Рішення

від 17.08.2015 по справі 921/625/15-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2015 р.Справа № 921/625/15-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", вул. Дніпровська набережна, 13, м. Київ, 02098

до відповідача ОСОБА_1 малого підприємства Фірма "Лілія", вул. Леся Курбаса, 2, м. Тернопіль, 46016

про cтягнення заборгованості в сумі 103 695,50 грн

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 06.07.2015 р. представникам позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Укргазпромбанк", м. Київ, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 малого підприємства Фірма "Лілія", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 103 695,50 грн, з якої: 78 332 грн 50 коп. - заборгованість по кредиту, 8 586,78 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 16 776,22 грн - неустойка, в т.ч. 15 024,60 грн - пеня за прострочений кредит, 1 551,62 грн - пеня за прострочені відсотки, 200,00 грн - штраф за порушення умов страхування заставного майна.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором банківського кредиту №12-КЛ/13-ТЕР від 26.09.2013 року із додатками №1 та №2 до нього.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: Договір банківського кредиту №12-КЛ/13-ТЕР від 26.09.2013 р. із додатками №1 та №2 до нього, меморіальні ордери №2729, №417, №1177, відповідно, від 26.09.2013 р., від 03.10.2013 р. та від 29.10.2013 р., розрахунок заборгованості за Договором банківського кредиту №12-КЛ/13-ТЕР від 26.09.2013 р., Постанову Правління Національного банку України №217 від 07.04.2015 року, рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №70 від 07.04.2015 року, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 24.06.2015 р. на 14:30 год. 06.07.2015 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 14:30 год. 17.08.2015 року, з викладених у відповідній ухвалі суду підстав.

В судове засідання 17.08.2015 р. повноважний представник позивача не прибув, однак звернувся до суду з письмовим клопотанням б/н б/д (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №18160) про перенесення розгляду справи на іншу дату або її розгляду без участі його повноважного представника, за наявними у ній матеріалами. Поряд із цим, присутні в судовому засіданні 06.07.2015 р. повноважні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 17.08.2015 р. не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних ухвалами суду документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Поряд із цим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 24.06.2015 р., як і ухвала суду про відкладення розгляду справи від 06.07.2015 р., надіслана судом на адресу відповідача: вул. Курбаса, 2, м. Тернопіль, повернулась із відміткою пошти: "за зазначеною адресою не проживає ".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З долученого позивачем до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮО ФОП та сформовано судом Спеціального витягу з ЄДРЮО ФОП станом на 17.08.2015 року вбачається, що місцезнаходженням юридичної особи - ПМП "Лілія" ( відповідача у справі) є: вул. Леся Курбаса, 2, м. Тернопіль, 46016. Дана адреса вказана позивачем і у позовній заяві. За вказаною адресою судом направлялись і відповідні ухвали.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, зважаючи на те, що визначений ст. 69 ГПК України строк вирішення даного господарського спору закінчується 23.08.2015р., справа розглядається без участі сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 06.07.2015р. доводи та пояснення представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

26 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазпромбанк", Кредитодавець, з однієї сторони, та ОСОБА_1 малим підприємством Фірма "Лілія", Позичальник, з другої сторони, укладено Договір банківського кредиту №12-КЛ/13-ТЕР (надалі - Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1 р. 1, п. 2.1 р. 2 Договору, є надання Кредитодавцем Позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів та здійснення іншої статутної діяльності Позичальника, та зобов'язання Позичальника повернути кредит відповідно до графіку повернення кредиту визначеному у Графіку повернення кредиту (зменшення розмірі ліміту граничної заборгованості), що є невід'ємною частиною даного Договору, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим Договором.

Відповідно до пп. 1.1.2-1.1.4 п. 1.1 р. 1 Договору, ліміт граничної заборгованості за кредитною лінією (сума кредиту) - 100 000,00 гривень; строк кредиту (строк кредитування) до 25 березня 2015 року включно; повернення кредиту здійснюється частинами в розмірі та в строки згідно Графіку повернення Кредиту; процентна ставка за користування кредитом - 24% річних.

