Рішення

від 07.08.2012 по справі 5019/973/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5019/973/12

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Трускавецького В.П.

при секретарі судового засідання Бояр В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» - правонаступник підприємства Укоопспілки «Укоопювелірторг»у м. Хмельницькому, м. Бровари Київської області

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Партнер»Володимирецької районної спілки споживчих товариств, смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області

про стягнення 21 808, 31грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 - представник;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» (правонаступник підприємства Укоопспілки «Укоопювелірторг»у м. Хмельницькому (надалі ПСК «Укооппромторг у м. Броварах») звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства «Партнер»Володимирецької районної спілки споживчих товариств (надалі ДП «Партнер») про стягнення коштів на суму 23 730, 69 грн., з яких 21 112, 31 грн. -основний борг, 1635, 38 грн. -втрати від інфляції, 983 грн. - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 1609, 50 грн.

Ухвалою господарського суду від 13 червня 2012 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2012р.

На виконання вимог ухвали суду від 13.06.2012р. позивач 25 червня 2012р. подав клопотання від 21.06.2012р. (вхідний номер канцелярії суду 6135/12) про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних судом, в тому числі оригінал договору поставки від 08.01.2008р. та оригінали накладних, на підставі яких заявлено позов у даній справі.

В судове засідання, призначене на 02.07.2012р., сторони участі своїх представників не забезпечили. Відтак, з метою надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, розгляд справи було відкладено на 07.08.2012р.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

07 серпня 2012р. на розгляд суду поступила заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог (вхідний номер канцелярії 8011/12).

Відповідно до цієї заяви позивач просить стягнути з ДП «Партнер»21 112, 31 грн. основного боргу, 696 грн. - 3% річних та судовий збір в розмірі 1609, 50 грн.

В судове засідання, призначене на 07.08.2012р., відповідач повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надіслано копії ухвали господарського суду про прийняття позовної заяви до розгляду, порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду у судовому засіданні, а.с.а.с.31, 32).

Враховуючи ті обставини, що учасники судового процесу про розгляд справи у судовому засіданні були повідомлені належним чином; в учасників судового процесу було достатньо часу, щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо предмету цього спору; явка учасників судового процесу у засідання господарського суду обов'язковою не визнавалась; заяв (клопотань) про відкладення розгляду справи суду не поступало; у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 07.08.2012р. судом оглянуто подані позивачем оригінали доданих до позовної заяви документів, а саме: договору поставки № 36 від 08.01.2008р. та видаткових накладних № РНЮ-000305 від 12.11.2010р., № РНЮ-000306 від 12.11.2010р. та № РНЮ-000307 від 15.11.2010р. Оригінали вказаних документів, після їх огляду судом, повернуті представнику позивача під розписку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), та наполягає на їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача в судовому засіданні, суд встановив наступне.

08 січня 2008р. між сторонами у справі було укладено ОСОБА_3 поставки № 36, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (ПСК «Укооппромторг у м. Броварах») зобов'язується поставити, а Покупець (ДП «Партнер») прийняти та оплатити товари по узгоджених відпускних цінах згідно заявок.

Строк дії договору встановлено до 31.12.2010р. (п. 5.1. Договору).

Пунктом 5.2. Договору сторонами передбачено можливість продовження строку його дії у разі відсутності заяв сторін про припинення дії договору не пізніше одного місяця до закінчення строку дії Договору.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 поставки № 36 від 08.01.2008р. є чинним. Протилежного суду не подано.

Як свідчать матеріали справи, 12 та 15 листопада 2010р. позивач, на підставі видаткових накладних № РНЮ-000305 від 12.11.2010р., № РНЮ-000306 від 12.11.2010р. та № РНЮ-000307 від 15.11.2010р. (оригінали яких оглянуто судом) відпустив відповідачу ювелірні вироби в асортименті на загальну суму 29 404, 95 грн., за які відповідач розрахувався частково, заборгувавши позивачу 23 112, 31 грн.

Суд не приймає доводи позивача, викладені в позовній заяві, про те, що поставка ювелірних виробів в асортименті на загальну суму 29 404, 95 грн. відбувалась на умовах укладеного між сторонами Договору, оскільки у вищевказаних видаткових накладних відсутні будь-які посилання на укладений між сторонами ОСОБА_3.

Окрім того, п. 2.3. Договору сторонами визначено, що товар поставляється на умовах попередньої оплати замовлених товарів в розмірі 50%.

В матеріалах справи відсутні докази скерування відповідачем позивачу заявок на зазначений у накладних товар в асортименті як і відсутні докази проведення відповідачем попередньої оплати за відпущений позивачем товар.

Відтак, з врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку має місце позадоговірне виконання зобов'язань.

24 травня 2011р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1/18-2011 з вимогою погасити наявну заборгованість (а.с.14).

У відповідь на претензію позивача, відповідач надіслав заяву (вих. № 003 від 01.02.2012р.), якою визнав наявність заборгованості в сумі 23 112, 31 грн., однак просив позивача розстрочити погашення заборгованості до травня 2012р.(а.с.25).

Проте, свої зобов'язання відповідач не виконав, оскільки станом на червень 2012р. перерахував позивачу лише 2000 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення від 19.03.2012р. та від 05.06.2012р. (а.с.23,24), що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Таким чином, станом на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує борг у розмірі 21 112, 31 грн. Доказів, які б підтверджували протилежне (спростовували наявність суми боргу) та доказів погашення заборгованості на момент прийняття рішення у справі відповідачем суду не подано.

При прийняті рішення господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, 24 травня 2011р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1/18-2011 з вимогою погасити наявну заборгованість (а.с. 14). Відтак, з 01.06.2011р. у нього виникло право на нарахування відповідачу санкцій, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не повністю оплачено отриманий від позивача товар, а тому він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу, а також три відсотки річних від простроченої суми, розмір яких становить 696 грн.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, то позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Партнер»Володимирецької районної спілки споживчих товариств (34371, смт. Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, вул. Залізнична, 1, р/р 26003054701067 в КБ «Приватбанк», МФО 333391, код ЄДРПОУ 32626256) на користь Підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах»(м. Бровари Київської області, вул. Кутузова, 127, р/р 26005692143710 в КРД «ОСОБА_4 Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 01740064) 21 112 (двадцять одну тисячу сто дванадцять) грн. 31 коп. основного боргу, 696 (шістсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. - три проценти річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене 10 серпня 2012 року

Суддя Трускавецький В.П.