснення по справі щодо безпідставності вимог позивача про стягнення заборгованості по індексу інфляції та трьох відсотків річних.

В судовому засіданні 28.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягає на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, відповідача, суд встановив наступне.

На виконання взятих на себе зобов'язань та відповідно до видаткової накладної № РН-0000019 від 15 квітня 2011 року (а. с. 9), позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24 946, 24 грн., що підтверджується вказаною накладною та довіреністю б/н від 01 квітня 2011 року (а. с. 10), виданою ОСОБА_2 на своє ім'я, яка є дійсною до 15 квітня 2011 року та підписана і скріплена відтиском його печатки. Оригінали даних документів було оглянуто в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається зокрема, що поставка товару здійснювалась на без договірній основі, оскільки будь-яких посилань на договір у видатковій накладній, якими фіксується господарська операція, немає. Відтак, у цьому випадку до правовідносин між сторонами та строку виконання зобов'язань, які виникли на підставі цих правовідносин слід застосовувати ст. 692 ЦК України.

З наданих відвідачем письмових пояснень вбачається, що відповідач з наявною заборгованістю не погоджується, оскільки як він зазначає позивачем не надано ніяких підтверджуючих документів крім довіреності та накладної, якими не підтверджується факт поставки позивачем та прийняття товару відповідачем саме первинними документами, оскільки відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 р. № 88 Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а як зазначає відповідач підписи в накладній та довіреності відрізняються від його особистого, у зв'язку з чим відповідачем оспорюється факт підписання ним довіреності та накладної на отримання товару, а відповідно й сам факт отримання товару.

Дані твердження відповідача є необґрунтованими та недоведеними з огляду на наступне.

Згідно з абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацом 2 пункту 44.1 статті 44 визначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі -Закон) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У ст. 9 Закону також зазначається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Важливе значення має ч.2 ст.9 Закону, де встановлені обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак, з наданих ДПІ у Рівненському районі на виконання ухвали суду від 07 серпня 2012 року копій податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень місяць 2011 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за цей самий період вбачається, що платник податків ПП Самсонюк ОСОБА_5 (код НОМЕР_1) включив до податкового кредиту операцію з придбання від постачальника Приватного підприємства «Фахівець-дах»(про що свідчить індивідуальний податковий номер 311634817165 в розділі ІІ графи «Постачальник»розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) 4 157, 71 грн. суми ПДВ з обсягу поставки на суму 20 788, 53 грн. Даний факт також підтверджується Витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, наданим ДПІ у Рівненському районі з датою отримання та виписки податкової накладної 15.04.2011 року за номером 20 від постачальника ПП «Фахівець-дах»на суму 24 946, 24 грн., з яких 20 788, 53 грн. без ПДВ, та 4 157, 71 сума ПДВ.

Оскільки, як вже зазначалося вище, дані операції (а саме щодо податкових зобов'язань в частині сплати податків) здійснюються на підставі первинних документів які фіксують факти здійснення цих операцій, які повинні бути відповідно оформлені, а платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, тобто відповідачем було визнано даний правочин на підставі саме відповідно оформлених первинних документів як того вимагає Податковий кодекс України, що відповідно спростовує твердження відповідача про неотримання ним товару по видатковій № РН-0000019 від 15 квітня 2011 року та довіреності б/н від 01 квітня 2011 року, а також необхідність в проведенні заявленої ним почеркознавчої експертизи.

Крім того, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Жодних доказів, які б підтверджували невідповідність первинних документів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в процесі оформлення та подачі документів до ДПІ у Рівненському районі суду також подано не було.

Таким чином, підтверджується поставка позивачем вказаного в накладній товару на загальну суму 24 946, 24 грн.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судової почеркознавчої експертизи.

Також, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем було нараховано три відсотки річних в період з квітня 2011 року по травень 2011 року в розмірі 810, 75 грн., а також інфляційних втрат в період з квітня 2011 року по квітень 2012 року в розмірі 661, 07 грн.

Судом встановлено що розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат позивачем проведено вірно, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Проаналізувавши обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, та характер усних домовленостей між сторонами, зазначених у позовній заяві, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір, який має цивільно-правову природу та об'єднує в собі ознаки договору поставки, до якого, відповідно до ст.712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлі-продаж.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Кодексу.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як було встановлено судом, зроблено не було. Тобто, накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що обов'язок оплатити отриманий ним товар, виникає лише після звернення позивача, як продавця, з вимогою про виконання зобов'язання здійснити оплату товару, та отримання даної вимоги відповідачем, посилаючись при цьому на положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України «Виконання зобов'язань»і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»відзначено зокрема, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, при цьому положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується, оскільки підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Вищенаведена позиція також висловлена Вищим господарським судом України в постанові від 21.04.2011 р. № 9/252-10.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином, проте Відповідач розрахунки за договором провів лише частково.

Доказів на обґрунтування своїх заперечень, а також доказів сплати боргу під час розгляду справи відповідач суду не надав.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно ч. ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 609, 50 грн. покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи -підприємця ОСОБА_2 (35316, Рівненська обл., Рівненський район, с. Грабів, вул. Шевченка, 22, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Фахівець-дах»(33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, 28, код ЄДРПОУ 31163481) 26 418 (двадцять шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 04 коп., з яких 24 946 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 24 коп. основної суми боргу, 810 (вісімсот десять) грн. 75 коп. три відсотки річних, 661 (шістсот шістдесят одна) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 28 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 7 вересня 2012 року.

Суддя Трускавецький В. П.