Окрім того, пп. 1.1.5-1.1.7 п. 1.1 р. 1 Договору визначено ставки комісійних винагород за відкриття кредитного ліміту, за управління кредитною лінією та обслуговування кредитної заборгованості.

Згідно п. 1.2 р. 1 Договору, строк сплати процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитною лінією, комісії за невикористаний ліміт кредитної лінії - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого терміну користування кредитом, що визначений у п. 1.1.3 Договору.

При розрахунку процентів за користування кредитом приймається кількість днів у місяці - календарна, кількість днів на рік: 365 днів -для кредитів, наданих у гривні, 360 днів - для кредитів, наданих в іноземній валюті (п. 1.3 р. 1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 р. 2 Договору, кредитування Позичальника (надання грошових коштів) здійснюється у безготівковій формі, на підставі письмових заявок Позичальника, в межах ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією у повній сумі або кількома частинами (траншами), розмір яких визначається Позичальником та зазначається у заявці, шляхом зарахування коштів на його поточний рахунок №26009081231 в ПАТ "Укргазпромбанк (або за іншими реквізитами, що вказані в заявці).

Надання кредиту Позичальнику здійснюється у триденний строк після отримання Кредитодавцем відповідної письмової заяви Позичальника. Датою надання кредиту є дата списання кредиту з позичкового рахунку за реквізитами, зазначеними в заявці Позичальника (пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору).

П. 7.6 р. 7 Договору визначено, що останній вступає в дію з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГПК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (наділ - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що за своєю правовою природою між сторонами у справі виникли зобов'язання за кредитним договором, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та однією з підстав виникнення зобов'язань.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави (Кредит), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачуються ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 346 ГК України).

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного Кредитного договору, Банком на визначений у договорі рахунок відповідачу було надано кредитні кошти в загальній сумі 100 000 грн, зокрема:

- 26.09.2013 р. згідно меморіального ордеру №2729 на суму 50 000 грн;

- 03.10.2013 р. згідно меморіального ордеру №417 на суму 40 000 грн;

- 29.10.2013 р. згідно меморіального ордеру №1177 на суму 10 000 грн.

Факт надання Банком кредитних коштів Позичальнику на загальну суму 100 000 грн підтверджено наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами, банківською випискою з рахунку боржника (відповідача у справі) та відповідачем не заперечено по суті.

Відповідно до пп 3.2.1-3.3.3 п. 3.2 р. 3 Договору, Позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у Договорі цілі; повернути Кредитодавцю кредит в строк згідно п. 1.1.3 Договору, у повному обсязі, в валюті кредиту та в порядку, що встановлені Договором (у тому числі Графіком привернення кредиту); платити Кредитодавцю щомісячно проценти за користування кредитом у валюті кредиту, в розмірі, строки та в порядку, що встановлені цим Договором.

Позичальник зобов'язався в тижневий термін з дати укладення договорів застави (іпотеки), що забезпечує виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором, застрахувати на користь Кредитодавця власно та/або забезпечити страхування заставодавцем - майновим поручителем в погоджений з Кредитодавцем страховій компанії предметів застави (іпотеки) від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надати Кредитодавцю відповідний договір страхування, а також документи, що підтверджують факт оплати страхового платежу. Позичальник зобов'язаний страхувати та/або забезпечити страхування предметів застави/іпотеки протягом всього строку дії цього Договору до повного виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором (пп. 3.2.9, п. 3. 2 р. 3 Договору).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак відповідач, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства, своїх зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом в сумах та в строки, обумовлені договором, виконував неналежним чином, допустивши станом на 15.06.2015 р. заборгованість за основною сумою кредиту - 78 332,50 грн та заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитом - 8 586,78 грн (докази часткового погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, - меморіальні ордери та банківські виписки, знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільного та своєчасного виконання зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.

За приписами ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України № 566 від 30.12.1998р. (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003р. N 254, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за № 559/7880, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на вищенаведене, додані позивачем до матеріалів справи виписки по рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33-34 ГПК України, тому приймаються до уваги судом.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк" щодо стягнення з ОСОБА_1 малого підприємства Фірми "Лілія" 78 332,50 грн заборгованості за кредитним договором та 8 586,78 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом є такими, що підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та не заперечені відповідачем.

