Рішення

від 21.08.2015 по справі 927/1031/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 20» серпня 2015 року Справа № 927/1031/15

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАМ Інжиніринг", код ЄДРПОУ 34840171, вул. Красноткацька, 88/20, м. Київ, 02600

Відповідач: Приватне акціонерне товариство"Ніжинсільмаш", код ЄДРПОУ 14311643, вул. Шевченка 109/1, м. Ніжин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16600

про стягнення 27961,53 грн.

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5009 від 29.05.2012, довіреність № б/н від 10.03.2015

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАМ Інжиніринг" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Ніжинсільмаш" про стягнення 27961,53 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору № 98-ФАМ від 13 вересня 2012 року, своєчасно та в повному обсязі оплату за поставлений товар не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 23531,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 23531,00 грн основного боргу, 4094,00 грн пені та 336,53 грн трьох відсотків річних, всього - 27691,53 грн.

Відповідач відзиву на позов або письмових пояснень щодо суті спору суду не надав, у призначене судове засідання повноважного представника не направив. Причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. На день прийняття рішення заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Суд вважає, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання та ненадання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, 13 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАМ Інжиніринг» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Ніжинсільмаш» (Покупець) було укладено договір поставки № 98-ФАМ (далі - Договір) (а.с.13).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався оплатити та прийняти в порядку та на умовах, встановлених даним Договором, товар, найменування та кількість якого узгоджується сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору сторони передбачили, що Покупець здійснює сплату вартості товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в порядку та строки, узгоджені сторонами в Специфікації.

Відповідно до п.2 Специфікації № 8 від 27 вересня 2013 року Покупець зобов'язується внести сплату в розмірі 50% від вартості товару, решта 50% перераховується протягом 60 днів після відвантаження товару.

Згідно з п.7.2 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2013 року включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від необхідності виконання усіх своїх зобов'язань, які передбачені Договором та не були виконані на момент закінчення строку дії Договору, а також не звільняє сторони від відповідальності за невиконання цих зобов'язань.

Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на підставі рахунку-фактури № 987 від 27 вересня 2013 року, поставив відповідачу товар на загальну суму 108531,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000768 від 21 жовтня 2013 року, № РН-0000809 від 04 листопада 2013 року (а.с.19, 22).

Відповідач товар отримав (довіреності на отримання товару № 719 від 18 жовтня 2013 року, № 749 від 31 жовтня 2013 року) (а.с.20, 23), будь-яких заперечень не надав, отже враховуючи положення ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак всупереч обумовленим в Договорі умовам і строкам оплати товару відповідач, оплату за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши лише 85000,00 грн за період з 06.08.2014 по 27.01.2015, що підтверджується карткою рахунку № 361 за 01.04.2014 - 20.07.2015 (а.с.25).

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №1 від 23 червня 2015 року з вимогою сплатити заборгованість протягом 10 робочих днів з моменту отримання претензії.

Відповідач дану претензію отримав 06 липня 2015 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, однак залишив її без відповіді, заборгованість не сплатив.

Таким чином, на день прийняття судом рішення по справі, заборгованість відповідачем повністю не сплачена та становить 23531,00 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Зобов'язання, згідно ст.526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що надані позивачем письмові докази доводять ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів своєчасної оплати поставленого товару, як і доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, суду не надав. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню в повній сумі.

Крім того, позивачем в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 27 січня 2015 року по 20 липня 2015 року в розмірі 336,53 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи, що сума основного боргу не була своєчасно сплачена відповідачем, суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 336,53 грн 3% річних. Дана вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення 4094,00 грн пені за прострочення платежу за період з 27 січня 2015 року по 20 липня 2015 року.

Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року та ч.6 ст.232 ГК України.

Відповідно до п.5.1 Договору, у разі порушення сторонами строків виконання обов'язків, встановлених Договором, більше ніж на 20 днів від встановленого строку, сторона, по відношенню до якої таке зобов'язання порушене, вправі витребувати від сторони, що здійснила таке порушення, виплати неустойки в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, але не більше ніж 10% від вказаної суми.

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення 4094,00 грн пені за прострочення платежу за період з 27 січня 2015 року по 20 липня 2015 року.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Однак, з розрахунку позивача вбачається, що позивачем невірно встановлений період для нарахування пені.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що пеня за прострочення оплати поставленого товару повинна нараховуватися за період з 21 грудня 2013 року до 04 липня 2014 року.

Оскільки позивачем невірно встановлений період, за який нараховується пеня, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ніжинсільмаш» (вул. вул. Шевченко, 109/1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16610; р/р 260076350 в ЧОД АТ «ОСОБА_2 Аваль» м. Чернігів, МФО 353348, код ЄДРПОУ 14311643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Красноткацька, 88, корп. 20, м. Київ, 02660; р/р 26001801311160 в ПАТ «ОТП ОСОБА_2», МФО 300528, код ЄДРПОУ 34840171) 23867,53 грн заборгованості в тому числі: 23531,00 грн основного боргу, 336,53 грн трьох відсотків річних; 1559,50 грн на відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 20 серпня 2015 року, на підставі ст. 85 ГПК України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25 серпня 2015 року.

Суддя Ю.М. Бобров