Разом з тим, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в загальній сумі 16 776,22 грн, з якої: 1 551,62 грн - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахована за період з 06.08.2014 р. по 14.06.2015 р., 15 024,60 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 02.07.2014 р. по 14.06.2015 р., а також 200 грн штраф, нарахований відповідно до положень п. 5.3 р. 5 Договору.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ч. 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 5.1 р. 5 Кредитного договору сторони передбачили, що у разі порушення Позичальником зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього Договору, Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в національній валюті України за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

На підстав даних положень договору позивачем заявлено до стягнення пеню на прострочені відсотки в сумі 1 551 грн 62 коп., нараховану за період з 06.08.2014 р. по 14.06.2015 р. та пеню на прострочений кредит в сумі 15 024 грн 60 коп., нараховану за період з 02.07.2014р. по 14.06.2015 р.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок штрафної санкції (пені) та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" проведено перерахунок заявлених до стягнення сум в межах визначеного позивачем періоду.

Згідно проведеного судом перерахунку заявленої до стягнення суми пені, нарахованої на прострочені відсотки та прострочений кредит за визначений позивачем період, правомірним є нарахування останньої в наступних розмірах: пеня на прострочені відсотки - в сумі 1 550,64 грн та пеня на прострочений кредит - в сумі 15 000,81 грн. Пеня в сумі 0,98 грн по прострочених відсотках та пеня в сумі 23,79 грн на прострочений кредит нарахована позивачем безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи ).

Окрім того, п. 5.3 р. 5 Договору, сторони передбачили, що у разі порушення Позичальником будь-якого зобов'язання за цим Договором (крім грошових зобов'язань) Позичальника сплачує штраф у розмірі 0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена в п. 1.1.2 Договору, за кожен випадок такого порушення.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного Договору (ч. 2 пп. 3.2.9 п. 3.2 р. 3 Договору) на Позичальника був покладений обов'язок страхування предметів застави/іпотеки протягом всього строку дії цього Договору.

Згідно тверджень представників позивача, в підтвердження чого долучено і відповідну довідку Банку, станом на 17.08.2015 р. ПМП Фірма "Лілія" не застраховане майно, що є предметом застави відповідно до Договору застави від 26.09.2013р., укладеного з метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором у банківського кредиту від 26.09.2013, а саме: прес ударно-механічний ПУМ-БР60-МІ, дробильна машина АКД-18 та сушильна машина АКС-11.

На підставі наведеного позивачем нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 200 грн (0,2% від ліміту граничної заборгованості за кредитною лінією, що зазначена в п. 1.1.2 Договору), відповідно до п. 5.3 Договору банківського кредиту №12-КЛ/13-ТЕР.

Факт допущення вказаного вище порушення умов договору відповідачем не спростований.

За даних обставин, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд прийшов до висновку, що вимоги Банку про стягнення з відповідача 200 грн. штрафу є правомірними, а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд враховує наступне:

За змістом ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, об'єкти, розміри ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI. Відповідно до ст. 4 названого нормативного акту, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

П.п. 2.1. п.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827 грн) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080 грн).

Судом встановлено, що позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі судовий збір не сплачував, оскільки він звільнений від його сплати на підставі п. 22 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

За даних обставин, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 073 грн 42 коп. суд покладає на відповідача, згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 малого підприємства Фірма "Лілія", вул. Леся Курбаса, 2, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14038302, на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазпромбанк", вул. Дніпровська набережна, 13, м. Київ, ідентифікаційний код 24262992, 78 332 грн 50 коп. заборгованості за кредитом, 8 586 грн 78 коп. заборгованості по несплаті відсотків за користування кредитом, 1 550 грн 64 коп. пені по прострочених відсотках, 15 000 грн 81 коп. пені про простроченому кредиту та 200 грн штрафу.

3. Стягнути з ОСОБА_1 малого підприємства Фірма "Лілія", вул. Леся Курбаса, 2, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 14038302, в дохід Державного бюджету України 2 073 грн 42 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти частини позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 25.08.2015 р.

Суддя І.М. Гирила